Монкевич Борис Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монкевич Борис Григорович
Monkevych.jpg
Народився 25 березня 1896(1896-03-25)
с. Баговиці, Кам'янецький повіт, Подільська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 7 лютого 1971(1971-02-07) (74 роки)
Монреаль, провінція Квебек, Канада Канада
Країна Flag of the Ukranian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Роки служби 1917-1920 рр.
Звання 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Війни / битви Бій під Крутами, Перший зимовий похід

Монкевич Борис Григорович (нар. 25 березня 1896, Баговиця Кам'янецького повіту Подільської губернії — пом. 7 лютого 1971, Монреаль, Канада) — сотник Армії Української Народної Республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Монкевич Борис Григорович народився у с. Баговиці Подільської губернії в родині Григорія Степановича Монкевича та Параски Іллівни Мельник (у дівоцтві). До 1910 р. жив у Кам'янці-Подільському, а згодом переїхав до свого дядька в Одесу. 1915 р. закінчив там реальну школу, а наступного року — Одеську військову школу. В 19161917 рр. прапорщик Монкевич перебував у дієвій армії на фронтах Першої світової війни.

У 1917 р. — хорунжий 1-го Гайдамацького куреня в Одесі. З січня 1918 р. служив у полку ім. Сагайдачного в Києві, брав участь у вуличних боях у січні 1918 р., пізніше вступив до 1-го Запорізького полку Окремої Запорізької бригади, формував 4-ий Запорізький полк ім. Богдана Хмельницького Армії УНР . З 08.11.1920 р. — ад'ютант начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР.

У листопаді 1920 р. Монкевича разом з іншими було інтерновано в Пйотркуві-Трибунальському (Польща). 1921 року йому вдалося звільнитися з табору. Рік навчався на математичному факультеті Варшавського університету, потім на архітектурному факультеті Варшавської політехніки. Після відкриття в Подєбрадах Української господарської академії, у якій навчалися переважно вояки Армії УНР, Монкевич змінює навчальний заклад. У червні 1924 р. він звертається до керівництва академії з проханням прийняти його на лісовий відділ агрономічно-лісового факультету. проте, як свідчать джерела Борису Монкевичу відмовили у вступі до академії, оскільки його «особисту справу» було розпочато 27 червня, а завершено вже 14 липня 1924 р.

Під час перебування в Польщі Борис Монкевич пише низку спогадів. Перша відома його публікація з'явилась у «Календарі Червоної Калини на 1923 р.». Називалась вона «Крути: з давно пережитого». Наступні відомі публікації виходять уже 1927 року в журналі «Табор», що видавався у Варшаві, — «Слідами запорожців (про Окрему запорозьку дивізію)» та «Піонери Українського війська». 1928 р. у Львові виходить його надзвичайно цінна книга «Слідами новітніх запорожців…». У ній автор із позицій військового фахівця детально описує десятки переможних боїв, в яких брали участь запорожці Петра Болбочана.

У 1929 р. Борис Монкевич видає нову книгу — «Чорні Запорожці: Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців». Крім цього, Монкевич опублікував ще такі статті: «Бій під Крутами», «Дещо про співпрацю панцирних авт під час оборони Києва в січні 1918 р.», «Із днів змагання (уривок з воєнних спогадів)», «Слідами новітніх запорожців: Запорозький корпус. 1918 р.», «Організація регулярної армії Української Держави 1918 р.», «Оборона Катеринослава (уривок зі споминів)», «З останніх днів боротьби».

Жив на еміграції у Канаді. Помер та похований у м. Монреаль (Канада).

Спогади[ред.ред. код]

Товариш Бориса Монкевича Степан Цап-Канівець пригадував:

« Треба сказати, що він визначався колись силою волі, подиву гідною сміливістю, ясністю думки, неустрашимістю перед небезпекою і палкою любов’ю до Батьківщини... Переконливість, безстрашність навіть перед сильними різнобарвними персонами. Перед лицемірами й фальсифікаторами історичної нашої правди, перед псевдонауковцями. Говорив і писав завжди правду, відверто про те, про що інші жахалися навіть подумати.  »

Джерела[ред.ред. код]