Молодецьке (Маньківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Молодецьке
120x120px 140x120px
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Маньківський район
Рада/громада Молодецька сільська рада
Код КОАТУУ 7123185501
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване 16 століття
Населення 1714 (на 1 січня 2005 року)
Поштовий індекс 20146
Телефонний код +380 04748
Географічні дані
Географічні координати 48°52′43″ пн. ш. 30°23′31″ сх. д. / 48.87861° пн. ш. 30.39194° сх. д. / 48.87861; 30.39194Координати: 48°52′43″ пн. ш. 30°23′31″ сх. д. / 48.87861° пн. ш. 30.39194° сх. д. / 48.87861; 30.39194
Середня висота
над рівнем моря
216 м
Водойми р. Колодична
Відстань до
обласного центру
135,1 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Поташ
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради с. Молодецьке, тел. 71-5-42
Сільський голова Вовк Володимир Миколайович
Карта
Молодецьке. Карта розташування: Україна
Молодецьке
Молодецьке
Молодецьке. Карта розташування: Черкаська область
Молодецьке
Молодецьке

Молоде́цьке — село в Україні, в Маньківському районі Черкаської області, центр сільської ради. У селі мешкає 1714 чоловік (2005).

Село розташоване за 12 км на південний схід від районного центру — смт Маньківка, за 7 км від залізничної станції Поташ та за 14 км від автошляху Київ—Одеса М05.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено 3 поселення трипільської, 5 поселень черняхівської культур, 2 — пізньої бронзи, залишки глиняного інвентарю.

Історія[ред. | ред. код]

Початок існування села відносять до XVI століття. Існують різні думки щодо походження назви села. При вступі турків на територію майбутнього Молодецького, один чоловік добре виконав козаче діло, його називали «Молодець», а село в якому він жив Молодецьке, тут колись жив граф Молодецький. Перші жителі села Молодецького поселилися в місцевості, яка омивалась з трьох сторін річками, з північного боку була захищена віковим дубовим лісом, цей куток і понині називається Дубинщиною.

У 1775 році в селі було 100 дворів та 160 хат. У 1756 році животівським протопопом-уніатом Корнилієм Шпановським освячено церкву святителя Христового Миколая. У 1768 році її приєднано до православ'я. 1795 року, за Актом перепису, тут проживало 577 чоловіків та 490 жінок, які мешкали в 201 хаті.

Лаврентій Похилевич у своєму «Сказании…» у 1864 році занотував про Молодецьке:

« Село в 3-х верстах от села Старих Бабанов, при безымяном ручье, текущем в Бабанку. Жителей обоего пола 1589.
Церковь Николаевская, деревянная, построена 1799 года; земли имеет 36 десятин. Жалованье причту і назначено 194 рубля.
»

У 1900 році в Молодецькому, Краснопільської волості Уманьського повіту Київської губернії було 550 дворів; кількість мешканців: чоловіків — 1364, жінок — 1265. На той час тут діяли церква, церковно-приходське училище, вітряк та 3 водяних млини. У 1903 році селяни зібрали по 50 копійок і своїми силами збудували церковнопарафіяльну школу на два класи.

Жителька села І. І. Ковба переповідала про роки навчання:

« У тісній кімнаті на низьких дубових лавах сиділо 69 хлопчиків і 3 дівчинки. Навчала дочка попа Ніна Дмитрівна Успенська. Діти ходили до школи один рік, рідко хто два-три. Уміє хлопець читати й сяк-так писати своє прізвище — досить. »

У школі вивчали абетку, російську мову, Вітхий й Новий заповіт та церковне богослужіння. Грамотних у Молодецькому було 10 чоловік. Село передплачувало лише дві газети: одну одержував піп, другу — сільський староста. 3 п'ятисот дітей села школу відвідувало 2.

У 1905 році у землекористуванні населення перебувало 3283 десятини; на той час у селі було 604 двори.

8 травня 1910 року в селі була побудована трибанна церква на дерев'яній основі, вона була сама найбільша і найкрасивіша в районі, але у повоєнні роки вона була частково спалена і у 1950-ті роки розібрана.

