Перейти до вмісту

Монастир Мурі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монастир Мурі
47°16′30″ пн. ш. 8°20′17″ сх. д. / 47.27497971° пн. ш. 8.337973252° сх. д. / 47.27497971; 8.337973252G O
РозташуванняМурі Швейцарія Швейцарія
Орденська приналежністьБенедиктинці
ЗасновникРадбот, граф Клеттгау(інші мови)
Заснування1027
Закритий1841
Побудований на честьМартин Турський
Мапа
CMNS: Монастир Мурі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Монастир Мурі (нім. Kloster Muri) — колишній бенедиктинський монастир святого Мартіна Турського в громаді Мурі кантону Ааргау в Швейцарії.

Історія

[ред. | ред. код]
Герб монастиря Мурі

Монастир святого Мартіна Турського був заснований 1027 року Ітою (Іддою), побожною дружиною Радбота, графа Клеттгау[en], на землях, пожертвуваних однією з дочок Фрідріха I, герцога Нижньої Лотарингії, та страсбурзьким єпископом Вернером фон Габсбургом[fr]. Після смерті Іту поховали в монастирі, її могила збереглася донині[1]. Спочатку монастир заселили ченці з Айнзідельнського абатства на чолі з пріором Реґінбольдом. Монастир був освячений 1064 року за правління його першого абата Бурхарда[2].

Монастир мав великі володіння в Унтервальдені, Штансі та Буохсі[3] — загалом понад 40 сіл. Завдяки вірянам та засновникам монастир дістав скарбницю з реліквіями і мощами понад ста святих, фрагменти Животворного Хреста, стовп, біля якого Понтій Пілат судив Ісуса Христа[1]

Пізніше монастир заселила нова колонія ченців з абатства святого Власія[en]. Один із цих ченців, блаженний Луїтфрід, до своєї смерті 31 грудня 1096 року керував обома абатствами. Поступово вплив монастиря поширювався на навколишні території. 1083 року при ньому заснували жіночий монастир, наприкінці XII століття перенесений до Гермечвіля[de].

На тлі клюнійського руху Вернер I, граф Клеттгау(інші мови), син засновників монастиря, Радбота й Іти, побоюючись втрати обителі як особистої та родинної власності, у 1080-х роках підробив грамоту, видану від імені страсбурзького єпископа Вернера фон Габсбурга. У фальшивій грамоті йшлося, що єпископ Вернер при заснуванні монастиря передав посаду захисника-фогта абатства у «вічне володіння» графам фон Клеттгау — родині Габсбург. Фальшиву грамоту згодом затвердила Колегія кардиналів у Римі. 1114 року імператор Священної Римської імперії Генріх Vтакож підтвердив підробку[1] і взяв монастир Мурі під свій особливий захист. Зі свого боку, римські папи також дбали про добробут обителі[4]. У 1300 та 1363 роках у монастирі сталися масштабні пожежі. Після завоювання Ааргау швейцарцями 1415 року монастир перейшов від Габсбургів до швейцарських кантонів. У 1530-х роках у рамках Другої Каппельської війни його атакували війська сусіднього кантону Берн, що підтримав Реформацію. Наприкінці XVI століття абатство зазнало економічних проблем, однак на початку XVII століття воно почало відновлювати свій вплив[5].

Монастир Мурі, гравюра 1701 року

1841 року в рамках релігійних репресій у кантоні Ааргау монастир було закрито. Його настоятеля та кількох монахів, яким вдалося врятуватися, прихистив австрійський імператор Фердинанд I. Він надав їм нове місце для богослужінь та проживання — монастир поблизу міста Больцано[6].

За сприяння ерцгерцога Рудольфа Австрійського 1970 року в монастирі, в каплиці Лорето[de], облаштували родинний склеп родини Габсбургів[7]. 1971 року в каплиці поховали серце останнього австро-угорського імператора Карла I, а 1989 року — його дружини Зіти Бурбон-Пармської[6]. У монастирі також поховані сини імператорського подружжя: ерцгерцоги Роберт (1996), Рудольф (2010) та Фелікс (2011).

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Рейді Мартин. Габсбурги. Злет і падіння володарів світу / пер. з англ. Олег Кулаков. — К. : Лабораторія, 2025. — С. 31-33.
  2. ↑ Muri (monastère, orgues, vitraux) - Argovie, canton - Suisse - Pays, villes, lieux - FR - orgues-et-vitraux. www.orgues-et-vitraux.ch. Процитовано 6 січня 2024.
  3. ↑ Güterbock, Ferdinand. Engelbergs Gründung und die erste Blüte 1120–1223. — Verlag Lehmann, 1948. — С. 10. (нім.)
  4. ↑ CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: Muri. www.newadvent.org. Процитовано 6 січня 2024.
  5. ↑ Anton Kottmann. Muri (couvent). Dictionnaire historique de la Suisse.
  6. 1 2 Kurzer Überblick über die Habsburger und das Kloster Muri (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2015. Процитовано 6 січня 2024.
  7. ↑ Wie die Habsburger im Kloster Muri zu ihrer letzten Ruhestätte kamen. In: Der Freischütz, Nachrichten der Gemeinde Muri, 15. Juni 2010.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Peter Felder. L'abbaye de Muri. — 1967. — (Les Monuments d'art et d'histoire de la Suisse) — ISBN 978-3-85782-692-4. (фр.)
  • Bruno Meier. Das Kloster Muri, Geschichte und Gegenwart der Benediktinerabtei / Hier + jetzt. — 2011. — ISBN 978-3-03919-215-1. (нім.)
  • Dieter Meier. Die Orgeln der Klosterkirche Muri – Geschichte, Beschrieb, Orgelbauer / Hier + jetzt. — 2010. — ISBN 978-3-03919-201-4. (нім.)
  • Peter Felder. Das Kloster Muri // Gesellschaft für Schweizerische Kunstgeschichte. — 2001. — Вип. Schweizerische Kunstführer, Band 692. — ISBN 3-85782-692-4. (нім.)
  • Jean-Jacques Siegrist. Muri in den Freien Ämtern, Band 1: Geschichte des Raumes der nachmaligen Gemeinde Muri vor 1798 / Sauerländer // Historische Gesellschaft des Kantons Aargau. — 1985. — Т. 95. — ISBN 3-7941-2441-3. (нім.)
  • Hugo Müller. Muri in den Freien Ämtern, Band 2: Geschichte der Gemeinde Muri seit 1798 / Sauerländer // Historische Gesellschaft des Kantons Aargau. — 1989. — Т. 101. — ISBN 3-7941-3124-X. (нім.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монастир_Мурі&oldid=47056564