Молода гвардія (роман)
| Молода гвардія | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Молодая гвардия | ||||
| Назва на честь | Молода гвардія | |||
| Жанр | роман | |||
| Форма | роман | |||
| Тема | німецько-радянська війна | |||
| Автор | Олександр Фадєєв | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1946 | |||
| Опубліковано | 1946 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР | |||
|
| ||||
«Молода гвардія» (рос. «Молодая гвардия») — роман російського радянського письменника Олександра Фадєєва, який присвячений молодіжній підпільній організації, що діяла в місті Краснодон (нині — Сорокине) під час німецько-радянської війни під назвою «Молода гвардія» (1942-1943), багато членів якої були страчені німецькими солдатами.
Більшість головних героїв цього роману (Олег Кошовий, Уляна Громова, Любов Шевцова, Іван Земнухов, Сергій Тюленін та інші) існували насправді. Одначе, поряд з ними, персонажами роману постають і вигадані особи. Олександр Фадєєв наділив героїв, що існували, літературними рисами, характерами та діями, переосмисливши їхні образи.
Існують дві редакції роману. Роман «Молода гвардія» — другий за видаваністю твором дитячої літератури в Радянському Союзі за 1918-1986 роки. Загальний тираж 276 видань склав 26,143 млн екземплярів[1].
Історія[ред. | ред. код]
Відразу після закінчення німецько-радянської війни радянський письменник Олександр Фадєєв взявся за написання художнього твору про краснодонське підпілля, приголомшений подвигом юних хлопчиків і дівчаток, старшокласників та недавніх випускників місцевої школи.
У середині лютого 1943 року, після звільнення донецького Краснодона радянськими військами, з шурфу шахти №5, що знаходилася неподалік від міста, було витягнуто кілька десятків трупів замучених окупантами підлітків, які перебували в період окупації в підпільній організації «Молода гвардія». А через кілька місяців у «Правді» було опубліковано статтю Олександра Фадєєва «Безсмертя», на основі якої трохи пізніше було написано роман «Молода гвардія»[2].
Письменник у Краснодоні збирав матеріал, досліджував документи, розмовляв з очевидцями. Роман був написаний дуже швидко, внаслідок чого містив багато неточностей та помилок, які пізніше серйозно позначилися на долі багатьох реальних живих людей, згаданих на сторінках роману. Вперше книга вийшла друком у 1946 році.
Фадєєв був різко критикований за те, що в романі він недостатньо яскраво відобразив «керівну і спрямовуючу» роль комуністичної партії. Проти твору висунуто серйозні ідеологічні звинувачення у газеті «Правда», органі ЦК ВКП(б), і, ймовірно, від Секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна[3][4].
У біографії письменника наводяться слова Сталіна, сказані, згідно з однією з легенд, Фадєєву особисто[4]:
— Мало того, що ви написали безпорадну книгу, ви ще написали ідеологічно шкідливу книгу. Ви зобразили молодогвардійців мало не махновцями. Але хіба могла існувати та ефективно боротися з ворогом на окупованій території організація без партійного керівництва? Судячи з вашої книги, могла.
Фадєєв сів переписувати роман, додавши до нього нових персонажів-комуністів, і в 1951 році вийшла друга редакція роману «Молода гвардія»[2].
Значення[ред. | ред. код]
Книга була визнана необхідною для патріотичного виховання підростаючого покоління та увійшла до шкільної програми, що зробило її обов'язковою для прочитання. До кінця 1980-х років роман «Молода гвардія» сприймався як ідеологічно схвалена історія організації[2].
Не всі події, описані автором, відбувалися насправді. Декілька людей, які є прототипами персонажів, представлені в романі зрадниками та внаслідок цього звинувачені в зраді в реальному житті, наполягали на своїй невинності й пізніше були реабілітовані[5].
Фадєєв намагався пояснити:
Я писав не справжню історію молодогвардійців, а роман, який не тільки припускає, а й передбачає художню вигадку.