У 1914 році земство звело нове приміщення на 6 класних кімнат і відкрило двокласну школу. Завідувачем був Л. Н. Бондаренко, який разом з учнями біля школи посадив фруктовий сад.

В червні 1921 року в селі була відкрита сільська рада, головою якої став Гуцаленко Я. Я. На 1 січня 1927 року село налічувало 1137 дворів де проживало 4568 людей. В 1927 році була відкрита земська семирічна школа де навчалися грамоті діти та дорослі. На основі дрібних ТСОЗів було створено три колективних господарства: артіль імені Сталіна, артіль імені Косовського та артіль «Праця», а в 1929 році перейменовано в колгосп імені Сталіна, імені Косовського, «Праця». В 1930 році створено первинну партійну організацію і в цей рік пройшли зміни в керівництві сільської ради. Головою сільської ради став Сєкал Ф. В.

Під час голодомору 19311933 років дуже багато дітей осиротіло, люди помирали сім'ями, пухли від голоду, тих хто помер вивозили за село і хоронили у братських могилах, було захоронено близько 1000 громадян села. В пам'ять жертвам голодомору в 1993 році установили пам'ятник і кожен рік 22 травня жителі села ідуть на кладовище, на проводи, щоб увічнити пам'ять про своїх рідних та близьких. В 19371940 роках репресовані і розстріляні, згодом реабілітовані, 38 жителів села.

В роки Другої світової війни з села на війну пішло 437 чоловік, загинуло 246 чоловік, 189 було нагороджено медалями. За час війни в Німеччину насильно на роботу вивезли 128 чоловік, 125 жінок, 59 дітей. В березні 1944 року село відвойовували 861—869 стрілецькі полки, 294 стрілецької дивізії. 1955 року на братській могилі встановлено пам'ятник, а 9 травня 1969 року в центрі села споруджено обеліск Слави, зведений на пам'ять воїнів-односельчан, які загинули в роки війни.

Після 1961 року в колгоспі розпочалося будівництво нових корівників, телятників, свинарників і різних адміністративних будинків;

В 1965 році було відкрито пам'ятник В.І.Леніну.

В 1963 році колгосп імені Сталіна перейменовано в колгосп імені XXII з'їзду КПРС. Колгосп мав в користуванні 3496,1 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3295,6 га орної землі. Основними напрямами господарювання було рільництво і тваринництво. Працювали млин, пилорама, цегельний завод.

В 1967 році розпочато будівництво двохповерхового приміщення середньої школи.

1976 року розпочинається будівництво адміністративного будинку в центральній садибі села в якому після закінчення будівництва розмістилася контора колгоспу, сільська рада, філія ощадного банку, пошта.

Голови сільської ради[ред. | ред. код]

  • Під час війни головою сільської ради був Кузьмук Григорій Ф. І.;
  • В 1946 році головою сільської ради стає Іванишин В. М. і розпочинається відбудова села після воєнної розрухи;
  • В 1959 році головою сільської ради стає Кожухівський Антін Трохимович.
  • В 1962 році головою села стає Євтушенко Єлизавета Федорівна;
  • В 1964 році головою сільської ради стає Браславський Михайло Володимирович;
  • В 1973 році головою сільської ради стає Ковбаса Федір Тодосійович, за ним Дикий Микола Якович;
  • В 19751978 роки Бенедь Уляна Дмитрівна, але пройшов клич, що молоді спеціалісти які мають сільськогосподарську освіту повинні піднімати сільське господарство і Уляна Дмитрівна пішла працювати головним ветеринарним лікарем колгоспу імені XXII з'їзду КПРС;
  • В 1978 році на посаду голови Молодецької сільської ради стає Полюга Микола Іванович.

Сучасність[ред. | ред. код]

У 2002 році на гроші прихожан було закуплено жилий будинок який після реконструкції став церквою.

У 2003 році газифіковано село, в 324 оселі і приміщення Молодецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів провели газ.

У 2004 році була відкрита церква в колишньому приміщені дитячого садка.

У 2005 році в центральній частині села розпочинається будівництво нового храму. На кошти громадян села, прихожан, спонсорів.

У жовтні 2015 року відкрито меморіальну дошку честі Володимира Самишкіна.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]