Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
молд./рум. Република Аутономэ Советикэ Сочиалистэ Молдовеняскэ
1924 – 1940 Молдавська Радянська Соціалістична Республіка Flag of Moldavian SSR.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування МАРСР
Столиця Тирасполь (1929–1940),
Бірзула (1928–1929),
Балта (1924—1928)
Мови українська, молдовська
Форма правління Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Історія
 - Засновано 12 жовтня 1924
 - Ліквідовано 2 серпня 1940
Площа
 - 1940 8288 км2
Населення
 - 1940 572 339 осіб
     Густота 69,1 осіб/км² 
Валюта Радянський рубль


Молда́вська Автоно́мна Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка (початково — Автоно́мна Молда́вська Соціалісти́чна Радя́нська Респу́бліка, молд./рум. Репу́блика Аутоно́мэ Сове́тикэ Сочиали́стэ Молдовеня́скэ) — автономна республіка у складі Української РСР. Проіснувала з 12 жовтня 1924 до 2 серпня 1940 року. Включала лівобережну частину сучасної Молдови (Придністров'я) і частину сучасної України.

Адміністративний центр (столиця) — місто Балта (нині — Україна), з 1928 — Бірзула (Україна), з 1929 — Тирасполь (Молдова). 1940, після анексії Бессарабії з боку СРСР, західну (придністровську) частину автономії разом з більшою частиною Бессарабії було об'єднано в новостворену Молдавську РСР, а північно-східні райони МАРСР — передано до складу Одеської області України.

Історія[ред. | ред. код]

Утворення[ред. | ред. код]

Балта, будівля Всемолдавського ЦВК МАРСР
ВЦВК Молдавської АРСР (1920-і рр.), Балта — пам'ятка архітектури

Постановою ЦВК УРСР від 12 жовтня 1924 року була утворена Молдавська АРСР.  У наступному 1925 році на I Всемолдавському з'їзді Рад в Балті були встановлені кордони автономії і прийнята конституція, визнана українською владою 10 травня того ж року. Відповідно до прийнятої конституції, почалося формування органів управління республікою і органів місцевого самоврядування[1].

Молдавська АРСР була створена як засіб політичного тиску на Румунське королівство. Саме тому радянське керівництво намагалося підкреслити відмінності між румунами і мешканцями лівобережжя Дністра. Для цього на початку 1920-х років в автономії почалася кампанія по самоідентифікації молдаван як окремого народу. Був розроблений молдовський алфавіт на основі кирилиці, молдовська мова була оголошений окремою мовою, а не діалектом румунської. В ході кампанії було дано поштовх розвитку молдовської культури, а також були відкриті нові навчальні заклади з вивченням мови. Якщо в 1917 році на лівоборежі Бессарабії 80% населення були безграмотні, то до 1937 року в республіці залишилося лише 3% неписьменних громадян. До моменту утворення МАРСР в ній існувало всього 11 шкіл з молдовською мовою навчання, а до 1939 року їх чисельність зросла до 135[2]

Колективізація та голодомор у МАРСРі[ред. | ред. код]

На початку 1920-х років ще на території майбутньої Молдавської АРСР була проведена аграрна реформа, завдяки якій багато хто з селян отримали землю. Виникла низка нових сіл в Дубоссарському, Кам'янському та Рибницькому районах. В ту ж чергу ті селяни, у яких було вилучено ця земля, зазнали репресій з боку влади[3].

Керівництво Радянського Союзу планувало завершити колективізацію в МАССР до весни 1932 року. Для цього в 1929 році почалося повторне виселення куркулів до Сибіру, Архангельської області, на Соловецькі острови та на Нову Землю. В процесі розкуркулення у селян вилучалося приватне майно, земля, частина врожаю. Все це на початку 1930-х років стало однією з основних причин голоду і втечі селян з МАРСР до Румунії, а також виїзд в інші регіони СРСР[4]. Під час голодомору на території МАРСРу померло від голоду 20 000 чоловік. За даними румунської преси того часу, стільки ж осіб зробили спробу втекти до Румунії, при цьому частина з них була затримана або розстріляна при спробі перетнути Дністер[5]. Найбільшим інцидентом під час втечі населення МАРСРу в Румунію став розстріл радянськими прикордонниками 40 осіб, які намагалися перетнути Дністер по льоду біля Оланешського лісу[6]. Цей випадок широко обговорювалося в європейських ЗМІ, проте радянська влада приховали цей факт від громадськості. Також влада приховувала дійсну кількість померлих від голоду, як і факти померлих від голоду в УРСР[7].