За спогадами молодогвардійця, що вижив, Георгія Арутюнянца[6], Фадєєв говорив йому:
— Вас, звісно, насамперед цікавить питання, чому в романі подекуди порушено історизм, можливо, поєднані ролі окремих героїв, а деякі зовсім не показані... — Ні, ні, ви не соромтеся, — відреагував на вираз мого обличчя Олександр Олександрович. — Це питання природні. Багато хто з хлопців, кого ви так близько і добре знали, могли опинитися в книзі пов'язаними з подіями, в яких вони не брали участі, і, навпаки, не опинитися там, де вони були насправді. Все це може викликати здивування в очевидців цих подій. Але послухайте, що я вам скажу...
— Дуже хочу, щоб ви правильно зрозуміли мене, — казав Олександр Олександрович. — Я не міг і не ставив собі завдання описати історію «Молодої гвардії» день за днем або епізод за епізодом. Це зроблять потім історики, не озираючись на роман. В образах молодогвардійців мені хотілося показати героїзм усієї радянської молоді, її величезну віру у перемогу та правоту нашої справи. Сама смерть — жорстока, страшна в тортурах та муках — не змогла похитнути духу, волі, мужності юнаків та дівчат. Вони вмирали, дивуючи та навіть лякаючи ворогів. Таке було життя, такі факти. І це мало стати лейтмотивом роману...
— Перед вами я не відкрию секрету, — провадив далі Олександр Олександрович, — якщо скажу, що глибоко полюбив цих простих, чудових молодих людей. Мене захоплювала в них безпосередність, щирість, непідкупна чесність та вірність своєму комсомольському обов'язку. Тому декого я написав такими, якими хотів би бачити в житті. Я був вражений Сергієм Тюленіним, Любою Шевцовою, я полюбив Олега, Улю, Земнухова. І знаю, що, узагальнюючи окремі риси своїх героїв, я цим робив як би крок у бік від історії, нехай невеликий, помітний тільки вам. І все-таки йшов це свідомо...
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Е. Л. Немировский, М. Л. Платова. Книгоиздание СССР. Цифры и факты. 1917—1987. — М. : Книга, 1987. — Т. 1. — 299 с. — 3000 прим.
- ↑ а б в Легенды Великой Отечественной. "Молодая гвардия". СМИ (рос.). 26 квітня 2005. Архів оригіналу за 26 квітня 2005. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ «Литературная энциклопедия» Т. 11 / М.: Худож. лит., 1939. статья «Фадеев Александр Александрович» [Архівовано 2015-07-04 у Wayback Machine.] посилання від 28 вересня 2008
- ↑ а б Раззаков Ф. И., Досье на звёзд. Их любят, о них говорят. — М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999, с. 61 — 62. [Архівовано 2008-12-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Легенды Великой Отечественной: "Молодая гвардия". Молодая гвардия. Героям Краснодона посвящается (рос.). 18 квітня 2012. Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ Арутюнянц Г. Встреча с Александром Фадеевым / Г. Арутюнянц // Вспомним всех поимённо : Воспоминания оставшихся в живых участников «Молодой гвардии»… — 2-е изд., доп. — Донецк : Донбас, 1986. — С. 82–83
Література[ред. | ред. код]
- Juliane Furst. Perfect Communists // Stalin's last generation : Soviet post-war youth and the emergence of mature socialism. — Oxford : Oxford University Press, 2010. — С. 139—158. — ISBN 978-0-19-957506-0.
- Александр Александрович Фадеев, биография
- Сайт «Молодая гвардия». Документы из книги А. Фадеева «Молодая гвардия»
- Минаев В. П.,«Что не знал А. Фадеев при написании романа „Молодая гвардия“»
- Елена Маркасова «А вот практику мы знаем по героям Краснодона…»
- Смертельный роман. Александр Фадеев Документальний фільм