Молитва (вірш)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Молитва» — вірш Тараса Шевченка, ліричний цикл із трьох частин, які є варіаціями молитов.

Кожна частина подана під окремою датою — 24, 25 і 27 травня 1860. Заголовок міститься над першою варіацією. Всі частини мають ту саму тему із спільною образно-композиційною структурою та стилістичним ладом: «Царям, всесвітнім шинкарям…», «Царів, кровавих шинкарів…» та «Злоначинающих спини…».

Первісний автограф невідомий.

Олександр Лазаревський переписав вірша до «Більшої книжки».

Вірш[ред. | ред. код]

Царям, всесвітнім шинкарям,
І дукачі, і таляри,
І пута кутії пошли.

Робочим головам, рукам
На сій окраденій землі
Свою ти силу ниспошли.

Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!

Публікації[ред. | ред. код]

Першою надрукована третя варіація — «Злоначинающих спини…» — у журналі «Основа» (1861, № 6).

Вперше всі три вірші разом надруковані в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 238) під редакторською назвою «Молитви», що об'єднувала (з нумерацією І — IV вірші «Царям, всесвітнім шинкарям…», «Царів, кровавих шинкарів…», «Злоначинающих спини…», «Тим неситим очам…».

Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 337; 732.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1976. Сторінка 414.