Мокшень кой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мокшень кой — неоязичницький культ, реконструкція традиційних, прадавніх вірувань мокшан, що населяють республіку Мордовію, фіно-угорського народу на сході Європи. Також багато впливу на мокшень кой здійснив спочатку маздаїзм, та, згодом, народне християнство.

Феномен[ред. | ред. код]

Основа — протофінська дохристиянська релігія Поволжя, яка з 9 століття зазнавала перехресних впливів юдаїзму, християнства та ісламу. Попри близькість до ерзянської традиційної релігії, вирізняється практиками, які зближують мокшанську релігію з хазарською версією юдаїзму, хоча уявлення про монотеїзм прийшло досить пізно.

Традиційні боги[ред. | ред. код]

Головним Богом в Мокшень кой є Шкай — Верховний Бог (ідентичний ерзянському), який живе на небі і очолює всіх богів. З інших богів, богинь і духів цієї релігії відомі:

  • Кардазава — Богиня — берегиня двору.
  • Кардазонь Кірді — Бог — хранитель двору.
  • Юрхтава — Богиня роду, клану і домашнього вогнища.
  • Якшамава — Богиня холоду.
  • Якшаматя — Бог холоду.
  • Вазава — Божество — хранитель двору.
  • Вармава — Богиня вітру і дощу.
  • Вармань Кірді — Бог вітру.
  • Вирява — Богиня — берегиня лісу.
  • Виряла — Бог — хранитель лісу.
  • Ведява — Богиня води.
  • Ведяла — Бог води.
  • Тумашкай — Бог дубів.
  • Атямшкай — Бог грому.
  • Толава — Богиня вогню.
  • Кудава — Божество будинку.
  • Ковава — Богиня місяця.
  • Вармава — Богиня вітру. Мокшани одночасно бояться і шанують цю Богиню. Вони її просять дати їм дощу. Під час пожежі люди кидають у вогонь яйця та яблука, щоб умилостивити Вармаву, і просять: Вармаво, збережи нас, не покидай нас у вогні.

Жертвопринесення[ред. | ред. код]

В жертву Богам приносять м'ясо жертовних тварин. Тварину ріжуть у дворі.

Образ Тюштя[ред. | ред. код]

Тюштєнь (мокш. Тюштень) у мокши — це образ священного царя на світовій горі. Він мешкає у срібних палатах на вершині гори, що на схід сонця, і носить золотий одяг. Його називають оцязор (мокш.: оцю — великий, азор — хазяїн) або каназор (від тюркського хан). Тюштєнь керує зборами народу, будує міста. За мордовськими повір'ями, Тюштень або Тюштя (Тюштян) може наслати неврожай і стихійне лихо, а коли він знову виступить проти своїх ворогів, почнеться остання війна, яка погубить світ.

Свята[ред. | ред. код]

Оцю сьора — свято для порятунку домашніх тварин від мору. Для того, щоб їх зберегти, мокшани обкопують місце святкування сохою.


Літературна спадщина[ред. | ред. код]

Деякі оповідання та казки, розказані Пушкіну його нянею Аріною Родіонівною, імовірно, походили корнями у згадану язичницьку релігію, «Відповідно до традиційної релігії мокшан, званої мокшень кой, в давнину померлих ховали в лубі (кер), в яку завертали тіло і підвішували на дереві, таке поховання називалося Урля або уркспря. Пізніше стали ховати на лісовому цвинтарі (калмакужа)». Звідти у творчість Пушкіна потрапила і труна на ланцюгах, і «кіт учений» — хранитель лісових кладовищ-калмакуж, провідник в царство мертвих.[1]

Примітки[ред. | ред. код]