Мокляки (Ємільчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мокляки
Moklaky em gerb.png Moklaky em prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Мокляківська сільська рада
Код КОАТУУ 1821783801
Основні дані
Населення 433
Площа 4,292 км²
Поштовий індекс 11240
Телефонний код +380 8–04149
Географічні дані
Географічні координати 50°49′58″ пн. ш. 27°54′29″ сх. д. / 50.83278° пн. ш. 27.90806° сх. д. / 50.83278; 27.90806Координати: 50°49′58″ пн. ш. 27°54′29″ сх. д. / 50.83278° пн. ш. 27.90806° сх. д. / 50.83278; 27.90806
Середня висота
над рівнем моря
214 м
Водойми Ставок
Місцева влада
Адреса ради 11240, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Мокляки , тел. 4-34-58
Карта
Мокляки. Карта розташування: Україна
Мокляки
Мокляки
Мокляки. Карта розташування: Житомирська область
Мокляки
Мокляки
Мапа

Мокляки у Вікісховищі?

Мокляки́ (пол. Moklaki) — село в Україні, в Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 433 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Емільчинської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 48 верст, від волості 8. Дворів 109, мешканців 667[1].

З 1830 по 1917 рр. село відносилося до Емільчинського ключа, власником якого був великий землевласник російський граф Уваров Аполлон Іванович і його родина.

До жовтневого перевороту в Петрограді 1917 року жителі села вільно здійснювали свої релігійні обряди в різних культових закладах. Православні у власній церкві, римо-католики в костелі Воздвиження Святого Христа м. Новоград-Волинськ, євреї в синагогі м. Новоград-Волинськ.

Під час голодомору 1932—1933 рр. загинуло 9 чол., на сьогодні встановлено імена 6 чол.:

  • Мартич Ганна Іванівна
  • Мельник Григорій
  • Омельченко Опанас та його  двоє дітей
  • Чиж Василь Охрімович.[2]

В період загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-і роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 10 мешканців села, з яких 6 чол. розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані і їхні імена відомі:

  • Авраменко Федір Тимофійович
  • Андріюк Костянтин Якович
  • Василевський Петро Войцехович
  • Дейнека Сергій Олексійович
  • Дейнеко Трохим Романович
  • Кузик Омелян Іванович
  • Остапчук іванГригорович
  • Остапчук Іван Кирилович,
  • Сокирко Василь Андрійович
  • Сокирко Пилип Андрійович.[3]

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 7 серпня 2013 р. рiшенням № 136 XXI сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

На щиті, розтятому зеленим і лазуровим, золотий уширений хрест з подовженим нижнім раменом. База понижено перетята срібним і зеленим; на срібній частині три червоні восьмипелюсткові квітки в стилі української вишивки. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною.

Зелений колір символізує природу Поліського краю, лазур — воду і небо. Золотий хрест символізує християнську релігію. Срібло — символ відкритості, а також полотна, яке здавна ткали жінки. Три червоні квітки в стилі української народної вишивки «хрестик» символізують квітуче життя, зв'язок поколінь, а також три села — Мокляки, Кам'яногірка, Аполлонівка, які входять до складу територіальної громади.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище горизонтально розділене на синю, жовту, білу, жовту і зелену смуги (5:1:4:1:5). На білій смузі розташовані в ряд три червоні восьмипелюсткові квітки в стилі української народної вишивки «хрестик».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 — 090 — 4.
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.

Посилання[ред. | ред. код]