Латиністи та самобутники[ред. | ред. код]

На початку 1930-ті років зародився новий молдовський національний рух -- самобутництво. У 1932 році керівництво МАССР отримало наказ від ЦК КПУ (б) перевести молдовську мову з кирилічного алфавіту на латинську. Молдовські політики-самобутниками, що боялися посилення румунського впливу в республіці, бойкотували директиву. Ті чиновники і громадські діячі, які протистояли їм і наполягали на введенні латиниці, отримали назву «латинізатори». Латинізатори вважали створення молдовської мови і введення в ужиток молдаван нових слів помилковим рішенням. В ході протистояння поміж самобутниками і латинізаторами в 1932 році молдовський алфавіт все ж був змінений. До 1938 році молдовська мова стала подібною до румунської. Відразу після переведення молдовської мови на латиницю в керівництві МАРСР були проведені кадрові перестановки, і до влади прийшли прихильники румунської культури. Постійна боротьба між цими рухами привернула увагу вищих органів НКВД СРСР[8]. У 1934 році на самобутників було заведено низку кримінальних справ. Частина урядовців були арештовані, що дало перевагу латинізаторам. У 1938 році молдовська мова була знову переведена на кирилицю, також почалося перевидання шкільних підручників і перехід всіх періодичних видань на нові норми правопису[9].

Репресії[ред. | ред. код]

Наприкінці 1930-х років, в МАРСРі були проведені репресії, що торкнулися на цей раз, в основному, керівників автономії і чиновників. Головним звинуваченням, яке пред'являли чиновникам, була співпраця з владою королівської Румунії і прояв націоналізму. Достовірна кількість мешканців автономії, які зазнали сталінських репресій, в даний час (за станом на 2007 рік) не встановлено. У ці роки було розстріляно близько 5500 чоловік. Всього в 1930-і - 1940-і роки на території Молдови (автономної і союзної республік) було репресовано і засуджено, за різними оцінками, 75-81 тисяч жителів, з яких 51 542 були депортовані[10].

Географія та внутрішній устрій[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

До моменту утворення Молдавської АCРР на її території проживало близько 400 000 чоловік. Зі збільшенням території чисельність населення до кінця 1920-х років зросла до 572 300 осіб. За розрахунками радянських демографів, кількість населення республіки постійно росла, і до початку 1930-х в ній проживало близько 615 500 чоловік. Однак, дані цифри неточні, оскільки під час голоду 1932—1933 років багато хто з мешканців МАССР загинули або емігрували за кордон. За даними перепису 1939 року, в Молдавській АРСР налічувалося 599 156 осіб.[11]

Чисельність міського населення становила 13 %, а густота населення — 69 осіб на 1 км². Лише близько третини населення республіки становили молдавани, а при створенні автономії цифри про кількість молдовського населення були завищені (вважалося, що 58 % населення — молдавани). Зі збільшенням території МАССР чисельність молдаван у відношенні до представників інших народів зменшилася до 30 %. Згідно зі всесоюзним переписом населення 1926 року, в республіці мешкали представники 45 народів.[12]

Найбільше в МАССР було українців — 48,5 %, друге місце за чисельністю посідали молдавани — 30,1 %; росіян в МАССР було лише 8,5 %. За даними перепису 1939, в республіці проживало 28,5 % молдаван, 50,7 % українців, 10,2 % росіян і 6,2 % євреїв. В автономії молдавани були розселені нерівномірно. Найбільше їх проживало на кордоні з Королівством Румунія уздовж Дністра. У районах республіки, що межували з Українською СРР, переважали українці. У Тирасполі і Балті — столицях МАССР — молдавани взагалі становили лише близько 1,5 %.[13] У роки існування автономії її покинула частина євреїв, які виїхали до УРСР та Криму.[14]

Географічне розташування та адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Межі молдавської автономії були встановлені на з'їзді 1925 року у Балті. Згідно з ухваленим рішенням, Молдавська АСРР мала внутрішні кордони з Могильовською, Тульчинською, Первомайською і Одеською округами, а після розформування округ та утворення областей — з Одеською та Вінницькою областями. На заході і південному заході вона межувала з Румунією, кордон проходив по річці Дністер, хоча при створенні автономії радянською владою було заявлено про те, що межі МАССР проходитимуть по річках Прут і Дунай. Таким чином до складу автономії формально включалася і Бессарабія, яка у той час перебувала у складі Королівства Румунія. СРСР претендував на цю територію, вважаючи її незаконно окупованою.[15]

