Перейти до вмісту

Монал білогузий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монал білогузий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Фазанні (Phasianinae)
Рід: Монал (Lophophorus)
Вид: Монал білогузий
Lophophorus sclateri
Jerdon, 1870
Посилання
Вікісховище: Lophophorus sclateri
Віківиди: Lophophorus sclateri
ITIS: 176069
МСОП: 22679185
NCBI: 228249

Монал білогузий[2] (Lophophorus sclateri) — вид куроподібних птахів родини фазанових. Поширений в Південній Азії.

Вид названо на честь британського зоолога Філіпа Склейтера (1829—1913).[3]

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид є ендеміком східних Гімалаїв. Поширений від штату Аруначал-Прадеш на півночі Індії на схід через північну М'янму та південно-східний Тибет до західної Юньнані (Китай).

Населяє альпійські луки, субальпійські рододендронові чагарники та скелясті урвисті схили від 3000-4200 м, трапляючись аж до краю дубово-рододендронових і хвойних лісів з бамбуковим підліском, азалійним лісом і ділянками ялівцю та кизильнику. Спускається до помірного лісу на висоті 2000-3000 м у жовтні. Там, де його ареал збігається з моналом гімалайським, він зазвичай трапляється на більших висотах, хоча в деяких місцевих звітах описано, що вони зустрічаються разом.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють три підвиди:[4]

  • L. s. arunachalensis (Kumar & Singh, 2004)
  • L. s. orientalis (Davison G.W.H., 1974)
  • L. s. sclateri (Jerdon, 1870)

Великий фазан, завдовжки до 68 см. Цей вид, як і всі монали, має добре помітний статевий диморфізм; самець має зелено-фіолетове оперення, шию мідного кольору, чорне горло, що тяжіє до фіолетового, і білий хвіст. Самиця темно-коричневого кольору з білими горлом і кінчиком хвоста.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Під час сезону розмноження (навесні) живе поодиноко, але взимку зграйний. Харчується корінням, бульбами, насінням, корою та частинами листя. Мало що відомо про його поведінку при розмноженні. Кладки виявлені у квітні, травні та червні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2023). Lophophorus sclateri: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 27 вересня 2024
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 304.
  4. DOI – IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org. doi:10.14344/ioc.ml.13.1. Процитовано 15 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]