Молотків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Молотків
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада Лановецька міська громада
Код КАТОТТГ UA61020090290020505
Облікова картка Молотків 
Основні дані
Засноване 1777
Населення 646
Територія 0.850 км²
Густота населення 760 осіб/км²
Поштовий індекс 47451
Телефонний код +380 3549
Географічні дані
Географічні координати 49°49′29″ пн. ш. 26°11′17″ сх. д. / 49.82472° пн. ш. 26.18806° сх. д. / 49.82472; 26.18806Координати: 49°49′29″ пн. ш. 26°11′17″ сх. д. / 49.82472° пн. ш. 26.18806° сх. д. / 49.82472; 26.18806
Водойми Жердь
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Ланівці
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 47451, с. Молотків
Карта
Молотків. Карта розташування: Україна
Молотків
Молотків
Молотків. Карта розташування: Тернопільська область
Молотків
Молотків
Мапа

CMNS: Молотків у Вікісховищі

Річка Жердь біля с. Молотків

Моло́тків — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Жердь, на сході району. До села приєднано хутори За казармою, Мілкий, Нарокитний, Під полями, Під Оришківцями, Під Осниками.[1] До 2020 центр Молотківської сільської ради, якій було підпорядковане село Осники.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади.[2]

Населення — 649 осіб (2003). Є 2 ставки.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1584 як Молодкове, згідно з актовими книгами Кременецького земського суду. 11 липня – запис про укладення договору між волинським воєводою князем Янушем Острозьким і панами Білецькими в справі повернення підданих із маєтків Ванджулова (нині с. Ванжулів), Молодкове і Немиринці (нині село Хмельницької області) на випадок їхньої втечі в маєтки князя в містах Чуднове і Полонне (док. № 40, арк. 47 зв.).[1]

1629 Молотків спалили турецько-татарські орди, тут залишилося тільки 29 «димів» (хат).

Попередня до сучасної церква могла бути зведена у XVII ст. Збережена дерев'яна церква під титулом Святого Великомученика Георгія Побідоносця збудована у 1784 році коштом уніатського священика Михайла Стебельського.[3]

Після того, як 1793 із Західною Волинню село відійшло до Російської імперії, його подарували генералові Лопатіну, який жив у місті Смоленськ (нині РФ), у Молоткові мав 600 десятин землі. До 1-ї світ. війни у його будинку в Молоткові зберігалися оригінали портретів гетьмана І. Виговського та його дружини.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, драматичний гурток. До вересня 1939 по річці Жердь пролягав кордон між СРСР і Польщею (нині — межа Тернопільської та Хмельницької областей).

29 квітня 1943 німецькі нацисти спалили Молотків (залишилася церква, школа і 5 хат із 358), вбили 617 осіб (у тому числі 92 дітей і священика Я. Юхновського)[4].[5]

Літопис УПА (том 1 стор.23): «Коли на Крем'янеччині спалили село Молотків і вистріляли майже все тамошнє населення, за пару днів пізніше повітовий відділ жандармерії, що їхав автами, був знищений і там був вбитий шеф поліції, офіцер СС». Ось така відплата була здійснена гітлерівцям за спалення Молоткова.

В УПА воювали місцеві жителі Петро Антонюк, Павло Березюк (1924–1946), Никифор Ґонта (1921–1945), Василь (1916–1943) і Семен (1920–1943) Загорські, Дмитро Кравчук (1922–1943), Сергій Кучер (1898 р. н.), Трохим Лівінський (1926–1953), Іван Лірчук («Крига»; 1927–1946), Теодозій Махлайчук (1922–1943), Панас Мельник («Шарпак»; 1924 р. н.), Петро (1924–1943) і Пилип (1921–1946) Мельничуки, два Петри (1922–1943 і «Вовк»; 1928 р. н.) та Степан (1904–1943) Нікончуки, Петро Остапчук (1923–1943), Іван (1924–1943), Пилип (1922–1947) і Харитон (1923–1943) Пальчасті, Іван Потоза (1923–1946), Михайло Рачук (1916–1989), Іван Рижак (1922–1943), два Петри (1922–1944; 1923–1943), Каленик (1921–1943) і Трохим (1921 р. н.) Рудюки, Дмитро Скакун (1921 р. н.), Феодосій Собчук (1921 р. н.), Микола Ткачук (1921–1943), Юрій Церковнюк; зв’язковою УПА була Ганна Саржевська (1925 р. н.), санітаркою – Пелагія Березюк (1926–1945);[6]

З 2014 року в селі діє волонтерський центр для допомоги ЗСУ. [7]

У селі проходить пісенний фестиваль "Молотківський лелека"[8]

17 червня 2022 у селі офіційно відкрився літній військово-патріотичний табір "Подільсько-Волинська січ". Табір організували ГО "Десантно-козацький рій" спільно з благодійним фондом "Подільсько-Волинська січ" під керівництвом Володимира Мосейка. [9] [1]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква
Меморіальний комплекс загиблим односельчанам

1858 побл. М. виявлено скарб срібних монет.

