Монарьов Роман Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Роман Монарьов
Роман Монарьов
Роман Монарьов
Особисті дані
Повне ім'я Роман Геннадійович
Монарьов
Народження 17 січня 1980(1980-01-17)[1] (44 роки)
  Кіровоград, УРСР, СРСР
Зріст 186 см
Вага 78 кг
Громадянство Україна Україна[2][3]
Росія Росія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Україна «Сотел»
Професіональні клуби*
1997—1998 Україна «Зірка» (Кіровоград) 4 (0)
1997—1998 → Україна «Зірка-2» 23 (5)
1998 Росія «Аланія» 4 (0)
1999 Україна Кривбас 21 (10)
1999 → Україна «Кривбас-2» 8 (3)
2000—2001 Україна ЦСКА (Київ) 24 (5)
2000—2001 → Україна ЦСКА-2 17 (1)
2001—2003 Росія ЦСКА (Москва) 21 (1)
2003 → Росія «Торпедо-Металург» 30 (8)
2004 Україна «Арсенал» (Київ) 13 (1)
2004 Казахстан «Женіс» 15 (4)
2005—2006 Росія КАМАЗ 46 (18)
2006 Росія «Луч-Енергія» 17 (2)
2007—2010 Росія «Шинник» 106 (27)
2010—2011 Росія «Нижній Новгород» 40 (7)
2012 Росія «Чорноморець» 5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
Україна Україна U-21 4 (3)[2]
Тренерська діяльність**
2016 Україна «Зірка» (Кропивницький) (U-21)
2016—2018 Україна «Зірка» (Кропивницький) (в. о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Рома́н Генна́дійович Монарьо́в (17 січня 1980, Кіровоград, УРСР, СРСР) — український футболіст та футбольний тренер. Грав на позиції нападника. Виступав за юнацьку й молодіжну збірні України.[4][2] 17 квітня 2009 отримав російське громадянство[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець кіровоградської футбольної школи, розпочав грати у футбол в місцевій «Зірці», проте здебільшого виступав у другій команді. У 18 років отримав запрошення від тренера владикавказької «Аланії» Миколи Латиша. Зіграв у тому сезоні всього 4 гри, після чого був виставлений на трансфер. Після цього повернувся в Україну, де виступав за криворізький «Кривбас» і київських армійців.

У 2001 році, на запрошення Євгена Гінера, перейшов у московський ЦСКА. Завоювавши срібні медалі чемпіонату 2002 року, у 2003 році був відданий в оренду в «Торпедо-Металург», граючи за який не пропустив жодного матчу. Наступного року знову повернувся на батьківщину, цього разу у столичний «Арсенал», після чого нетривалий час виступав за казахстанський «Женіс».

У 2005 році перейшов у клуб Першого російського дивізіону «КамАЗ». Клуб із Набережних Човнів ледь не вирішив завдання виходу у Прем'єр-лігу, а Монарьов із 18 м'ячами став у тому сезоні третім бомбардиром дивізіону. Зігравши у 2006 році 6 ігор і не відзначившись жодного разу, був відправлений у дубль «КамАЗу».

Улітку 2006 року Роман змінив клуб, опинившись у прем'єр-ліговій «Луч-Енергії». На полі з'являвся майже в кожному турі, але виходив в основному на заміну хвилин на 20-30.

У 2007 році відправився в ярославський «Шинник», що вирішував після вильоту завдання швидкого повернення у Прем'єр-лігу. Зрештою «Шинник» у сезоні 2007 посів перше місце, а Роман Монарьов із 20 м'ячами знову став третім серед бомбардирів дивізіону. У 2008 році першу половину сезону в основному виходив на останніх хвилинах, а із середини сезону став отримувати набагато більше ігрової практики, але за весь чемпіонат відзначився всього тричі — всі три м'ячі були забиті у ворота спартаківських команд Москви та Нальчика. Гол, забитий Монарьовим у матчі 26-го туру російської Прем'єр-ліги зі «Спартаком» (Нальчик), був визнаний найкращим голом чемпіонату Росії 2008 року за версією телеканалу «Спорт»[6].

