Молодило руське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молодило руське
Молодило руське1.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолисті (Crassulaceae)
Підродина: Sedoideae
Рід: Молодило (Sempervivum)
Вид: Молодило руське
Біноміальна назва
Sempervivum ruthenicum
Schnittsp. & C.B.Lehm., 1855
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sempervivum ruthenicum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sempervivum ruthenicum
EOL logo.svg EOL: 5549721
IPNI: 60458481-2
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1538674
The Plant List: kew-2871569

Молоди́ло ру́ське[1][2] (Sempervivum ruthenicum Schnittsp. & C.B.Lehm.; інша назва — молоди́ло украї́нське;[3] народна назва: свинячий хліб) — сукулентна рослина роду Молодило (Sempervivum) з родини товстолистих (Crassulaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Квіти молодила руського
Молодило руське серед гранітних виходів Гранітно-степового Побужжя

Трав'яниста, суцільно залозистоопушена багаторічна рослина, у стані цвітіння досягає 20-35 см заввишки. Стебло борозенчасте; стеблові листки довгастоланцетні, загострені, війчасті. Розетки листків сизувато-зелені, 5-8 см у діаметрі. Листки м'ясисті, оберненояйцеподібні, по краю з війками (помітно довшими, ніж волосинки на поверхні), коротко загострені, розширені у верхній третині. Суцвіття пухке, щитковидне, близько 8-10 см завширшки, 4-10 см заввишки, з довгими, пухнастими, багатоквітковими гілками — завитками. Квітки правильні, оцвітина подвійна. Чашечка зрослолисткова, частки м'ясисті, довгастояйцеподібні, гострі. Пелюстки зірчасто-розпростерті, жовті, лінійні, загострені, зовні з довгим опушенням. Плід — багатолистянка; листянки довгастояйцеподібні, з довгим прямим носиком, багатосім'яні, з пухнастими залозистими волосками. Нектарні залозки опуклі. Насіння довгасто-яйцеподібні, бурі, трохи більше 0,5 мм. Цвіте влітку (липень-серпень) 35-40 днів. Монокарпік. Плоди дозрівають у серпні-вересні. Після цвітіння й утворення плодів рослина гине. Основний спосіб розмноження — вегетативний. На кінцях тонких пагонів-вусів утворюються нові молоді рослини.[4]

Поширення[ред.ред. код]

Вид розповсюджений у Центральній, Південній, Східній Європі, на Кавказі, в Західній Азії.

В Україні зростає на Поліссі — зрідка, в Лісостепу і в північній частині Степу — частіше.

Екологія[ред.ред. код]

Зростає в соснових лісах, на пісках, скелях, кам'янистих місцях.

Раритетність[ред.ред. код]

Молодило руське занесене до Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Сумської, Тернопільської, Чернівецької областей[5] і Червоної книги Донецької області.

Поза територією України вид занесений до Червоних книг Республіки Білорусь, Республіки Молдова та Брянська область, Волгоградської, Калузької, Курської, Липецької, Пензенської, Саратовської областей Російської Федерації.

Причиною раритетності є рекреація; збирання населенням в декоративних, лікарських цілях.

Прийняті заходи охорони[ред.ред. код]

Охороняється серед іншого в національному природному парку «Святі Гори», ботанічній пам'ятці природи загальнодержавного значення «Урочище Грабове», лісовому заказнику місцевого значення «Урочище Леонтьєво-Байрацьке».

Хімічний склад[ред.ред. код]

Не вивчений. Відомо, що м'ясисте листя накопичує велику кількість органічних кислот.

Використання[ред.ред. код]

Молоде листя придатне для салатів протягом всього літа. На Кавказі листя заквашують і маринують про запас.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 787.
  3. Sempervivum ruthenicum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с. — C.109
  5. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Посилання[ред.ред. код]