Монал білогузий
Монал білогузий | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Lophophorus sclateri Jerdon, 1870 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Монал білогузий[2] (Lophophorus sclateri) — вид куроподібних птахів родини фазанових. Поширений в Південній Азії.
Вид названо на честь британського зоолога Філіпа Склейтера (1829—1913).[3]
Вид є ендеміком східних Гімалаїв. Поширений від штату Аруначал-Прадеш на півночі Індії на схід через північну М'янму та південно-східний Тибет до західної Юньнані (Китай).
Населяє альпійські луки, субальпійські рододендронові чагарники та скелясті урвисті схили від 3000-4200 м, трапляючись аж до краю дубово-рододендронових і хвойних лісів з бамбуковим підліском, азалійним лісом і ділянками ялівцю та кизильнику. Спускається до помірного лісу на висоті 2000-3000 м у жовтні. Там, де його ареал збігається з моналом гімалайським, він зазвичай трапляється на більших висотах, хоча в деяких місцевих звітах описано, що вони зустрічаються разом.
Виділяють три підвиди:[4]
- L. s. arunachalensis (Kumar & Singh, 2004)
- L. s. orientalis (Davison G.W.H., 1974)
- L. s. sclateri (Jerdon, 1870)
Великий фазан, завдовжки до 68 см. Цей вид, як і всі монали, має добре помітний статевий диморфізм; самець має зелено-фіолетове оперення, шию мідного кольору, чорне горло, що тяжіє до фіолетового, і білий хвіст. Самиця темно-коричневого кольору з білими горлом і кінчиком хвоста.
Під час сезону розмноження (навесні) живе поодиноко, але взимку зграйний. Харчується корінням, бульбами, насінням, корою та частинами листя. Мало що відомо про його поведінку при розмноженні. Кладки виявлені у квітні, травні та червні.
- ↑ BirdLife International (2023). Lophophorus sclateri: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 27 вересня 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 304.
- ↑ DOI – IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org. doi:10.14344/ioc.ml.13.1. Процитовано 15 березня 2023.
![]() |
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |