Молотов В'ячеслав Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'ячеслав Михайлович Скрябін-Молотов
В'ячеслав Михайлович Скрябін-Молотов

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 3-й голова РНК СРСР
Час на посаді:
19 грудня 1930 — 6 травня 1941
Попередник Олексій Іванович Риков
Наступник Йосип Віссаріонович Сталін

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 4-й Народний Комісар Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
3 травня 1939 — 15 березня 1946
Попередник Максим Максимович Литвинов
Наступник посада скасована; він сам як Міністр Закордонних Справ СРСР

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 1-й Міністр Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
19 березня 1946 — 4 березня 1949
Попередник посада запроваджена; він сам як Народний Комісар Закордонних Справ СРСР
Наступник Андрій Януарійович Вишинський

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 3-й Міністр Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
5 березня 1953 — 1 червня 1956
Попередник Андрій Януарійович Вишинський
Наступник Дмитро Трофимович Шепелов

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 5-й Міністр Державного Контролю СРСР
Час на посаді:
21 листопада 1956 — 29 червня 1957
Попередник Василь Гаврилович Жайворонков
Наступник посада скасована; Георгій Васильович Єнютин як Голова Комісії Радянського Контролю Ради Міністрів СРСР

COA Ukrainian SSR.png 5-й Секретар ЦК КП України Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg
Час на посаді:
листопад 1920 — 12 січня 1921
Попередник Станіслав Вікентійович Косіор
Наступник посада скасована; Дмитро Захарович Мануїльський як Перший Секретар ЦК КП України

Дружина Поліна Жемчужина

Мо́лотов В'ячесла́в Миха́йлович (псевдонім, справжн. прізв. — Скрябін; нар. 25 лютого (9 березня) 1890(18900309), Кукарка  — пом. 8 листопада 1986) — радянський партійний та державний діяч. Глава радянського уряду в 1930–1941, нарком і міністр закордонних справ (1939–1949, 1953–1956). Герой Соціалістичної Праці (1943), почесний член АН СРСР (1946–1959).

13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва, здійснивши попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, постановив закрити кримінальну справу у зв'язку зі смертю обвинувачених[1][2].

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Народився у слободі Кукарка Вятської губернії (Росія). З 1902 р. навчався в Казанському реальному училищі. З 1906 р. — член РСДРП(б). У квітні 1909 р. заарештований і засланий у Вологодську губернію.

Повернувшись із заслання в 1911 р., вступив на економічне відділення Петербурзького політехнічного інституту. 1912 — проводив пропагандистську роботу серед робітників Петрограду і Москви, співпрацював у більшовицьких газетах «Зоря» і «Правда».

З 1916 р. — член Російського бюро ЦК РСДРП(б).

Партійна і державна діяльність (1917–1961)[ред.ред. код]

Після лютого 1917 року — член Виконкому Петроградської Ради і Петроградського військово-революційного комітету. 1918 — голова Ради Народного Господарства Північного району; з кінця 1919 р. — голова Нижньогородського губвиконкому.

У вересні 1920 р. рішенням партійного керівництва був направлений у Донбас, у жовтні 1920 р. обраний секретарем Донецького губкому більшовицької партії, з листопада 1920 р. — перший секретар ЦК КП(б)У. З листопада 1920 р. по березень 1921 р. обіймав пост першого секретаря ЦК КП(б) України. Перебуваючи на цьому посту, проводив жорстку централістську політику, боровся з українським повстанським рухом, втілював програму продрозверстки і виступав проти заміни її продподатком, що призвело до голоду 19211922 рр. в Україні.

Березень 1921 р. — 1930 р — секретар ЦК ВКП(б), з 1926 р. — член Політбюро партії, в грудні 1930 р. призначений головою РНК СРСР.

Найближчий соратник Й. Сталіна, вважався його «правою рукою». Молотов став разом з Й. Сталіним організатором геноциду проти українського народу — голоду 1932–1933 рр. Власне, Молотов визначив значно завищений план хлібозаготівель для України в розмірі 356 млн пудів і спільно з Л.Кагановичем добився його прийняття в липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У.

В жовтні-листопаді 1932 р. за дорученням Сталіна очолював надзвичайну комісію в Україні, яка керувала примусовою колективізацією селянських господарств та тотальною реквізицією зерна в селян-одноосібників. Очолювана Молотовим комісія розробила надзвичайні заходи для збільшення хлібозаготівель шляхом розгортання адміністративного тиску і проведення масових репресивних заходів щодо селянства. З метою активізації планів прискорення виконання планів хлібопоставок він видав розпорядження про створення спеціальних репресивних комісій: вилучення хліба, призначеного для потреб громадського харчування; повну економічну блокаду сіл (заборона торгівлі, припинення постачання сіл тощо).

На початку 1933 р. наказав вивезти всі колгоспні фонди, включаючи і насінневий, у рахунок заборгованості по планах хлібозаготівель, що перетворило штучно створену продовольчу кризу в Україні на широкомасштабний голодомор.

1937 — відіграв головну роль в проведенні партійної чистки ЦК КП(б)У. 19391949 — народний комісар (з 1946 р. — міністр) закордонних справ СРСР.

З травня 1939 р. разом з гітлерівською владною верхівкою взяв участь у підготовці планів розподілу Центрально-Східної Європи, яка завершилася укладенням пакту Молотова-Ріббентропа.

19411957 — перший заступник голови Ради Народних Комісарів (з 1946 р. — Ради Міністрів) СРСР. 19531957 — міністр закордонних справ СРСР.

Після відставки[ред.ред. код]

Після смерті Й. Сталіна Молотов став одним з керівників опозиції щодо нового курсу М. Хрущова. У червні 1957 разом з Л. Кагановичем, Г. Маленковим та Д. Шепіловим виведений із складу ЦК КПРС.

19571962 — на дипломатичній роботі у Монголії та Австрії. 1961 — виключений із партії. Останні роки життя провів у Москві.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.