Моквин (Костопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Моквин
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Костопільський
Рада/громада Мирненська сільська рада
Код КОАТУУ 5623485403
Основні дані
Населення 196
Площа 1,23 км²
Густота населення 159,35 осіб/км²
Поштовий індекс 35031
Телефонний код +380 3657
Географічні дані
Географічні координати 50°59′13″ пн. ш. 26°30′57″ сх. д. / 50.98694° пн. ш. 26.51583° сх. д. / 50.98694; 26.51583Координати: 50°59′13″ пн. ш. 26°30′57″ сх. д. / 50.98694° пн. ш. 26.51583° сх. д. / 50.98694; 26.51583
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Місцева влада
Адреса ради 35030, Рівненська обл., Костопільський р-н, с.Мирне , тел. 5-44-00
Карта
Моквин. Карта розташування: Україна
Моквин
Моквин
Моквин. Карта розташування: Рівненська область
Моквин
Моквин

Мокви́н — село в Україні, в Костопільському районі Рівненської області. Населення становить 196 осіб.

Виникнення населеного пункту. Походження назви, розташування[ред. | ред. код]

Поселення звалося Вовче. Назва, за розповідями старожилів, виникла через велику кількість вовків, що водилася в зарослих лісах. Пізніше село перейменували в с. Моквин. Станція Моквин знаходиться від районного центру (м.Костопіль) по залізниці — 12 км, а по асфальтованій дорозі — 20 км в напрямку на північний схід

Історія села Моквин[ред. | ред. код]

Серед віковічних лісів, створювалося наше село разом з будівництвом залізниці Рівне-Сарни. Поселення звалося Вовче. Ця назва збереглася ще в документах датованих 1912 роком. У лісових хащах водилися вовки-сіроманці через це ліс та хутір вирішили назвати Вовчим. Згадка про Вовче лишилася в назвах урочищ Вовчий брід. В 20-х р ХХ ст. з'явилася назва Моквин (за анологією до надслучанського Моквина, що на Березнівщині). Лексема «Моквин», походить від слова «моква», що означає болото.[1]

Природні зони. Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Природна зона села — мішані ліси. Соснові бори обступають село з пн. заходу. Подекуди, як домішка, тут зустрічають дуб, береза, граб. На пд. заході протікає річка Зульня, яка дуже замулена і часто влітку перетворюється в невеликий рівчак.

Історично — архітектурні пам'ятки на території населеного пункту[ред. | ред. код]

На території нашого села залишилася згадка про тяжкі роки війни. Архітектурна пам'ятка — могила невідомого солдата, якого було вбито під час нальоту німецького літака на санітарний ешелон в лютому 1944 р. Бійця похоронили поблизу вокзалу. Ім'я солдата не вдалося встановити, бо документів при ньому не було.

Відомі особистості пов'язані з історією села, народні умільці, майстри декоративно-ужиткового мистецтва[ред. | ред. код]

У справу Великої Перемоги України над німецько-фашистськими загарбниками внесли свій вклад моквинці:

а також Павло Степанович Мальчик, Андрій Павлович Цибуляк, Микола Іванович Дідух, Василь Степанович Шнайдер, Григорій Григорович Дідух та ін.

Славиться село своїми відомими літераторами:

  1. Пушко-Гуріна Катерина Василівна, яка створила збірку віршів «Я книгу життєву листаю»
  2. Ващук Тетяна збірка поезії «Я босоніж ішла…»

На сьогоднішній день в селі проживає велика кількість народних умільців серед них: Лесюк М.Я — ручне плетіння коврів, Левчук Н.Я — сама тче полотняні рушники, Таргоній В.Ф — вишивальниця, Шамбір А.Г — вишивальниця, Левчук Г., Бинько О., Никончук А. — народні умільці, які займаються кошикоплетінням Фесюк Олександр майстер з виготовлення меблів. Є також в нашому селі художній колектив жіночого ансамблю «Союз Українок»

Жіночий ансамбль «Союз Українок»
Моквинська загальноосвітня школа І -ІІ ступенів
міні

Сучасний стан[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день в селі є: Моквинське лісництво, побудовані магазини, Моквинська пошта, Моквинській та Яснобірський фельдшерсько-акушерський пункт, Яснобірський клуб, Моквинська загальноосвітня школа І — ІІ ступенів, та бібліотека. Моквинську станцію прикрасив нещодавно реставрований сучасний залізничний вокзал. Село належить до Мирненської сільської ради . Є також дві церкви: Українська православна церква Київського патріархату ікони «Несподівана радість», Православна церква Московського патріархату «Святодухівська»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Л.Грицюк Минуле і сьогодення Моквина//Червоний промінь.-1989.-12грудня

Джерела[ред. | ред. код]

  • Л.Грицюк Минуле і сьогодення Моквина//Червоний промінь.-1989.-12грудня

Посилання[ред. | ред. код]