Молдова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Республіка Молдова
рум. Republica Moldova

Прапор Герб
Девіз: Limba noastra-i o comoara
Гімн: Limba noastră  (Румунська)
Наша мова
Розташування Молдови
Столиця
(та найбільше місто)
Кишинів
47°00′ пн. ш. 28°55′ сх. д.country H G O
Офіційні мови румунська[1][2][3]
Форма правління Парламентська республіка
 - Президент Мая Санду
 - Прем'єр-міністр Наталія Гаврилиця
Формування  
 - Молдавське князівство 1346 
 - Бессарабська губернія 1812 
 - Молдовська Демократична Республіка 15 грудня 1917 
 - об'єднання з Румунією 9 квітня 1918 
 - Молдовська АРСР 12 жовтня 1924 
 - Молдовська РСР 2 серпня 1940 
 - незалежність від Радянського Союзу 27 серпня 1991b 
 - вступ до ООН 2 березня 1992 
 - прийняття конституції 29 липня 1994 
Площа
 - Загалом 33 843 км² (135-а)
 - Внутр. води 1,4 %
Населення
 - оцінка (1 січня 2020)  4 034 000 (з Придністров'ям) (129-а)
 - Густота 129/км² (81-а)
ВВП (ПКС) 2018 р., оцінка
 - Повний $25 890 млрд.[4] 
 - На душу населення $7 300[4] 
ВВП (ном.) 2018 рік, оцінка
 - Повний $11 400 млрд.[4] 
 - На душу населення $3 220[4] 
ІЛР (2018) 0,700 (середній) (112-а)
Валюта Лей (MDL)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Коди ISO 3166 MD / MDA
Домен .md
Телефонний код +373
1 (гагаузька та російська є офіційними в Гагаузії)
2 Перепис 2004 (National Bureau of Statistics; без Придністров'я і міста Тігіна)
3 Включаючи Придністров'я (дані ООН)
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Молдова

Молдо́ва (рум. Moldova), офіційна назва — Респу́бліка Молдо́ва (рум. Republica Moldova) — держава у Східній Європі без виходу до моря.[5] На півночі, сході й півдні межує з Україною, на заході — з Румунією. Столиця — місто Кишинів. Площа країни — 33 843 км² (135 місце у світі). Адміністративно поділяється на 39 одиниць першого рівня: 32 райони, 5 муніципіїв та 2 автономні утворення — Гагаузію та Придністров'я.

Більша частина молдавської території входила до складу Молдавського князівства з XIV століття до 1812 року, коли вона була відділена Османською імперією (до якої Молдавія була васальною державою) до Російської імперії і стала називатися Бессарабією. У 1856 році Південну Бессарабію було повернуто до Молдавії, яка через три роки об'єдналася з Волощиною, щоб утворити Румунію, але російське панування над регіоном було відновлено у 1878 р. Під час російської революції 1917 року Бессарабія ненадовго стала автономною державою у складі Російської Республіки, відомої, як Молдавська Демократична Республіка. У лютому 1918 р. Молдавська Демократична Республіка проголосила незалежність, а пізніше того ж року об'єдналася з Румунією після голосування своїх парламентів. Це рішення було оскаржене Радянською Росією, яка у 1924 році у складі Української РСР створила Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку (МАРСР) на частково населених Молдавією територіях на схід від Бессарабії. У 1940 р. внаслідок пакту Молотова — Ріббентропа Румунія була змушена передати Бессарабію Радянському Союзові, що призвело до створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (МРСР), яка включала більшу частину Бессарабії та найзахіднішу смугу колишньої МАРСР (на схід від Дністра).

27 серпня 1991 року у процесі розпаду Радянського Союзу, Молдавська РСР проголосила незалежність і отримала назву Молдова.[6] Конституція Молдови була прийнята в 1994 році. Смуга молдовської території на східному березі Дністра з 1990 року фактично перебуває під контролем уряду так званої «Придністровської Молдавської Республіки».

Через зменшення промислового та сільськогосподарського виробництва після розпаду Радянського Союзу сфера послуг зросла, і стала домінувати в економіці Молдови, і нині становить понад 60 % ВВП країни. Її економіка є найбіднішою в Європі за рівнем населення та має найнижчий показник людського розвитку на континенті.

Молдова — парламентська республіка з президентом на посаді глави держави та прем'єр-міністром на посаді глави уряду. Країна є членом Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Світової організації торгівлі (СОТ), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), ГУАМ, Співдружности Незалежних Держав (СНД) та Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва «Молдова» походить від однойменної річки, чия долина була політичним центром раннього Молдовського князівства. Назва річки «Молдова» походить з легенди про дівчину на ім'я Молдова, що чекала свого коханого з війни, проте він загинув і її хотіли видати заміж за заможного пана. Молдова натомість стрибнула у річку, навіки залишившись цнотливою[джерело?].

За іншою версією, яку розповіли молдавські історики Димитрій Кантемір і Григорій Уреке, князь Драгош I полював на тура, і під час полювання в річці, яка тепер відома як Молдова потонув гончак князя, якого звали Молдова. З тих пір, за легендою, річку так і назвали, а князю так сподобалися навколишні землі, що він там оселився.[7].

Румунський історик Богдан Петричейку-Гашдеу, пов'язав назву річки Молдова з Мулде, річкою в Саксонії, та Молдау, німецькою назвою чеської річки Влтава. Він доводив занесення назви річки ґотами, у ґотській мові яких слово «мулда» означає «прах», «пил». На додачу, в Румунії є інша річка, яка має назву від цього кореня, але вже зі слов'янських мов — Прахова, що походить від слова «прах» і має тотожне значення з ґотським «мулда».

Румунський мовознавець Йоргу Йордан вважав, що слово походить від «молід» — смерека, але втрату «і» важко пояснити на основі фонетики румунської мови.

Від XIV ст. в українській мові Молодову традиційно називали Молдавою, Молдавією, або Молдавською землею[8]. З кінця 1980-х країну стали називати на румунський лад.

Географія[ред. | ред. код]

Топографічна мапа країни.

