Молодь України (газета)
Логотип | ||||
Тип | періодичне видання | |||
---|---|---|---|---|
Формат | B4 | |||
| ||||
Власник | ТОВ «Видавничий дім «Молодь України». | |||
Головний редактор | Ольга Журавльова | |||
Засновано | 1921, 1943 | |||
Мова | українська | |||
Головний офіс | 01008, Київ-8, а/с №1. | |||
Передплатний індекс (Укрпошта) |
60980 | |||
| ||||
Веб-сторінка | mu.in.ua | |||
Електронна пошта | gazetamu@gmail.com | |||
«Молодь України» — українська газета, виходить з 1921 року. За часів СРСР — орган ЦК ЛКСМУ, український аналог Комсомольської правди.
Історія[ред. | ред. код]
У 1921 році в Харкові видавалася газета «Вісті Центрального Комітета Комуністичної Спілки молоді України». У 1922 році її було перейменовано на «Молодой рабочий» (укр. Молодий робітник), що видавалася двічі на тиждень російською мовою.[1] У січні 1924 року (з № 6 за 27 січня) газету було перейменовано на «Молодой ленинец» (укр. Молодий ленінець). Газета стала виходити 3 рази на тиждень, видавцем був Центральнй та Харківський Комітет ЛКСМУ. У 1925 році з'явився літературний додаток.[2]
З 2 грудня 1925 року газета стала видаватися українською мовою та змінила назву на «Комсомолець України». У Харкові було видано 155 номерів, останній − 9 липня 1934 року. У 1934 році столицею України став Київ і «Комсомолець України» переїхав до Києва. Газета виходила друком до 1941 року.[3]
Газета виходила друком і під час Другої світової війни, перебуваючи тимчасово в евакуації.[джерело?] З 10 жовтня 1943 року стала виходити у Харкові під назвою «Молодь України», перший номер був одночасно 4677-м, вийшло 64 номери до квітня 1944 року. З 1944 року виходить у Києві. Газета була органом Центрального та Київського комітетів ЛКМСУ у 1944—1953, органом ЦК ЛКМСУ у 1953—1990 роках.
Популярність газети серед читачів особливо зросла в 1960—1980-х роках, коли її тираж наближався до мільйона, а передплатників було — сотні тисяч.[джерело?]
Газета нагороджена трьома орденами — орденом Великої Вітчизняної війни, орденом Дружби народів та орденом Трудового Червоного Прапора.
Автори[ред. | ред. код]
За роки свого існування «Молодь України» була трибуною для багатьох публіцистів, письменників, поетів. Серед них: Василь Симоненко, Максим Рильський, Андрій Малишко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Віталій Коротич, Іван Драч, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Василь Стус, Станіслав Тельнюк, Іван Світличний, Сергій Грабовський, Анатолій Матвійчук.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Молодой рабочий . — Х., 1922—1924. Газети України 1816—1960 років. Газетний фонд НБУВ
- ↑ Молодой ленинец: всеукр. газ. рабочей молодежи. — Х., 1924—1925. Газети України 1816—1960 років. Газетний фонд НБУВ
- ↑ Комсомолець України: орган Центр. та Київ. ком. ЛКСМУ. — Київ ; Харків, 1925—1941. Газети України 1816—1960 років. Газетний фонд НБУВ
Посилання[ред. | ред. код]
|
![]() |
Це незавершена стаття про друковане видання. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |