Мольфар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мольфа́р — в культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину, на зразок ворожія, чарівника або народного мага. До певної міри, що гуцульські мольфари є відповідниками козацьких характерників.

Походження слова «мольфар» неясне, припускають запозичення з романських мов: пор. італ. malfare — «робити зло»[1].

Як вважають місцеві жителі мольфари бувають добрі або злі. Для лікування людей, та керування силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави. Злі мольфари можуть доводити людину до смерті, роблячи їй «причину» за допомогою магічних предметів.

Мольфари стали відомі широкому загалу завдяки книзі Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1911) і знятому за її мотивами однойменного фільму (1964).

Єдиний точно відомий[2] мольфар Карпат Михайло Нечай на межі 20 і 21 століть мешкав у Верхньому Ясенові. 15 липня 2011 року його вбив психічно хворий чоловік.[3][4]

У 2015 році, на Верховині, був відкритий Музей гуцульської магії. В ньому представлені речі, якими користувались маги-мольфари.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
  2. У Верхньому Ясенові живе останній мольфар…
  3. УНІАН: Карпатського знахаря Михайла Нечая вбив божевільний львів'янин. 18 липня 2011 року.
  4. ТСН: На Прикарпатті зарізали останнього гуцульського чаклуна. 15 липня 2011 року.

Література[ред.ред. код]

  • Войтович В. Мольфар // Українська міфологія — К.: Либідь, 2005. — С. 321.
  • Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні. — К.: Обереги, 1994. — Кн. 2. Т. IV. — С. 445.
  • Михайлов Н. А. Укр. мольфар, слвн. malavar и др. Демонологическая параллель // Балканские чтения 9. Terra balcanica. Terra slavica. К юбилею Татьяны Владимировны Цивьян. — М.: Институт славяноведения РАН, 2007. — С. 93-97.
  • Мольфар // Етимологічний словник української мови. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 506.
  • Шевчук В. Мисленне дерево. — К.: Молодь, 1989. — С. 178.

Посилання[ред.ред. код]