Див. також: Географія Молдови, Геологія Молдови, Гідрогеологія Молдови, Сейсмічність Молдови, Список ссавців Молдови.

Країна розташована на південному сході Європи між 26 й 30 градусами східної довготи і 45 й 48 градусами північної широти. На півночі, сході й півдні межує з Україною, на заході — з Румунією. Площа країни — 33 843 км² (136 місце у світі). Найбільша довжина території з півночі на південь — 350 км, а із заходу на схід — 150 км, на півдні відстань між західним і східним кордоном скорочується до 20-50 км.

Рельєф[ред. | ред. код]

Рельєф Молдови — рівнина з численними пагорбами, розчленована балками та річками. Молдова займає південно-західну частину Східно-Європейської рівнини, західну околицю Причорноморської низовини, а на північному сході відроги Подільської височини. Середня висота 147 м, максимальна — до 430 м (гори Баланешти). У межах Молдови виділяються Молдовське плато, Північно-Молдовська, Південно-Молдовська та Нижньодністровська рівнина, Придністровська й Тігецька височини. Плато й рівнини Молдови мають м'якохвилясту поверхню, густо розчленовану річковими долинами й балками. Височини видовжені в субмеридіональному напрямі, інтенсивно розчленовані.

Найбільш піднесена і розчленована частина Центральномолдавської височини — Кодри — займає 14,5 % площі Молдови. У межах Кодр вертикальне розчленування рельєфу становить 200—300 м.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Річка Дністер

Головні річки — Дністерпритоками Старий Реут, Бик, Ботна, Кам'янка та інші) і Прут (з притоками Чугур, Ларга, та інші). Багато заплавних озер. Водосховища.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Молдови помірно континентальний. Середні температури січня на півночі −5°C, на півдні −3 °C, липня відповідно 19 і 22 °C. Опадів від 400 мм на півдні до 560 мм на півночі на рік.

Охорона природи[ред. | ред. код]

До 2013 року в країні не було жодного національного парку. Національний парк Орхей заснований в 2013 році і займає приблизно 1% території країни. Діє також 5 заповідників, 41 ландшафтний парк, три угіддя конвенції Рамсар, і інші охоронні території. У червоній книзі Молдови знаходяться види під загрозою знищення.

Наукові заповідники Молдови
Назва Засновано Площа
1 Кодри 1971 5177 га
2 Ягорлик 1988 836 га
3 Прутул-де-Жос 1991 1691 га
4 Плаюл-Фагулуй 1992 5642 га
5 Педуря-Домняске 1993 6032 га

Історія[ред. | ред. код]

Молдовське князівство в часи правління Штефана чел Маре (бл. 1500)
Герб Молдови, висічений на стіні церкви у монастирі Четацуя (Mãnãstirea Cetatuia) в Яссах

У другій половині XIII — першій половині XIV століття південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель належала до складу Золотої Орди. Райони карпатських передгір'їв безпосередньо не належали до володінь Орди, але перебували у васальній залежности від неї. У XIV столітті Золота Орда почала занепадати. У середині 1340-х угорці розгромили золотоординське військо. Землі в басейні річки Молдова опинилися під владою угорських королів. На цій території утворилося Молдовське князівство — спочатку як васальне князівство Угорського королівства.

Першим намісником Молдови (бл. 13511353) був Драгош, волоський воєвода з Мармарощини, з ім'ям якого пов'язують виникнення Молдовського князівства. Після Драгоша Молдовою керували його сини — Сас (13541358) і Балк (1359).

У 1359, внаслідок повстання проти угорського панування, князівство стало незалежним. Першим правителем незалежного Молдовського князівства став Богдан I (13591365), який до того був воєводою в Марамуреші та васалом угорського короля.

Невдовзі після цього у татар було відвойовано межиріччя Прута і Дністра.

Роман I Мушат (1392—1394) відсуває кордони на півдні до гирла Дунаю і Чорного моря; південна частина території між Лозиною і Дністром, названа Бессарабією за ім'ям першого її власника — представника династії Басарабів з Волощини, разом з фортецями Килія і Четатя Албе потрапляє до природних кордонів історичної Молдови. Сам Роман I гордо називав себе великим господарем, єдиним владикою Землі Молдови від гір до моря.

У 1400 році до князівства була включені і фортеця Білгород (сучасний Білгород-Дністровський). Східним кордоном князівства була річка Дністер. Західний кордон проходив по вершинах Карпатських гір, південний — по Чорному морю, річкам Дунай, Серет и Мілків. На півночі природного кордону не було, Покуття довший час було спірною територією, через яку велись війни Молдовське князівство й Польща.

Таким чином, історична Молдова охоплювала територію між Східними Карпатами (лісистими Карпатами), Дністром, Чорним морем і Дунаєм. Те, що Молдова знаходилася на перетині інтересів Австрії, Росії і Туреччини, які змагалися за першість у Південно-Східній Європі, значною мірою пояснює подальші територіальні захоплення великих імперських держав.

Попри перемоги, здобуті над турецькими і татарськими, угорськими і польськими військами, що нападали одне за одним на Молдову, Стефан III Великий (Штефан чел Маре), національний герой Молдови, змушений був зрештою поступитися султану Баязіду II влітку 1484 р. південною частиною Молдови — Бессарабією — разом з Килією і Четатя Албе.

У 1513, через кілька років після смерті Стефана III, Молдова змушена прийняти режим отоманського сюзеренітету. Цей режим був закріплений серією двосторонніх договорів, що передбачали взаємні зобов'язання і якими Молдова визнавалася не завойованою силою зброї, а такою, яка «підкорилася» туркам. Так, замість того, щоб виплачувати султану данину, Молдова мала право жити за власними законами, проводити власну зовнішню політику, обирати власного господаря, використовувати румунську мову в школі і церкві, а Отоманська імперія зобов'язувалася захищати цілісність Молдови.

З цього моменту і до 1711 р. (останнє антиосманське повстання Кантемира) господарі Молдови, проте, як і Волощини, намагаються звільнитися від сюзеренітету Порти і повернути незалежність як військовим, так і дипломатичним шляхом.

