Монооксид кремнію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Силіцій (II) оксид
Інші назви Моно(о)ксид кремнію
Ідентифікатори
Номер CAS 10097-28-6
PubChem 66241
Назва MeSH Silicon+monoxide
SMILES
Властивості
Молекулярна формула SiO
Молярна маса 44,08 г/моль
Зовнішній вигляд чорно-коричнева крихка тверда речовина
Густина 2,13 г/см³
Тпл 1702 °C
Ткип 1880 °C
Розчинність (вода) нерозчинний
Небезпеки
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
1
0
Температура спалаху Незаймистий
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Монооксид кремнію (моноксид кремнію, силіцій(II) оксид) — сполука силіцію з оксигеном загальної формули SiO. Існує в молекулярному (газоподібному) та твердому (конденсованому) стані. Газуватий SiO був виявлений у зорях, і вважається найбільш розповсюдженим оксидом силіцію у всесвіті.

Утворюється при взаємодії діоксиду кремнію (SiO2) з твердим відновником (наприклад, металічним кремнієм чи вугіллям) за температур вище 1200 °C і високого вакууму (p<10−3 торр):

.

В газовій фазі існує як у вигляді мономерів, так і димерів Si2O2 і тримерів Si3O3, що доведено методом матричної ізоляції. При осадженні на холодну поверхню утворює твердий монооксид кремнію.

Твердий моноксид кремнію — виключно аморфна речовина. Дані щодо його структури досі суперечливі. Два основні підходи розглядають його як 1) систему доменів Si та SiO2 чи 2) сітку з 4-координованими атомами силіцію, частина позицій в якій зайнята іншими атомами силіцію. Відомо, що в температурному інтервалі 400–900 °C моноксид кремнію диспропорціонує на металічний кремній, оточений шаром SiO2. Цей метод, зокрема, використовують для одержання квантових точок для подальшого застосування в світловипромінюючих діодах (LED).

Джерела[ред.ред. код]

  • Брауэр Г. (ред.) Руководство по неорганическому синтезу. (В 6 томах). Т.3. Москва «Мир». 1985. С. 762
  • Silicon Chemistry. From the Atom to Extended Systems, Jutzi, P. and Schubert, U., Eds., Wiley-VCH, Weinheim, 2003


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.