Монумент Йонагуні
| Монумент Йонагуні | |
 | |
| Країна |
 Японія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Йонаґуні |
| Розташовується на водоймі | Тихий океан |
| Дата відкриття (винаходу) | 1986 |
 | |
 Монумент Йонагуні у Вікісховищі | |
Координати: 24°26′09″ пн. ш. 123°00′41″ сх. д. / 24.435833333360779562° пн. ш. 123.01138888891777867° сх. д.
.jpg)
.jpg)
«Монумент Йонагуні» (яп. 与 那 国 海底 構造物, йонагуні кайтей ко:дзо:буцу), йонагуні-дзіма кайтей тікей (яп. 与 那 国 島 海底 地形) — масивне підводне утворення, виявлене поблизу японського острова Йонагуні, найзахіднішого з групи островів Рюкю. Походження цього утворення є предметом дискусії, немає згоди в питанні, чи є вони повністю природними утвореннями, або вони мають часткове або повне штучне походження.
Виявлення[ред. | ред. код]
У морі біля острова Йонагуні мешкає велика популяція акул-молотів, тому тут можна побачити дайверів з усього світу. В 1986 Кіхатіро Аратаке (директор туристичної асоціації острова Йонагуні), підшукуючи гарне місце для спостереження за акулами, зауважив ряд одиночних морських утворень, що лежать на глибині 5 м під водою. За зовнішнім виглядом вони нагадували архітектурні будівлі [1] і, здавалося, мали абсолютно певну архітектурну схему, що нагадує чимось ступінчасті піраміди Стародавнього Шумеру.
Центром було архітектурна будова висотою 42,43 м і сторонами 183 м на 150 м. Будова зовні виглядала збудованою з прямокутних скель Г-подібної форми [2] . Вона складалася з 5 поверхів. Біля центрального об'єкта також знаходилися невеликі «пірамідки» з висотою в 10 м і шириною в 2 м [3]. Навіть якби це виявилося тільки грою природи, Аратаке вже пощастило — він знайшов об'єкт, гідний подиву навіть прискіпливого туриста. Але велика кількість правильних геометричних форм змушувала задуматися про можливість і рукотворної природи, і Аратаке вирішив повідомити про свою знахідку фахівцям.
Дослідження[ред. | ред. код]
Детально піраміда була досліджена лише через 12 років після відкриття, в 1997 році, коли японський промисловець Ясуо Ватанабе спонсорував дослідницьку експедицію. Очолював її відомий дослідник старожитностей і письменник Грем Хенкок, який випадково довідався про цей об'єкт і запросив із собою геолога Роберта Шоха, професора Бостонського Університету. Також взяли участь письменник Джон Ентоні Вест, фотограф Santha Faiia, декілька професійних дайверів і інструкторів і також знімальна група британського Channel 4 і Discovery Channel.
За результатами експедиції Роберт Шох повідомив, що вважає її нерукотворною спорудою [4]. Під час відвідування руїн він не виявив у них «нічого людського». Він зазначає, що моноліт складається з пісковика, а цей камінь має властивість розтріскуватися вздовж площин. Звідси і рівні лінії, гострі кути, поверхня у вигляді цегляної кладки тощо. Якщо врахувати такий фактор, як підвищена сейсмічна активність району, то велика «розтріскуваність» породи зовсім не дивна. Та ще й під кутами 90° і 60° один до одного, що сприяє утворенню строгих геометричних фігур: прямокутних сходинок, трикутників і ромбів. Але також при цьому припустив, що монумент хоча і є, швидше за все, природним явищем, але з частково ручною обробкою її граней [5]: він міг бути давнім кар'єром або каменоломнями.
Під час цієї експедиції були знайдені деякі артефакти: просвердлені камені з нанесеним символами, примітивні скребки, барельєф якоїсь тварини, схожої на бика.
Незабаром після цього група вчених під керівництвом Масаакі Кімура з університету Рюкю[en] відвідали місце, в якому знаходилися дані утворення. Кімура став рішучим прихильником думки, що дані утворення є рукотворними спорудами [6] [7]. З тих пір вони стали найпопулярнішою пам'яткою у дайверів, незважаючи на сильну течію в цьому районі [1] . Французький фрі-дайвер Жак Майоль написав книгу про свої занурення до монументів.
У безпосередній близькості від монумента під водою виявлена печера, в якій є ряд сталактитів. Дослідження за берилієм-10 показало, що їхнє утворення закінчилося щонайменше 10 тис. років тому. Це той час, коли море затопило цю частину суші й сам монумент, що цілком збігається з оцінками вчених зміни в минулому рівня Світового океану. На підставі цього геологи визначають вік Монумента від 10 до 16 тисяч років.
Аналоги[ред. | ред. код]
На конференції 2001 року в Японії прозвучали повідомлення про те, що аналогічна Монументу Йонагуні гігантська ступінчаста структура виявлена біля острова Чатан на Окінаві.
Біля островів Керама розташувалися загадкові підводні «лабіринти».
Біля острова Агуні знайдені циліндричні поглиблення, аналогічні тим, що знаходяться в «трикутному басейні» Монумента.
В іншу ж сторону від Йонагуні, в протоці між Тайванем і Китаєм, виявлені підводні структури, що нагадують стіни і дороги. [8]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Підводний світ Андрія Макаревича. Таємниця Йонагуні» — науково-популярний фільм, знятий Олександром Смирновим в 2004 р.[9]
- «Цивілізації дольодовикового періоду» (англ. Ice Age Civilizations) — науково-популярний фільм, знятий Джоном Фолмером в 2004 р.
- «Стародавні прибульці. Підводні світи»(англ. Ancient Aliens. Underwater Worlds) — науково-популярний фільм, знятий в 2011 р.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б John Anthony West (1998 archiveurl = http://www.webcitation.org/68rOYy8IK). Diving for Lemuria. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Хто будував підводні піраміди?. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Підводні піраміди, Йонагуні-Дзіма, Японія. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Сто великих таємниць Стародавнього світу. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Підводні піраміди Японії. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Interview mit Professor Masaaki Kimura [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.] (engl.)
- ↑ Yonaguni, Japan. New Scientist (2736). 25 листопада 2009. Архів оригіналу за 28 листопада 2009. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ «Таємниця острова Йонагуні» [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] — Японський блог «Сад Каменів»
- ↑ Документальний фільм онлайн «Підводні піраміди. Таємниця Йонагуні». Архів оригіналу за 12 квітня 2012. Процитовано 13 травня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Yonaguni-Monument |