У травні 1600 р. господар Волощини (Мунтенії) Михайло Хоробрий (Міхай Вітязул) також на короткий час стає господарем Молдови, об'єднавши таким чином три князівства: Волощину, Трансильванію і Молдову.

У договорі, підписаному в Москві 7 травня 1654 р. господарем Молдови Георге Штефаном і великим князем московським Олексієм Михайловичем, Московське Князівство (Московське Царство) зобов'язувалося «шанувати честь і порядки Молдови… тобто жодним чином не втручатися у політику й управління», відвоювати фортеці Четатя Албе, Тігина і Килію разом з регіоном Буджака, які були захоплені і безпосередньо управлялися Високою Портою, і «повернути їх Молдовському князівству назавжди».

XVIII-ХІХ століття[ред. | ред. код]

Етнічна мапа Бессарабської губернії 1907 року

Наприкінці XVIII століття в результаті російсько-турецької війни до Російської імперії відійшло лівобережжя Дністра, в 1812 році — землі між Дністром і Прутом.

ХХ-ХХІ століття[ред. | ред. код]

У 1918 Молдовська Демократична Республіка була включена до складу Королівства Румунія. З 1924 по 1940 існувала Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (Молдавська АРСР) у складі Української СРР. У 1940 Королівство Румунія поступилося Бессарабією СРСР. Бессарабія після деяких змін кордонів була перетворена в Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку (МРСР).

У 1989 почалися націоналістичні виступи в столиці, вимоги надання молдовській мові статусу державної, етнічні тертя між молдованами з одного боку і росіянами та українцями з іншого. В 1990 році був оголошений економічний і політичний суверенітет. 27 серпня 1991 прийнята декларація незалежности Республіки Молдова, в якій Молдова проголошувалась суверенною державою зі столицею в Кишиневі. У 1992 прийнята в ООН.

Політичний устрій[ред. | ред. код]

Молдова є унітарною парламентською республікою. Це записано в конституції країни, яку було прийнято 29 липня 1994 з наступними змінами, внесеними 19 липня 1996 і 5 червня 2000. Також згідно з нею Молдова є нейтральною державою. На чолі держави є президент, який обирається на засадах прямого рівного виборчого права шляхом таємного голосування на строк 4 роки.[9]

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман з Прем'єр-міністром Молдови Павлом Філіпом

Президент[ред. | ред. код]

Докладніше: Президент Молдови
Президентка Мая Санду

До 2016 року президента обирали в парламенті. Після парламентських виборів у квітні 2009 депутати з двох спроб не змогли обрати президента — комуністичній коаліції забракло 1 голосу, а після дострокових виборів у липні вже ліберально-демократичній коаліції не вистачило голосів.[10] Таким чином, восени 2010 в країні відбулися ще одні дострокові парламентські вибори.[11]

З 11 вересня 2009 до обрання президента виконувачем його обов'язків є спікер парламенту Міхай Гімпу. Після позачергових виборів 2010 до березня 2012 виконувачем обов'язків президента був лідер Демократичної партії Маріан Лупу. 16 березня 2012 президентом Молдови обраний Ніколае Тімофті.

4 березня 2016 Конституційний суд республіки Молдова прийняв рішення, згідно з яким порядок виборів президента парламентом — неконституційний. Наступні вибори президента призначили на жовтень 2016 шляхом загальнонародного голосування.[12] Лідерами президентських змагань стали Ігор Додон та Мая Санду. Перший займає проросійську позицію, друга — проєвропейську[13]. Президентські вибори у Молдові 2016 завершилися перемогою Ігоря Додона (52,11 %). У 2020 році на чергових виборах президента перемогу здобула вже Мая Санду.

Міжнародні організації[ред. | ред. код]

Молдова входить до таких міжнародних організацій ОБСЄ (з 30 січня 1992), ООН (з 2 березня 1992), МБРР, МВФ, СОТ, ЦЄІ, СНД.

Нейтралітет[ред. | ред. код]

Стаття 11 Конституції Молдови говорить: Республіка Молдова проголошує свій постійний нейтралітет. Республіка Молдова не допускає розміщення на своїй території збройних сил інших держав.

Таким чином оскільки нейтралітет Молдови закріплений в її конституції, у країни немає планів щодо вступу ні в НАТО, ні в ОДКБ.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]


Молдова поділяється на 39 адміністративних одиниць першого рівня: 32 райони, 5 муніципіїв та 2 автономні утворення — Гагаузія (Găgăuzia) та Придністров'я (Stînga Nistrului)[14].

Загалом у Молдові 60 міст та 917 сіл.

Частину території країни займає невизнана самопроголошена республіка Придністров'я. Території, що перебувають під її контролем, офіційно входять до Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом Придністров'я, що є однією з автономій.

Придністровська Молдавська Республіка[ред. | ред. код]

Придністровська Молдавська Республіка — державне утворення в Східній Європі, незалежність якого проголошена 25 серпня 1991, але досі не визнана іншими державами. На заході ПМР межує з Молдовою по річці Дністер, на сході — з Україною. Згідно із законодавством Молдови, Придністров'я має статус Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом.

Питання щодо статусу Придністров'я досі лишається актуальним. Міжнародна спільнота визнає регіон частиною Молдови, проте Молдова не має контролю над Придністров'ям. Водночас незалежність ПМР визнали інші самопроголошені республіки пострадянського простору — Абхазія, Південна Осетія та Нагірний Карабах.

Економіка[ред. | ред. код]

Докладніше: Економіка Молдови
Див. також: Туризм у Молдові

Після розпаду СРСР дефіцит енергії, політична невизначеність, торговельні перешкоди і слабкий адміністративний потенціал спричинили зниження темпів розвитку економіки. В рамках амбітної економічної лібералізації Молдова ввела конвертовану валюту, лібералізувала ціни на все, припинила видавати пільгові кредити державним підприємствам, спираючись на стійку приватизацію землі, ліквідувала систему експортного контролю та лібералізувала процентні ставки. Уряд уклав угоди зі Світовим банком і Міжнародним валютним фондом для сприяння зростанню. Економіка відновлюється від занепаду наприкінці 90-х років. З 1999 р. ВВП (ПКС) мав стійке зростання наступним чином:[15][16]

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014
9.70 % 11.30 % 10.30 % 11.00 % 7.79 % 8.58 % 8.41 % 9.07 % 9.76 % 10.67 % 10.13 % 10.99 % 6.80 % -0.70 % 8.90 % 1.80 %
У Молдові є дуже сприятливі геологічні та кліматичні умови для виноградарства

Молдова — аграрно-індустріальна країна. На частку промисловости припадає близько 60,0 %. У структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів нафта, вугілля, природний газ і продукти їх переробки становлять близько 80 %. Основні галузі промисловости: харчова, сільськогосподарське машинобудування, хімічна, текстильна, деревообробна, металургійна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий. Міжнародне летовище в Кишиневі.

