Мокра Калигірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Мокра Калигірка
Mokra kalygirka gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Катеринопільський район
Рада/громада Мокрокалигірська сільська громада
Код КОАТУУ 7122283701
Облікова картка картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Мокра Калигірка
Основні дані
Населення 1975
Територія 40,59 км²
Поштовий індекс 20540
Телефонний код +380 04742
Географічні дані
Географічні координати 48°50′09″ пн. ш. 31°13′05″ сх. д. / 48.83583° пн. ш. 31.21806° сх. д. / 48.83583; 31.21806Координати: 48°50′09″ пн. ш. 31°13′05″ сх. д. / 48.83583° пн. ш. 31.21806° сх. д. / 48.83583; 31.21806
Середня висота
над рівнем моря
171 м
Відстань до
обласного центру
100 км
Найближча залізнична станція Шпола
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради с. Мокра Калигірка, тел. 91-2-42
Сільський голова Пипа Вікторія Вікторівна
Карта
Мокра Калигірка (Україна)
Мокра Калигірка
Мокра Калигірка
Мокра Калигірка (Черкаська область)
Мокра Калигірка
Мокра Калигірка

Мокра Калигі́рка — село в Україні, центр Мокрокалигірської сільської громади Катеринопільського району Черкаської області. Населення становить 1975 осіб.

Село Мокра Калигірка (давня назва — Велика Калигірка, Великий Калавур) розташоване за 90 км від обласного центру та за 20 км від найближчої залізничної станції Шпола. До районного центру Катеринополя — 22 км.

Окрасою села є пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк», статус якої затверджений рішенням Черкаського облвиконкому № 367 від 26.06.1972 року.

Історія[ред.ред. код]

В історичних джерелах Мокра Калигірка згадується на початку XVIII ст., тоді як належала панам Любомирським. Поселення виникло від втікачів-кріпаків, коли дана територія відносилася до Брацлавського воєводства. Після визвольної війни Богдана Хмельницького ця територія, хоч і належала польським магнатам, проте контролювалася військом запорізьким і Росією, згідно з угодою «Вічного миру». Коли ж Портою (Туреччиною) було тимчасово захоплено степову частину України, та виникло необхідність виставити прикордонні пости, що називалися калавурами.

Походження назви села в документах не знайдено. За переказами старожилів, назва поселення могла піти з 1674 p., коли російські війська і лівобережні козаки здійснювали похід проти турецького війська, возз'єднали десять правобережних полків з лівобережною Україною в складі Російської держави. З історичних джерел відомо, що в селищі стояв великий колавур (пост), а в сусідньому — малий, звідси й назва сіл «Большая Калавурия» (Мокра Калигірка) та «Малая Калавурия» (Суха Калигірка) з поступовою зміною на Калигірку. Частина жителів до сьогодні називає своє село Великою Калигіркою.

Границя пограничних постів лежала уздовж водорозділу річки Велика Вись, за якою починався степ з назвою Дике поле. Крім представлених до охорони границь козаків, пости, в разі необхідності, поповнювалися бранцями з поселення. Найближчим пунктом прийому сигналів було нинішня Сигнаївка. Сигнали постові передавали, запалюючи смоляні бочки на сторожових вежах або вершниками.

Після падіння Порти сторожові пости втратили значення і поселення набуло назви Калигірка.

31 січня 1920 року у Мокрій Калигірці під час Зимового походу зупинявся на 2-годинний відпочинок Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[1].

Загальні відомості[ред.ред. код]

Село Мокра Калигірка — адміністративно-територіальна одиниця, до якої входить село Любисток, колишній відділок Ярошівського цукрорадгоспу.

Населення с. Мокра Калигірка та с. Любисток станом на 01.01.2008 р. становить 2012 осіб, у тому числі дітей віком до 18 років — 358 осіб, багатодітних — 13 сімей, в них виховуються 47 дітей, 19 неповних сімей, в яких виховуються 32 дитини, дітей-інвалідів віком до 18 років — 4 особи, дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС — 263 особи, старших осіб працездатного віку — 876.

На території села розміщені загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, професійно-аграрний ліцей, дитячий дошкільний заклад «Ромашка», дільнична лікарня, психоневрологічний інтернат на 135 місць. Будинок культури, сільська бібліотека.

Населення села користується послугами поштового відділення зв'язку, відділення «Укртелекому». відділення Ощадбанку. У 2005–2006 pp. введені в експлуатацію станції мобільного зв'язку «Kyivstar» та «UMC», встановлено банкомат «ПриватБанку». Функціонує магазин Райст, 8 магазинів підприємців села та працюють два підприємці з обслуговування та ремонту легкових автомобілів.

На території села діють промислове підприємство ТОВ «Сиророб» та сільськогосподарське — ТОВ «Кочубій».

Розміщення на території села професійно-аграрного ліцею та психоневрологічного інтернату для інвалідів, що фінансуються з обласного бюджету, дає працівникам даних установ гарантовану оплату праці та робочі місця. Введення нових спеціальностей у ліцеї дає приплив молоді в село і ймовірність залишитися на роботі та на проживання в селі. 21 травня 2000 р. населення Мокрої Калигірки відзначало 300-річчя з дня першої згадки про село. В травні 2008 року в місцевому парку було проведено незабутній День села з виставками народної творчості, виступами аматорських колективів та змаганням між вуличними округами на краще представлення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

http://www.landarchitecture.org.ua/doku.php/objects/mokra_kaligirka
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.