Площа республіки з моменту її створення поступово збільшувалася за рахунок включення до її складу українських населених пунктів. Лівобережжя річки Дністер, на якому фактично існувала радянська влада, займало 8288 км². Спершу МАССР включала в себе 12 районів: Балтський, Бирзульський, Ананьївський, Олексіївський, Ставрівський[16], Крутянський, Кам'янський, Григоріопольський, Дубосарський, Рибницький, Слободзейський та Тираспольський. Втім, постановою ВУЦВК і  РНК УСРР від 13 березня 1925 Ставрівський район було розформовано.[17] З 1935-го року існували також Валегоцулівський, Чорнянський та Піщанський район[18]; Тираспольський район був ліквідований[19]. Центр республіки до 1928 — Балта, з 1928 по 1929 — Бірзула, в 1929—1940 — Тирасполь. Офіційною столицею республіки вважалося місто Кишинів, розташований на території Бессарабії. Іншими міськими поселеннями вважалися Ананьїв і Рибниця.

Державний устрій[ред. | ред. код]

Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка (АМСРР) була утворена постановою 3-ї сесії ВУЦВК VIII скликання від 12 жовтня 1924 року з частини території Балтської і Одеського округ Одеської губернії і Тульчинської округи Подільської губернії Української СРР.[20]; Тираспольський район був ліквідований[21] Межею республіки на заході була оголошена лінія річок Прут і Дунай.

Конституція Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки — Основний Закон Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки (АМСРР), утвореної у складі УСРР 12 жовтня 1924, була ухвалена 19-23 квітня 1925 1-м Всемолдавським з'їздом рад у столиці новоствореної автономії місті Балта (від 1929 столицею автономії стало місто Тирасполь). Затверджена 5-м Всеукраїнським з'їздом рад 10 травня 1925. Проте офіційно МАРСР увійшла до складу УСРР тільки за Конституцією 1929.

Економіка[ред. | ред. код]

Економіка МАРСР мала в основному аграрний характер (головні галузі — виноградарство і виноробство, садівництво, вирощування городних культур, тютюну, кукурудзи, пшениці, жита, соняшнику). Територія МАРСР — степова рівнина з ухилом з північного заходу на південний схід. Ґрунт — чорноземний. Велика кількість ярів, що утрудняли обробку ґрунту. Переважаючий характер — сільськогосподарський, значно розвиток ряду трудомістких культур (виноградники і виноробство, сади, городи, тютюн); у рільництві значну роль грали кукурудза, пшениця і жито; росла посівна площа соняшнику. Посівна площа 1927 року — близько 500 т з га (довоєнний рівень). Переважала низька землезабезпеченість (близько 1 га на душу) за відсутності вільних земель. З промислових підприємств був бурякоцукровий завод, млини і ряд дрібних підприємств. Промисловість сільського населення — до 5 %. Дощі випадали головним чином взимку і в липні—серпні, весною дощів не було, і тому нерідкі були посухи.

Транспорт[ред. | ред. код]

МАРСР перетиналася декількома залізничними лініями, що сполучають її з БРСР, УРСР і Бессарабією: на південному сході Київ — Одеса; на півночі Рибниця — Слободка — Бірзула — Дніпропетровськ і на півдні Тирасполь — Роздільна. Шосейних доріг — 1600 км. Річки МАРСР, окрім Дністра, несудоходні.

Міста[ред. | ред. код]

Центр республіки до 1929 — Балта, в 19291940 — Тирасполь. Офіційною столицею республіки вважалося місто Кишинів, розташоване на території Бессарабії. Інші міські поселення — Ананьїв, Рибниця.

У МАРСР народився відомий молдовський композитор Євген Доґа.

Населення[ред. | ред. код]

Королівство Румунія і МАРСР

Всього населення в 1929 році — 572,3 тис. осіб. Міське населення — 13 %. Густота — 69 осіб/км².