Виробляється: вино, тютюн, консервовані продукти.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 3,7 млрд. Темп зростання ВВП — (+7,3)%. ВВП на душу населення — $1500. Прямі закордонні інвестиції — $1,7 млрд (країна сподівається на їх збільшення до 2-2,5 млрд). Імпорт (нафта, природний газ, вугілля, машини, продовольство) — $ 2,9 млрд (г.ч. Росія — 20 %; Румунія — 15 %; Україна — 14 %; Німеччина — 11 %; Італія — 6 %). Експорт (сільськогосподарські продукти, насамперед вина і тютюн, тканини, машини і хімічна продукція) — $ 2,3 млрд (г.ч. Росія — 40 %; Румунія — 8 %; Німеччина — 7,8 %; Україна — 7,3 %; Італія — 5,5 %).

Енергетика[ред. | ред. код]

У Молдові бракує внутрішніх джерел викопної енергії, країна повинна імпортувати значну кількість нафти, вугілля, природного газу та інших енергетичних ресурсів. В країні використовується відновлювана енергія, в першу чергу для виробництва електроенергії та опалення. Бачення розвитку енергетики Республіки Молдова, її удосконалененя, перспективи, інтеграційні напрямки відображені в Енергетичній Стратегії Республіки Молдова до 2030 року.[17][18] Постачання газу до Молдови сильно залежне від Газпрому, також, судовими позовами російський Газпром вимагає стягнення боргу у ~7 млрд доларів за постачання газу в окуповане Росією Придністров'я. Молдова виробляє лише 25 % необхідної енергії, і навіть ця частка складається восновному з невідновних джерел. Постачання електроенергії сильно залежне від непідконтрольного самопроголошеного Придністров'я, імпорт електроенергії з якого становив 70-80 % у 2018—2019 роках відповідно. З приходом до влади Маї Сандру, Молдова взяла напрямок на продовження інтреграційних процесів у Європейську енергосистему разом або без України. Із 2021 на рівні президентів досягнуто домовленостей про закупку левової частки електроенергії із України минуючи Придністров'я. Для стабілізації газових конфліктів з Росією, Молдова планує використовувати газові сховища на території України та розглядає побудову власних сховищ газу. Можливість обміну електроенергією з Румунією також обговорюється, прогнозовано, робота у цьому напрямку набере новиї сили з приєднанням енергосистем Молдови та України до спільної енергосистеми Європи ENTSO-E у 2025 році. «Зелений тариф» у Молдові був затверджений лише у 2020 році у вигляді 15-річних контрактів. Максимальні потужности — 1 МВт. при ціні ~ 0,1 дол. США * кВт/год. Таким чином, уряд Молдови розраховує запустити 15 МВт нових сонячних потужностей із маломасштабних масивів.[19]

Демографія[ред. | ред. код]

Етнічна картина у 2004 році
Докладніше: Населення Молдови

У 2004 році в Молдові був проведений Перепис населення. За результатами Перепису сукупна чисельність постійного населення Молдови (без підконтрольних ПМР територій) склала 3 383 332 осіб, у тому числі 1 305 655 осіб (або 38,6 %) міського та 2 077 677 осіб (або 61,4 %) сільського населення. До сукупної чисельности населення було включено й тимчасове відсутнє на території Молдови населення, чисельність якого склала 273 тисячі осіб.

Динаміка у порівнянні з переписом населення 1989 була негативною — чисельність населення за цей період зменшилася на 274 тисячі осіб. Скорочення населення було викликане зменшенням народжуваности та від'ємним сальдо міжнародної міграції населення. Характерною особливістю скорочення населення Молдови за цей період стало суттєве перевищення темпів зменшення населення міст над темпами зменшення сільського населення — ці показники склали відповідно 15,2 % та 1,9 %.

Серед адміністративних одиниць Молдови найбільш населеними виявилися муніципій Кишинів, в якому мешкали 712 тисяч осіб (21 % усього населення країни), автономне територіальне утворення Гагаузія (156 тисяч осіб) та муніципій Бєльці (128 тисяч). Населення понад 100 тисяч осіб також мали Кагульський, Гинчештський, Оргейський та Унґенський райони країни.

Найбільші міста[ред. | ред. код]

Національний склад[ред. | ред. код]

За даними перепису 2014 року, молдовани були найбільшою етнічною групою Молдови (75,1% населення). Крім того, 7,0% населення назвали себе румунами на тлі суперечок щодо етнічної та мовної ідентичности в Молдові. Хоча історична, поляризація, заснована на етнолінгвістичних критеріях більшости етнічної групи, знову з’явилася з рухом національного відродження кінця 1980-х років, і поки що немає консенсусу щодо основної ідентичности в Республіці Молдова (молдовської чи румунської).

У країні також є важливі етнічні меншини, як показано в таблиці нижче. Гагаузи, 4,4% населення, є християнами-тюрками. Греки, вірмени, поляки, українці, хоча й нечисленні, були присутні ще з 17 століття і залишили культурні сліди. У 19 столітті з Поділля та Галичини прибуло значно більше українців, а також нові громади, такі як липованці, росіяни, болгари та німці. Більшість єврейського населення Молдови емігрувала з 1979 по 2004 рік.

