Молочай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молочай
Молочай прекрасний
Молочай прекрасний
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай
Біноміальна назва
Euphorbia
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Euphorbia
ITIS logo.jpg ITIS: 28032
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3990
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Euphorbia

Молочай (лат. Euphórbia) — найбільший рід рослин родини Молочайні, в ньому налічується, за одними даними, 800 [1] , за іншими — понад 1600 [2] , за третіми — близько 2000 [3] видів. На території Росії і суміжних країн представлений 160 [1][4] видами. Це однорічні і багаторічні трави, чагарники або дерева.

Опис[ред.ред. код]

Загальний вигляд[ред.ред. код]

Трави, чагарники або, зрідка, деревця. За загальним виглядом дуже різноманітні. В одних звичайні, вкриті листям стебла без колючок, в інших колючі, теж покриті листям, у третіх — стебла м'ясисті, кактуси, грановані, нерідко колоноподібні, з колючками і без листя . У всіх в тканинах здебільшого білий молочний сік, розташований в сильно гіллястих молочних судинах без перегородок.

Коренева система[ред.ред. код]

Кореневища вертикальні, повзучі.

Стебла[ред.ред. код]

Стебла прямі або висхідні, здебільшого слабко розгалужені, рідше — розпростерто-гіллясті. Висота від декількох сантиметрів до двох метрів (Euphorbia grandicornis [1]).

Листя[ред.ред. код]

Листя чергові, супротивні або кільчасті; нероздільні, цілокраї, рідше можуть бути зазубреними, без прилистків або з міжчерешковими прилистками (здебільшого з прилистками [4]), сидячі або коротко-черешкові [5] .

Квітки[ред.ред. код]

Діаграма квітки
СуцвіттяEuphorbia jacquemontii'

Квітки однодомні, дуже рідко дводомні, завжди без пелюсток, більшою частиною і без чашолистків. Пилякові квітки завжди з однієї тичинки, маточкові — з однієї трьохгніздної зав'язі, з однією сім'ябрунькою в гнізді. Специфічні суцвіття — ціатії за подібністю з квіткою часто приймалися за квітки. Обгортка майже правильна, дзвоникоподібна, кубарчата або напівкуляста, з 5 (або 4, рідко 8) зрощеними листочками, виступаючих нагорі у вигляді стількох же плівчастих лопатей; по листових швах, між лопатями, чергуються з ними м'ясисті придатки — нектарники, віддалені горизонтально або злегка відігнуті вниз, також в числі 5 або внаслідок недорозвинення чотирьох, трьох або навіть одного. Вісь цветоноса у ціатії закінчується однією єдиною маточковою квіткою, який виступає з бокалу на видовженому стебельці, який згодом в'яне. У пазухах листя бокалу (тобто проти його лопатей) — окремі пучки численних пильникових квіток, звичайно з розвиненими знизу лінійними або щілиновидними, приквіткниками у вигляді бахроми, зрідка без неї. Бокал з суцільними або надрізаними лопатями, часто прихованими під нектарниками. Нектарники злегка стебельчаті, суцільні, з заокругленим або усіченим зовнішнім краєм або півмісяцеві, можливо дворогі, зрідка по краю гребневидні або пальчасто-роздільні, іноді знизу з лепестковидним придатком. Пильникові квітки в числі 5 (10) −40 (50), без чашолистків, внизу зчленовані з квітконіжкою, дуже рідко з невеликою лусочкою в зчленуванні. Пильник прямостоячий, з роздільними гніздами, розкриваються поздовжніми тріщинами. Маточкові квітки голі або іноді з чашечкою з 4 (6) невеликих лусочок; стовпчиків 3, вільних або зрощених, цілих або двонадрізаних, з головчатими ​​розширеними приймочками на кінці або на внутрішньому боці. Загальне суцвіття має вигляд зонтику і складається з кількох чи багатьох окремих.

ПлідEuphorbia bubalina

Плоди[ред.ред. код]

Плід — трилопатевий «тригорішнік», гладкий або горбкуватий, розпадається на три однонасінних горішка (які незабаром розтріскуються на дві стулки околоплодником), залишають посередині квітколожа тригранну, нагорі голівчатих коронку. Внутріплоднік перетинчастий або твердий (у Euphorbia lathyris губчастий). Насіння гладке або з зовнішньої поверхні нерівне, з плівчастим або твердим ендоспермом і з прямим зародком, з широкими плоскими сім'ядолями, на кінці з придатком з прісеменника або без придатка. У поширенні мірмекохорних насінин видуEuphorbia characias відзначені мурахи Messor barbarus, Aphaenogaster senilis, Pheidole pallidula і Tapinoma nigerrimum.[6]

Поширення[ред.ред. код]

Представники роду поширені повсюдно, переважно властиві жарким субтропічним місцевостям, аридних і літоральних умовах представляючи собою типові ксеро — і термофен и. У тропічну зону заходять трохи видів і зовсім мало їх у холодних областях.

Екологія[ред.ред. код]

Всі сукулентні молочаї включені в Додаток II Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення [3] .