Національний склад:

Народ Чисельність, 1926, (%)
Українці 48,5 %
Молдовани 30,1 %
Росіяни 8,5 %
Євреї 8,5 %)
Інші 4,4 %

Національний склад населення районів та міст Молдавської АРСР за переписом 1926 р.[22]

місто/район населення українці % росіяни % євреї % німці % молдовани % болгари % греки % інші %
1 Балта 23 034 8 826 38,3 % 4 182 18,2 % 9 116 39,6 % 22 0,1 % 369 1,6 % 28 0,1 % 9 0,0 % 482 2,1 %
2 Балтський район 75 061 70 830 94,4 % 316 0,4 % 1 246 1,7 % 17 0,0 % 1 895 2,5 % 4 0,0 % 753 1,0 %
3 Ананьївський район 62 289 32 224 51,7 % 2 133 3,4 % 6 406 10,3 % 122 0,2 % 21 005 33,7 % 8 0,0 % 5 0,0 % 386 0,6 %
4 Ананьїв 18 230 9 227 50,6 % 1 472 8,1 % 3 516 19,3 % 27 0,1 % 3 808 20,9 % 3 0,0 % 3 0,0 % 174 1,0 %
5 Ананьївський район (села) 44 059 22 997 52,2 % 661 1,5 % 2 890 6,6 % 95 0,2 % 17 197 39,0 % 5 0,0 % 2 0,0 % 212 0,5 %
6 Бірзульський район 57 823 30 717 53,1 % 3 804 6,6 % 2 978 5,2 % 446 0,8 % 18 521 32,0 % 19 0,0 % 6 0,0 % 1 332 2,3 %[23]
7 Бірзула 10 007 5 654 56,5 % 1 208 12,1 % 2 507 25,1 % 62 0,6 % 195 1,9 % 9 0,1 % 3 0,0 % 369 3,7 %[24]
8 Бірзульський район (села) 47 816 25 063 52,4 % 2 596 5,4 % 471 1,0 % 384 0,8 % 18 326 38,3 % 10 0,0 % 3 0,0 % 963 2,0 %
9 Григоріопольський район 30 094 4 629 15,4 % 3 851 12,8 % 1 114 3,7 % 6 315 21,0 % 13 744 45,7 % 21 0,1 % 420 1,4 %
10 Дубосарський район 42 609 6 077 14,3 % 2 867 6,7 % 4 612 10,8 % 246 0,6 % 28 559 67,0 % 16 0,0 % 2 0,0 % 230 0,5 %
11 Кам'янський район 39 169 18 263 46,6 % 424 1,1 % 4 172 10,7 % 215 0,5 % 15 053 38,4 % 4 0,0 % 1 038 2,7 %[25]
12 Красноокнянський район 41 249 27 203 65,9 % 2 161 5,2 % 2 718 6,6 % 2 118 5,1 % 6 472 15,7 % 19 0,0 % 2 0,0 % 556 1,3 %
13 Крутянський район 50 913 36 518 71,7 % 402 0,8 % 4 601 9,0 % 118 0,2 % 8 592 16,9 % 5 0,0 % 3 0,0 % 674 1,3 %
14 Рибницький район 47 731 23 064 48,3 % 1 809 3,8 % 4 422 9,3 % 28 0,1 % 17 023 35,7 % 15 0,0 % 2 0,0 % 1 368 2,9 %[26]
15 Рибниця 9 371 3 164 33,8 % 445 4,7 % 3 568 38,1 % 13 0,1 % 1 556 16,6 % 8 0,1 % 2 0,0 % 615 6,6 %[27]
16 Рибницький район (села) 38 360 19 900 51,9 % 1 364 3,6 % 854 2,2 % 15 0,0 % 15 467 40,3 % 7 0,0 % 753 2,0 %
17 Слободзійський район 37 617 6 537 17,4 % 5 714 15,2 % 571 1,5 % 72 0,2 % 24 341 64,7 % 25 0,1 % 6 0,0 % 351 0,9 %
18 Тираспольський район 64 750 12 627 19,5 % 21 205 32,7 % 6 608 10,2 % 1 020 1,6 % 16 845 26,0 % 5 862 9,1 % 10 0,0 % 573 0,9 %
19 Тирасполь 21 741 2 584 11,9 % 11 912 54,8 % 6 398 29,4 % 59 0,3 % 301 1,4 % 57 0,3 % 10 0,0 % 420 1,9 %
20 Тираспольський район (села) 43 009 10 043 23,4 % 9 293 21,6 % 210 0,5 % 961 2,2 % 16 544 38,5 % 5 805 13,5 % 153 0,4 %

Культура[ред. | ред. код]

У МАРСР здійснювалося книгодрукування і шкільне навчання молдовською мовою (з використанням кирилиці). Розвивалася молдовська література, видавалася газета «Плугарул рош» (Червоний орач).