Населення Молдови за етнічною групою (переписи 1959–2014 рр.)
Ethnic group 1959[20] 1970[21] 1979[22] 1989[23] 2004**[24](без Придністров'я) 2014[25][24](без Придністров'я)
Цифра % Цифра % Цифра % Цифра % Цифра % Цифра %
Молдовська * 1,886,566 65.41 2,303,916 64.56 2,525,687 63.95 2,794,749 64.47 2,564,849 76.12 2,068,058 75.07
Румунська * 1,663 0.06 1,581 0.04 1,657 0.04 2,477 0.06 73,276 2.17 192,800 7.00
Українська 420,820 14.59 506,560 14.19 560,679 14.20 600,366 13.85 282,406 8.38 181,035 6.57
Гагаузька 95,856 3.32 124,902 3.50 138,000 3.49 153,458 3.54 147,500 4.38 126,010 4.57
Російська 292,930 10.16 414,444 11.61 505,730 12.81 562,069 12.97 201,218 5.97 111,726 4.06
Болгари 61,652 2.14 73,776 2.07 80,665 2.04 88,419 2.04 65,662 1.95 51,867 1.88
Циганська 7,265 0.25 9,235 0.26 10,666 0.27 11,571 0.27 12,271 0.36 9,323 0.34
Білоруси 5,977 0.21 10,327 0.29 13,874 0.35 19,608 0.45 5,059 0.15 2,828 0.10
Євреї 95,107 3.30 98,072 2.75 80,124 2.03 65,836 1.52 3,628 0.11 1,597 0.06
Поляки 4,783 0.17 4,899 0.14 4,961 0.13 4,739 0.11 2,383 0.07 1,404 0.05
Німці 3,843 0.13 9,399 0.26 11,374 0.29 7,335 0.17 1,616 0.05 914 0.03
Інші 7,947 0.28 11,734 0.33 16,049 0.41 24,590 0.57 9,444 0.28 7,157 0.26
* Тривають суперечки, зокрема щодо лінгвістичного визначення етнічної приналежности, щодо того, чи є самоідентифікація молдован окремою етнічною групою, окремою від румунів, чи підгрупою.
** 31 грудня 2020 року уряд Румунії заявив, що 642 149 осіб з Молдови мають румунське громадянство.[26] Існували численні звинувачення, що дані про етнічну належність були сфальсифікованими: 7 з 10 груп спостерігачів Ради Європи повідомили про значну кількість випадків, коли переписники рекомендували респондентам називати себе молдованами, а не румунами. Що ускладнює інтерпретацію результатів, 18,8% респондентів, які назвали себе молдованами, оголосили румунську рідною мовою.[27]

Згідно з попередніми даними перепису населення 2014 року, у Молдові проживало 2 998 235 жителів (у межах територій, контрольованих центральним урядом), що на 11,3% менше від показника, зафіксованого під час перепису 2004 року. Рівень урбанізації становив 45% від загальної кількости населення, що проживає в містах (станом на 2015 рік).[28]

За даними останнього перепису населення в Придністров’ї (жовтень 2015 року), населення області становило 475 373 особи, що на 14,47% менше, ніж за переписом 2004 року. Рівень урбанізації становив 69,9%. За національним складом населення Придністров’я розподілилося наступним чином: росіяни – 29,1 %, молдавани – 28,6 %, українці – 22,9 %, болгари – 2,4 %, гагаузи – 1,1 %, білоруси – 0,5 %, придністровці – 0,2 %, інші національності. - 1,4%. Близько 14% населення не заявили про свою національність. Крім того, вперше у населення була можливість ідентифікувати себе як «придністровці».[29]

Мови[ред. | ред. код]

Офіційною мовою Молдови є румунська, романська мова, споріднена з італійською, французькою, іспанською та португальською.

У Декларації незалежности 1991 року офіційною мовою названо румунську.[30][31] У Конституції 1994 року було зазначено, що національною мовою Республіки Молдова є молдовська мова, а її письмо засноване на латинському альфабеті.[32]

У 2013 році Конституційний суд Молдови постановив, що назва «румунська», яка використовується в Декларації незалежности для визначення офіційної мови має пріоритет над назвою «молдовська», наведеною у статті 13 Конституції.[33] У жовтні 2017 року Конституційний суд країни схвалив проєкт поправки до Основного закону, згідно з якими назву державної мови має бути змінено з молдовської на румунську.[34]

Мови, якими зазвичай розмовляють у Молдові (переписи 1989–2014 рр.)
Румунська мова за районами (2014)
Російська мова за районами (2014)
Перша мова 1989[35] 2004[36](без Придністров'я) 2014[37](без Придністров'я)
Цифри % Цифри % Цифри %
Молдовська * 2,687,793 62.00 1,988,540 59.02 1,486,570 54.65
Румунська 790 0.02 554,814 16.47 652,394 23.98
Російська 1,003,563 23.15 540,990 16.06 394,133 14.49
Гагаузька 140,000 3.2 104,890 3.11 74,167 2.73
Українська 370,000 8.5 130,114 3.86 73,802 2.71
Болгарська 70,000 1.6 38,565 1.14 26,577 0.98
Циганська 9,500 0.2 - 5,764 0.21
Їдиш 17,000 0.4 - -
Німецька 2,300 0.05 - -
Інші мови 38,000 0.9 11,318 0.34 6,970 0.26
Не вказано - 193,434 6.45
Total 4,335,360 3,383,332 2,998,235
* Молдавська мова — одна з назв румунської мови, що використовуються в Республіці Молдова.

Під час перепису 2014 року (який не включав дані з Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом Придністров'я) 54,7% населення назвали молдовську, тоді як 24,0% назвали румунську своєю першою мовою в повсякденному вживанні. Хоча лише 4,1% є етнічними росіянами, російська мова все ще використовується як основна мова для 14,5% всього населення. Близько 50% етнічних українців, 33% гагаузів, 33% болгар і 5,7% молдован оголосили російську мовою щоденного вжитку.

