Молочай довгорогий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Молочай довгорогий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид:
Молочай довгорогий (E. macroceras)
Біноміальна назва
Euphorbia macroceras

Молоча́й довгоро́гий (Euphorbia macroceras) — отруйна багаторічна рослина з родини молочайні, ендемік Кавказу. Декоративна культура.

Опис[ред. | ред. код]

Розлогий кущ заввишки 70 см. Стебла міцні, облиснені, червонуваті, закінчуються численними суцвіттями-зонтиками. Листки прості, видовжені, темно-зеленого кольору. Квітки жовті. Молочай довгорогий квітне в червні-липні.

Поширення[ред. | ред. код]

Рослина зустрічається переважно на північний схилах головного хребта Великого Кавказу, охороняється у Кавказькому заповіднику (Росія). Окрема популяція зафіксована на південних схилах на території Грузії[1].

Екологія[ред. | ред. код]

Надає перевагу пухким, плодючим ґрунтам, на перезволожених і тяжких ґрунтах взимку вимокає. Зростає поодинці під кронами дерев або у напівзатінку, за недостатнього освітлення дає багато пагонів, проте мало квітів. Розмножується вегетативно (поділом кущів навесні або в кінці літа) і насінням. Плодоносить рясно (до 180 насінин на одну особину), дає масовий самосів. Восени після відмирання пагонів над землею з'являється червонувате стебло, яке зимує у вигляді притиснутої до землі петлі.

Використання[ред. | ред. код]

Молочай використовується як декоративна рослина. Привабливий вигляд має протягом усього вегетаційного сезону — з ранньої весни до пізньої осені. Висаджують цей вид поодинці, невеликими групами по 3-5 особин або стрічками вздовж бордюрів. Рослини придатні для виготовлення букетів.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 30 серпня 2013.