Керівники Молдавської АРСР[ред. | ред. код]

Партійна влада[ред. | ред. код]

Відповідальний секретар Молдавського обласного партійного бюро КП(б)У

Відповідальний секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У

Перший секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У

Державна влада[ред. | ред. код]

Голова Центрального Виконавчого Комітету Молдавської АРСР

Голова Президії Верховної Ради Молдавської АРСР

Виконавча влада[ред. | ред. код]

Голова Молдавського військово-революційного комітету

Голова Ради Народних Комісарів Молдавської АРСР

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ion Nistor. Vechimea aşezărilor româneşti dincolo de Nistru, Bucureşti: Monitorul Oficial şi Imprimeriile Statului, Imprimeria Naţională, 1939. P. 22(рум.)
  2. Репин В. В. Территориальный спор о Бессарабии во взглядах Советской и Румынской политических элит (1918—1934 гг.) // Ставропольский альманах Российского общества интеллектуальной истории. — Ставрополь, 2004. — № 6 (специальный)(рос.)
  3. Moraru A. Istoria românilor. Basarabia şi Transnistria (1812-1993). — Chişinău, 1995. P. 229(рум.)
  4. Negru E. Politica de cadre în R.A.S.S.M. // Demistificarea sau remistificarea istoriei. Materialele Dezbaterilor Naţionale. — Chişinău, 2000. P. 93(рум.)
  5. СОЦИАЛИСТИЧЕСКАЯ ИНДУСТРИАЛИЗАЦИЯ НАЦИОНАЛЬНЫХ РЕСПУБЛИК(рос.)
  6. Ожог И. А., Шаров И. М. Краткий курс лекций по истории румын. Новейшая история. — 1992(рос.)
  7. Галущенко О. С. Этнический состав населения Молдавской АССР (1924—1940 гг.)(рос.)
  8. Галущенко O. Борьба между румынизаторами и самобытниками в Молдавской АССР (30-е годы)(рос.)
  9. Репин В. В. Территориальный спор о Бессарабии во взглядах Советской и Румынской политических элит (1918—1934 гг.) // Ставропольский альманах Российского общества интеллектуальной истории. — Ставрополь, 2004. — № 6 (специальный)(рос.)
  10. Галущенко О. С. Этнический состав населения Молдавской АССР (1924—1940 гг.). 2001, Кишинев. С. 49, Типография Академии Наук Республики Молдова ISBN: 9975-62-060-4(рос.)
  11. Charles King. The Moldovans. Romania, Russia, and the Politics of Culture. — Stanford, 2000. — 54 с.
  12. Образование Молдавской ССР и создание Коммунистической партии Молдавии. Сб. документов и материалов. — Кишинев, 1984. — 121—122 с.
  13. Етнографічна карта Бессарабії 1916 року (рум.)
  14. Жиромская В. Б. Всесоюзные переписи населения 1926, 1937, 1939 г.: история подготовки и проведения // История СССР. — 1990. — № 3.
  15. M. Bruhis. Rusia,România,Basarabia. — Chişinău, 1992. P. 343
  16. Карта административного деления Одесской губернии, 1923 (рос.)
  17. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 90 від 13 березня 1925 «Про скасування Ставрівського району в Автономній Молдавській Соціялістичній Республіці»
  18. Постанова ВУЦВК № 3 від 11 лютого 1935 р. «Про склад нових адміністративних районів МАСРР»
  19. МАССР
  20. Постанова ВУЦВК № 47 від 12 жовтня 1924 р. «Про утворення Автономної Молдавської СРР»
  21. МАССР
  22. Всесоюзная перепись населения 1926 года. Том XI—XIII Украинская ССР — М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР.
  23. зокрема поляки 710 осіб (1,2 %)
  24. поляки 231 особа (2,3 %)
  25. поляки 952 особи (2,4 %)
  26. поляки 1138 осіб (2,4 %)
  27. поляки 534 особи (5,7 %)
  28. Виконуючий обов'язки Голови ЦВК МАРСР.
  29. Посада Голови Президії Верховної Ради МАРСР ліквідована постановою ІІІ сесії Верховної Ради Молдавської РСР І скликання від 8 лютого 1941 року.

Джерела[ред. | ред. код]