Релігія[ред. | ред. код]

Релігія в Молдові
Релігія %
Православні
  
93.34%
Протестанти
  
1.89%
Старовіри
  
0.15%
Католики
  
0.14%
Юдеї
  
0.11%
Атеїсти
  
0.38%
Нерелігійні
  
0.98%
Без відповіді
  
2.24%
Інші
  
0.88%

Католицтво[ред. | ред. код]

Східне Православ'я[ред. | ред. код]

Українці в Республіці Молдова[ред. | ред. код]

Українська меншина Молдови є другою за чисельністю національною групою країни після молдован, під час Перепису населення 2004 282,4 тисячі мешканців країни, тобто 8,4 % її населення вказали себе українцями. Найчисельніша в абсолютному відношенні українська громада (58,9 тисяч осіб) мешкала у муніципії Кишинів, українці становили 8,3 % населення столичного муніципію. У відносному вимірі найзначнішими були українські осередки в Окницькому районі (30,7 % населення), а також Бричанському районі (25,6 %), муніципії Бєльці (23,7 %) та Ришканському районі (22,5 %).

У Придністров'ї проживає 160 тис. українців за даними придністровського перепису населення-2004.

64,1 % українців Молдови вважали рідною мовою українську, частка населення Молдови, що вказала українську мову основною мовою щоденного спілкування, становила 3,8 % сукупного населення.

У Молдові є більш ніж 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість, основна маса українського населення зосереджена в північних та східних регіонах Республіки.

Культура[ред. | ред. код]

Докладніше: Культура Молдови
Національний театр опери та балету Республіки Молдова

Культура Молдови — культура Молдавського князівства, пізніше Бессарабії і західної Молдови, Молдавської АРСР, Молдавської РСР, сучасної Республіки Молдова. Молдовська культура нерозривно пов'язана з народами що населяють Молдову, з румунською мовою та іншими мовами Молдови, знаходиться у взаємодії з культурами Румунії й України, а також інших країн.

Культура Республіки Молдова представлена широкою палітрою творчої діяльности: література, театр, музика, образотворче мистецтво, архітектура, кінематографія, радіомовлення і телебачення, фотомистецтво, дизайн, цирк, народна творчість, архіви і бібліотеки, книговидавництво, наукові дослідження, культурний туризм та інші.

Виконавське мистецтво[ред. | ред. код]

Молдовська сопрано Валентина Нафорніце

Академічну концертну діяльність забезпечують три концертні установи: Національна філармонія імені Сергія Лункевича (2 концертні зали, симфонічний оркестр, хорова капела, ансамбль народної музики); Органний Зал (камерний оркестр і камерний хор); Національний Палац (Концертна організація «Moldova-concert»: художні ансамблі народної музики і танців, легкої музики).

Театри[ред. | ред. код]

В Республіці Молдова 22 театральних установ: 18 драматичних театрів, Театр опери і балету, етнофольклорний театр і 2 лялькових театри. 17 театрів знаходяться в столиці країни і 5 в інших місцевостях. Головні з них успішно беруть участь у закордонних фестивалях, організовують міжнародні фестивалі, гастролюють у Франції, Італії, США, Росії, Японії, Китаї, Румунії та в інших країнах.

Образотворче мистецтво[ред. | ред. код]

Французький художник Цві Мільштейн народився в Кишиневі

Термін «образотворче мистецтво», укорінений в Республіці Молдова, охоплює три жанру: живопис (монументальний і станковий), графіки (станкова, книжкова, плакатна, рекламна та ін.) і скульптура (пластика «en ronde-bosse», барельєф, високий рельєф, перспективний рельєф та ін). В останні роки в Молдові з'явилися: «відео-арт», «кінетична скульптура», «комп'ютерна графіка», «боді-арт», «перформанс» та інші.

Народне мистецтво представлено багатим розмаїттям жанрів, типів і пологів. Більшість з них належать до сфери «декоративних мистецтв»: кераміка, народний килим, традиційний одяг, обробка каменю й дерева, вироби зі шкіри, лози, обробка металів, народні іграшки та ін.

Виставкові зали: Виставковий центр імені Костянтина Бринкушь, Національний музей мистецтв Молдови, приватні виставкові галереї.

Фольклор[ред. | ред. код]

Фольклор в Республіці Молдова має в основі глибокі дако-латинські[джерело?] корені та представляє систему народних вірувань і звичаїв, з конкретним вираженням в музиці і танці, в усній поезії і прозі, мітології, ритуалах, народному театрі та ін. Дана культурна спадщина в цілісності свого прояву, становить велику, особливої цінності область національного мистецтва, є не тільки основою його культурної форми, але і продовжила розвиток у сучасну епоху, надаючи професійній культурі її етнічної оригінальности.

Культурна спадщина[ред. | ред. код]

У Республіці Молдова збереглася, та має чимале поширення важлива культурна спадщина: археологічні ландшафти, житлові будинки, садиби, фортеці, монастирі і церкви, роботи монументального мистецтва, пам'ятники та технічні пристрої, будівельні ансамблі — площі, вулиці, квартали, села та міські центри або етнографічні зони з традиційною архітектурою.

В культурну спадщину входять 87 музеїв країни, 5 з яких і 7 філій входять у безпосереднє підпорядкування Міністерства культури і туризму, а 66 — органів місцевого публічного управління. Їх фонди містять близько 700 000 експонатів належать до національної і світової історії та культури.

Археологічна спадщина Республіки Молдова багата стародавніми художніми творами. Знайдені зразки скульптури ще періоду пізнього палеоліту. Кераміка культури «Кукутень-Трипілля» періоду енеоліту знайдена у багатьох місцевостях Республіки Молдова, володіє безперечною художньою цінністю, представляючи цілу мітологію в зображеннях.

Культура національних меншин[ред. | ред. код]

В Республіці Молдова функціонують десятки етнокультурних асоціацій. 18 меншин — українці, росіяни, болгари, гагаузи, євреї, білоруси, поляки, німці, цигани, греки, литовці, вірмени, азербайджанці, татари, чуваші, італійці, корейці, узбеки — об'єднані у спільноти, товариства, об'єднання, центри, культурні фонди і т. д.

Згідно з принципом рівности й універсальности культурного законодавства, етнічні меншини мають можливість розвивати традиційну культуру, народну творчість. В Кишиневі працює Російський драматичний театр імені А. П. Чехова, в Чадир-Лунге (АТО) Гагаузія) Гагаузкий драматичний театр імені Михайла Чекира; в Тараклии — Театр болгар Бессарабії імені Олімпія Панова.