Молочай камерунський і молочай Вакефільда внесені до Червоної книги МСОП.До рідкісних видів на території їхнього звичайного зростання в Африці відносяться: молочай трикутний, молочай ізогнутоветвістий, молочай страшний, молочай крупнозубчатиє, молочай крупнорогій, молочай бородавчастий, молочай динний, молочай пухкий, молочай Пробалля,Молочай ватербергскій, молочай тірукаллі,Молочай отруйний.Дуже рідкісним видом, що знаходиться під загрозою зникнення, став на Канарському острові Фуертевентура молочай гандійскій. До Червоної книги МСОП внесений і молочай абделькурійскій, що росте на острові Абд-ель-Курі в системі архіпелагу Сокотра.Підлягають охороні і всі сукулентні молочаї острова Мадагаскар [3] .

Практичне використання[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Злісний бур'ян — Euphorbia waldsteinii

Молочний сік всіх видів має надзвичайно гострі властивості, а тому молочаї всі більш-менш отруйні, худоба їх уникає.

Деякі молочаї, наприклад, Euphorbia waldsteinii, є злісними бур'янами.

На присадибних ділянках молочай використовують для знищення клопів і листогризучих гусениць.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Всі види молочаю містять молочний сік, смолу, каучук.Хоча хімічний склад молочаїв вивчений недостатньо, однак відомо, що основним діючим компонентом молочного соку є евфорбон, кількість якого близько 22%, крім того, близько 38% аморфної камеді, до 18% гумі і близько 10% мінеральних солей .(Рослини в медицині, Саратов, 1983) З інших хімічних сполук до складу молочаїв входять алкалоїд и, флавоноїд и і кумарин и.[7]

Медицина[ред.ред. код]

Euphorbia resinifera

Молочай — старовинний засіб народної медицини. Наукова назва молочаю — еуфорбія дано на честь Ефорба, придворного лікаря нумідійського царя Юби (в 54 р. до н. Е..), Який вперше використовував лікувальні властивості молочаю.

Африканський вид молочаю Euphorbia resinifera, Що росте в північно-західній і центральній Африці, використовується в офіційній медицині: це високе колоноподібних безлистому м'ясисте рослина має візуальне подібність з кактусами з роду Cereus; його ребра засаджені пучками міцних колючок. Досягає у висоту 1-го метра і вище. З надрізів, що наносяться рослині на початку осені, рясно випливає молочний сік, що твердне на повітрі і обліплювали собою переважно ребра стебла. Він надходить у продаж і в аптеки під назвою Euphorbium.Речовина це було відомо ще древнім грекам і римлянам, ймовірно, і єгиптянам.

Багато видів молочаю застосовуються в народній медицині, хоча їх склад зовсім не вивчений.

На Русі молочай застосовували від водобоязнь, «псування», викликаної зловмисними людьми, для винищення бородавок, мозолів і плям на обличчі, як проносний і блювотний засіб і для лікування ракових пухлин.

На Алтаї в народній медицині використовувалися особливо молочай альпійський, скельний, волосистий і шіроковетвістий у вигляді відвар ів, настоянок, порошку і в свіжому вигляді. Вони застосовувалися від худий хвороби (сифілісу), хворобах нирок, маткових кровотечах, при чоловічої слабкості — імпотенції і як кровоочисний. На Алтаї вважається, що молочай корисний при лікуванні раку шкіри і прямої кишки. Зовнішньо свіжим сік ом всіх видів молочаю змащують екземние місця, бородавки, мозолі, родимки і гнійні рани для їх швидкого загоєння. Крім того, сік молочаю в малих дозах є загальнозміцнюючим засобом і продовжує молодість.

Широко застосовуються молочаї у сучасній і народній медицині Монголії і Китаю.[7]

Рослинництво[ред.ред. код]

Euphorbia cyparissias — грунтопокривна рослина садів європейської частини Росії

Як декоративні використовуються близько 120 видів [2] . В оранжереях широко культивується чагарник пуансеттія (Euphorbia pulcherrima).

Використовують у групових посадках, альпінаріях, рідше в регулярних посадках на партері і для зрізання в букети. Деякі види вирощуються як кімнатних рослин. Віддає перевагу напівзатінених місцепроживання і легкі, удобрені перегноєм грунту. Розмножують діленням куща і насінням.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Шаблон:ФлораСССР
  2. а б Головкін Б.М. та ін Декоративні рослини СРСР. — М.: Думка, 1986. — 320 с.
  3. а б в Білоусова Л.С., Денисова Л. В. Рідкісні рослини світу. — М.: Лісова промисловість, 1983. — 344 с.
  4. а б Молочай - Euphorbia // Трвараст СССР.
  5. Ботанічний інститут АН СРСР та Інститут рослинництва АСХН ім. Леніна. Засмічені рослини СРСР. Керівництво до визначення бур'янистих рослин СРСР. Том III. — Л.: Видавництво Академії Наук СРСР, 1934. — С. 257-258.
  6. Espadaler X. ; Gomez C. = 15862259 Seed production, predation and dispersal in the Mediterranean myrmecochore Euphorbia characias (Euphorbiaceae). Ecography (Copenhagen). 1996, vol. 19, No. 1, pages 7-15.
  7. а б Нікіфоров Ю.В. Алтайські трави-цілителі. — Гірничо-Алтайськ: юч-Сумер - Білуха, 1992.