У 2010—2011 роках виступав за «Нижній Новгород», після чого перейшов у новоросійський «Чорноморець», де й завершив ігрову кар'єру у 2012 році.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

На початку жовтня 2016 року був призначений старшим тренером молодіжного складу рідної «Зірки»[4], а вже 15 листопада того ж року офіційно очолив кропивницьку команду як виконувач обов'язків головного тренера[7]. 11 травня 2017 року позбавлений приставки «виконувач обов’язки»[8] і з того часу очолював «Зірку» як головний тренер. За підсумками сезону 2017/18 кропивницька команда під його керівництвом вибула до Першої ліги, після чого 6 червня 2018 року клуб і тренер припинили співробітництво.[9]

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ а б в Роман Монарьов. Кар'єра гравця – статистика виступів. Allplayers.in.ua (ukr) . Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
  3. ↑ Монарьов Роман Геннадійович. www.ffu.org.ua. Офіційний сайт Федерації футболу України. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
  4. ↑ а б Роман Монарьов – старший тренер команди «Зірка» U-21. fczirka.com.ua (ua) . Офіційний сайт ФК "Зірка" Кропивницький. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2018.
  5. ↑ Виктор Поляк (18 квітня 2009). Отныне ярославец Монарев не легионер. «Спорт-Експрес». Архів оригіналу за 21 квітня 2009. (рос.)
  6. ↑ Роман Монарьов: «Сподіваюся, приз за найкращий гол мені допоможе працевлаштуватися в Прем'єр-лізі» — Футбол — Sports.ru [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Офіційна заява Футбольного клубу «Зірка». Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  8. ↑ Роман Монарьов – головний тренер «Зірки». fczirka.com.ua (uk-ua) . Офіційний сайт ФК "Зірка" Кропивницький. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
  9. ↑ Роман Монарьов із помічниками залишили «Зірку» | Офіційний сайт ФК "Зірка" Кропивницький. fczirka.com.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Заворотний (1953–1957) · Алімов (1958) · Леута (1958) · Горянський (1959–1960) · Гребер (1961) · Дуганов (1961–1962) · Добриков (1963) · Жилін (1963–1964) · Жильцов (1965) · Яблочкін (1966) · Рудинський (1966) · Ліфшиць (1966–1967) · Архипов (1968) · Лерман (1969) · Добриков (1970) · Третяков (1971–1972) · Жилін (1973) · Гулевський (1974) · Петров (1974) · Расторгуєв (1975–1981) · Махно (1982) · Самохін (1982–1983) · Горожанкін (1983–1986) · Петров (1986) · Спірідонов (1987) · Квасов (1987) · Г. Іщенко (1987) · Шандор (1988–1989) · Кацман (1989–1990) · Латиш (1990–1991) · Горожанкін (1991) · Федоренко (1992–1993) · Калита (в.о) (1993) · Самофалов (в.о) (1993) · Калита (в.о) (1993) · О. Іщенко (1994–1997) · Калита (в.о) (1997) · Довбій (1997–1998) · Страшненко (в.о) (1998) · О. Іщенко (1998–2000) · Коваль (2000–2004) · Алєксєєв (в.о) (2004) · Даренко (2004) · Винокуров (2005) · Шаран (2005) · Мизенко (в.о) (2005) · Повстенко (2005–2007) · Жабченко (2008–2010) · Дериберін (2010) · Бузник (2010–2011) · Жабченко (2011) · Антонов (в.о) (2011) · Євтушенко (2012) · Близнюк (2012–2013) · Гасанов (в.о) (2013) · Федоренко (2013–2014) · Бузник (2014) · Гасанов (в.о) (2014) · Лавриненко (2014–2016) · Друді (2016) · Монарьов (2016–2018) · Горбань (2018) · Гасанов (2019–)

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монарьов_Роман_Геннадійович&oldid=42264817