Є церква святого Юрія (1784, дерев'яна). Споруджено меморіальни комплекс «жертвам фашизму» та односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985, архіт. І. Осадчук, скульп. Б. Рудий) із пам'ятним знаком на місці кузні, де гітлерівці живцем спалили 16 осіб, символічною вулицею (на якій розташовані пам'ятник Скорботній Матері, обгорілий дуб, символічні залишки будинків),Меморіальний комплекс-музей «Молотківська трагедія» [10] (започаткований І. Мельничук), 3 пілони над яким символізують сім'ю -батька, матір і дитину.

На Стіні Пам'яті — перелік замучених, розстріляних і спалених, поруч — скульптура воїна; на цвинтарі насипана братська могила 22-м воякам УПА, полеглим у Молоткові 29 квітня 1943. Також 1985 на пам'ять про загиблих посаджено 617 беріз обабіч дороги до села.

1-й пам'ятник полеглим односельцям (1967) реконструйований на пам'ятник на честь 10-річчя незалежності України.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, ФАП, дитячий садок «Сонечко».

Транспорт[ред. | ред. код]

Через Молотків прямують два рейсових автобуси — сполученням Тернопіль — Теофіполь, Тернопіль — Хмельницький.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Б. Мельничук — письменник, редактор, журналіст, краєзнавець
  • Мельничук Ярослав Іванович — письменник, драматург, режисер, продюсер
  • І. Мельничук — історик і краєзнавець
  • В. Остапчук — дипломат
  • Володимир Мосейко - громадський діяч

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б МОЛОТКІВ | Лановецька громада | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). Процитовано 2 липня 2022. 
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  3. Церква Молотків Лановецький район. decerkva.org.ua. Процитовано 2 липня 2022. 
  4. Wołanie z Wołynia, Kwiecień. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. 
  5. НОВЕ ПРО «МОЛОТКІВСЬКУ ТРАГЕДІЮ». Голос Лановеччини (укр.). 23 січня 2020. Процитовано 2 липня 2022. 
  6. МОЛОТКІВ | Лановецька громада | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). Процитовано 10 липня 2022. 
  7. Жителі села Молотків, що на Тернопільщині, зібрали допомогу військовим в зону ООС (uk-UA). Процитовано 2 липня 2022. 
  8. Пісенний фестиваль "Молотківський лелека" (uk-UA). Процитовано 2 липня 2022. 
  9. ""Гартовані" ч. 87 Відкриття табору в селі Молотків (uk-UA). Процитовано 1 липня 2022. 
  10. Меморіальний комплекс-музей «Молотківська трагедія». Тернопільщина (укр.). Процитовано 2 липня 2022. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Молотків. — Л., 1986
  • Мельничук Б., Мельничук І. Біль і пам'ять Молоткова. — Л., 1990.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гаврильцьо І., Уніят В. Молотків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 551. — ISBN 966-528-199-2.
  • Вавренюк С. Вулиця спаленого села: [Про с. Молотків Лановецьк. р-ну] // Голос Лановеччини. — 1997. — 26 квіт., фот.
  • Костишин, Лілія. Молотків: історична амнезія чи байдужість? [Текст] : [про незадовільний матеріально-технічний стан меморіального комплексу-музею “Молотківська трагедія” та необхідність його відновлення] / Л. Костишин // Вільне життя плюс. — 2018. — № 10/11 (7 лют.). — С. 5 : фот. – (Порушуємо проблему).
  • Мельничук, Богдан. Син рядового, батько генерала [Текст] : [життєвий шлях Олекси Мосейка, кіномеханіка сіл. клубу в 1960-х рр.] / Б. Мельничук // Вільне життя плюс. — 2020. — № 51 (3 лип.). — С. 3. — (Штрихи до портрета).
  • Нестерюк, Л. Вісім зранених душ зігріла на Лановеччині родина Нестерюків [Текст] : [бесіда з Людмилою Нестерюк / провела] Жанна Попович // Номер один. — 2013. — № 49 (4 груд.). — [15].
  • Островська, Людмила. Зібрав патріотів “Молотківський лелека” [Текст] : [ІІІ фестиваль військово-патріотичної пісні “Молотківський лелека”] / Л. Островська // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 34 (25 серп.). — С. 10 : фот.
  • Романчук, М. Районна патріотична гра вже розширила кордони [Текст] : [ХVІІІ збір дитячо-юнацьких об’єднань “Козацьке коло” відбувся в с. Молотків Ланов. р-ну] / М. Романчук // Голос Лановеччини. — 2019. — № 22 (31 трав.). — С. 5 : фот.
  • Шот, М. Попіл стукає в наші серця [Текст] : села Молотків та Осники на Тернопільщині фашисти спалили дотла / М. Шот // Урядовий кур’єр. — 2013. — № 112 (22 черв.). — С. 1, 7.