Музика[ред. | ред. код]

Музичний гурт Zdob și Zdub

Молдовська музика має глибокі національні традиції. Для неї характерне використання таких народних музичних інструментів як най, флуер і ін. В останні десятиліття одержують розвиток сучасні музичні напрямки. У країні і за її межами стають відомими музичні рок-колективи «Zdob si Zdub» і «Гиндул Мицей», а також попспіваки Аура, Ріки Артезіану та ін. Клеопатра Стратан — дочка молдовського співака Павла Стратана, занесена в книгу рекордів Гіннеса як наймолодша естрадна співачка. Почала виступати на сцені в 2006 році у віці трьох років. Останніми роками Молдова активно бере участь в конкурсі європейської пісні — «Євробаченні». У 2005 році за Молдову виступала група «Zdob si Zdub», в 2006 — Наталія Гордієнко і Арсеніум.[38]

Свята[ред. | ред. код]

Докладніше: Свята Молдови
Молдовське вино, предмет національної гордости[39]

Серед офіційних свят Молдови Новий рік, Різдво Христове, День незалежности Молдови, День національної мови. Відомим молдовським і румунським народним святом є Мерцішор (рум. Mărţişor, від рум. martie — березень) — традиційне свято зустрічі весни, який наголошується 1 березня.[40] Більшістю населення наголошується ряд православних свят, серед яких особливо широко Великдень, Батьківський день, Трійця. З радянського періоду збереглася традиція відзначати свята 23 лютого, 8 березня, 1 і 9 травня. З нових свят треба відзначити Національний день вина, що святкувався вперше в 2002 році.[39]

Національна кухня[ред. | ред. код]

Молдовська кухня — національна кухня Молдови. Молдова розташована в регіоні багатих природних можливостей, винограда, фруктів і різноманітних овочів, а також вівчарства і птахівництва, що обусловлює багатство і різноманітність національної кухні.

Молдовська кухня складалася під впливом грецької, турецької, балканської, західноєвропейської, а пізніше — української і російської кухонь, і проте вона відрізняється самобутністю.

Освіта[ред. | ред. код]

У Молдові працюють такі заклади освіти:

  • 35 вишів.
  • 1551 шкіл, гімназій, ліцеїв.
  • 51 коледж.
  • 1295 дитячих садків.
  • 8 оздоровчих структур.
  • 56 дитячих таборів.
  • 116 лікарняних установ.

Випускниками університетів стали:

  • 17,4 тисячі осіб у 2005.
  • 104,4 тисячі осіб у 1998—2005.

З 1996 Республіка є повноцінним членом Франкофонії. Тож чільне місце серед іноземних мов посідає французька. У 2009/10 навчальному році серед школярів її вивчали 52 % як першу та 7 % як другу. Поступалася їй англійська з 48 % та 6 % відповідно, і німецька, якої загалом навчалися трохи більше за 3 %.[41]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://rferl.org/content/moldova-romanian-official-language/25191455.html
  2. http://constcourt.md/libview.php?l=en&idc=7&id=512&t=/Overview/Press-Service/News/The-text-of-the-Declaration-of-Independence-prevails-over-the-text-of-the-Constitution
  3. http://loc.gov/law/foreign-news/article/moldova-romanian-recognized-as-the-official-language/
  4. а б в г World Economic Outlook Database, October 2017. International Monetary Fund. April 2018. Процитовано 14 April 2017. 
  5. The World Factbook — Central Intelligence Agency. Cia.gov (англійською). Процитовано 14 грудня 2017. 
  6. http://www.natura2000oltenita-chiciu.ro/wp-content/uploads/2019/05/Moldova-Pitoreasca-Picturesque-Moldavia-pdf-Vladimir-Toncea.pdf
  7. King, Charles (2000). From Principality to Province. The Moldovans: Romania, Russia, and the politics of culture. Hoover Press. с. 13. ISBN 0-8179-9792-X. Процитовано 31 October 2010. 
  8. Молдава // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.. — К. : Наукова думка, 1977. — Т. 1: А — М. — С. 608.
  9. Titlul III. Autoritățile publice. Процитовано 2016-08-27. 
  10. У Молдові втретє не змогли обрати президента Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine. — Гарт
  11. У Молдові восени знову пройдуть дострокові вибори в парламент — UkraNews
  12. Конституційний суд республіки Молдова. 
  13. Молдова вибирає між Росією і Європою. Дирижабль. 2.11.2016. Архів оригіналу за 05.11.2016. Процитовано 3.11.2016. 
  14. ЗАКОН Nr. 764 від 27.12.2001 про адміністративно-територіальний устрій Республіки Молдова (ro). Архів оригіналу за 2012-10-17. Процитовано 2015-10-20. 
  15. Moldova — GDP (purchasing power parity) — Historical Data Graphs per Year
  16. Moldova
  17. Cu privire la Strategia energetică a Republicii Moldova pînă în anul 2030
  18. Энергетическая безопасность и энергоэффективность
  19. Emiliano Bellini (2.03.2020). Moldova introduces feed-in tariff for small scale solar (en). 
  20. [No. 821 - 822: 1959 All-Union Census. The national composition of the population in the republics of the USSR: Moldavian SSR] |trans-title= вимагає |title= (довідка). Demoscope Weekly (ru). ISSN 1726-2887. Процитовано 1 September 2019.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  21. [No. 821 - 822: 1970 All-Union Population Census. The national composition of the population in the republics of the USSR: Moldavian SSR] |trans-title= вимагає |title= (довідка). Demoscope Weekly (ru). ISSN 1726-2887. Процитовано 1 September 2019.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  22. [No. 821 - 822: 1979 All-Union Census. The national composition of the population in the republics of the USSR: Moldavian SSR] |trans-title= вимагає |title= (довідка). Demoscope Weekly (ru). ISSN 1726-2887. Процитовано 1 September 2019.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  23. [No. 821 - 822: All-Union Population Census of 1989. The national composition of the population in the republics of the USSR: Moldavian SSR] |trans-title= вимагає |title= (довідка). Demoscope Weekly (ru). ISSN 1726-2887. Процитовано 1 September 2019.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  24. а б Statistical Yearbook of Moldova 2017: Results of the 2004 Population Census: 2. Population: 2.1: Population and the demographic structure. National Bureau of Statistics of the Republic of Moldova. 2017. Процитовано 1 September 2019. 
  25. Republic of Moldova 2014 - Census de facto complete tabulation. Data.un.org. 
  26. Situația redobândirii cetățeniei române de către cetățenii Republicii Moldova la 31.12.2020 (dosar Nr.4513/19.05.2021. Cdn.g4media.ro (document from the Chamber of Deputies of the Romanian Government). Процитовано 27 May 2021. 
  27. Protsyk, Oleh (1 January 2007). Nation-building in Moldova. Nation and Nationalism. Political and Historical Studies. Andrzej Marcin Suszycki, Ireneusz Pawel Karolewski. Oficyna Wydawnicza Atut Wrocawskie Wydawn. Oswiatowe. ISBN 978-83-7432-261-4. 
  28. Moldova, geography. The World Factbook. Central Intelligence Agency. 2 September 2015. Процитовано 2 September 2015. 
  29. [Population census of PMR] |trans-title= вимагає |title= (довідка). newspmr.com (ru). 9 March 2017. Процитовано 23 January 2021.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  30. Declarația de independența a Republicii Moldova, Moldova Suverană (ro). Moldova-suverana.md. 5 February 2008. Архів оригіналу за 5 February 2008. Процитовано 9 October 2013. 
  31. Bill Fraser (11 December 2006). A Field Guide to the Main Languages of Europe – Spot that language and how to tell them apart. European Commission. Архів оригіналу за 24 February 2007. Процитовано 9 October 2013. 
  32. ADEPT : Laws of the Republic of Moldova : The Constitution of the Republic of Moldova. www.e-democracy.md. 
  33. Hotărâre Nr. 36 din 05.12.2013 privind interpretarea articolului 13 alin. (1) din Constituție în corelație cu Preambulul Constituției și Declarația de Independență a Republicii Moldova (Sesizările nr. 8b/2013 și 41b/2013) [Decision No. 36 of 05.12.2013 regarding the interpretation of article 13 para. (1) of the Constitution in correlation with the Preamble of the Constitution and the Declaration of Independence of the Republic of Moldova (References no. 8b / 2013 and 41b / 2013)] (ro). Constitutional Court of the Republic of Moldova. 5 December 2013. Процитовано 1 September 2019. «124. [...] Prin urmare, Curtea consideră că prevederea conținută în Declarația de Independență referitoare la limba română ca limbă de stat a Republicii Moldova prevalează asupra prevederii referitoare la limba moldovenească conținute în articolul 13 al Constituției [124. [...] Therefore, the Court considers that the provision contained in the Declaration of Independence regarding the Romanian language as the state language of the Republic of Moldova prevails over the provision regarding the Moldovan language contained in Article 13 of the Constitution]» 
  34. Конституційний суд Молдови схвалив проект поправки до Конституції про румунську мову (radiosvoboda.org)
  35. [No. 821 - 822: Population Censuses of the Russian Empire, USSR, 15 Newly Independent States: 1989 All-Union Population Census] |trans-title= вимагає |title= (довідка). Demoscope Weekly (ru). ISSN 1726-2887. Процитовано 1 September 2019.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  36. Population Census 2004: Population by main nationalities, mother tongue and language usually spoken (XLS). National Bureau of Statistics of the Republic of Moldova. 2004. Процитовано 1 September 2019. 
  37. Structure of population by language usually used for communication and age groups on 2014 census (XLS). National Bureau of Statistics of the Republic of Moldova. 2014. Процитовано 1 September 2019. 
  38. Фотосесія учасниці Євробачення 2006 від Молдови, Наталії Гордієнко. Архів оригіналу за 16 листопада 2007. Процитовано 2 листопада 2012. 
  39. а б "Вино для Молдови - як нафта для Росії". BBC News Україна (uk). Процитовано 2021-07-30. 
  40. Свято весни “Мерцишор” додали в список ЮНЕСКО. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2021-07-30. 
  41. http://www.moldavie.fr/spip.php?article1502

Джерела[ред. | ред. код]

  • Винодельческая Молдова. Годы и судьбы / Г. И. Козуб. — [Кишинев]: [Combinatul Poligr.], 2005. — 112 с.: фотоил.
  • Орлова Т.В. Історія пострадянських країн: підручник / Т. В. Орлова ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Київ: Знання, 2014. — 502, [1] с. — Сер. засн. у 2012 р. — Бібліогр.: с. 483—502. — (Університетський підручник). — ISBN 978-617-07-0090-2
  • Республика Молдова: краткий обзор. — Кишинэу: [б. и.], 2002. — 18 с.
  • Україна — Молдова: історична спадщина і перспективи розвитку співробітництва: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 26-27 червня 2002 р. / Одеський регіональний ін-т держ. управління Української академії держ. управління при Президентові України ; заг. ред. В. М. Кривцова. — О. : ОРІДУ УАДУ, 2003. — 162 с.
  • Україна — Румунія — Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів: зб. наук. пр. / [під заг. ред. А. М. Круглашова] ; Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича [та ін.]. — Чернівці: Букрек, [2009] .
Т. 3. — 2009. — 478 с. : рис., табл.
Т. 4. — 2011. — 463 с. : табл.
  • Українці Молдови. Історія і сучасність: наук. дослідж. і матеріали / Укр. громада Республіки Молдова, Укр. громада ім. Петра Могили м. Кишинева, Центр етнології Ін-ту культ. спадщини Акад. наук Республіки Молдова ; [авт.-уклад.: Кожухар В. Г., Кожухар К. С. ; редкол.: Кожухар В. Г. та ін.]. — Кишинів: Elan-poligraf, 2008. — 255, [4] с. : іл., табл.
  • Степная растительность Республики Молдова / Г. А. Шабанова ; [науч. ред. Т. А. Попова]. — Кишинев: Eco-TIRAS, 2012. — 264 с. : рис., табл., фот. цв.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Молдова