Мончин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мончин
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада/громада Мончинська сільська рада
Код КОАТУУ 0523482801
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 609
Площа 0,246 км²
Густота населення 2475,61 осіб/км²
Поштовий індекс 22246
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°25′17″ пн. ш. 28°58′48″ сх. д. / 49.42139° пн. ш. 28.98000° сх. д. / 49.42139; 28.98000Координати: 49°25′17″ пн. ш. 28°58′48″ сх. д. / 49.42139° пн. ш. 28.98000° сх. д. / 49.42139; 28.98000
Середня висота
над рівнем моря
290 м
Місцева влада
Адреса ради 22246, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Мончин, вул. Центральна, 61, тел. 2-54-31
Карта
Мончин. Карта розташування: Україна
Мончин
Мончин
Мончин. Карта розташування: Вінницька область
Мончин
Мончин
Мапа

Мо́нчин — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області, центр сільської ради. Розташований за 26 км від районного центру.[1] Населення становить 609 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Село було заселене українськими переселенцями в І пол. XVIII століття[2].

Вперше на карті Мончин показано на «Генеральній карті Київської губернії», виданій у Санкт-Петербурзі у 1824 році. Станом на 1864 рік в селі Мончин (розміщене при вершині струмка Вільшанка в 1 верстві від Сопина) проживало 892 осіби, при ньому було 2084 десятин землі. Також існувала дерев'яна церква Богородична 6-го класу, побудована в 1756 році. Маєток, село та селяни-кріпаки належать потомкам Ігнатія Корнелевського[3].

Був волосним центром Мончинської волості, після її розформування увійшов до складу Спичинецької волості.

У березні 1923 стає частиною Самгородського району Бердичівської округи на Київщині.[4]

17 червня 1925 Самгородський район розформований, територія Мончинської сільради передана до складу Погребищенського району Бердичівської округи на Київщині.[5]

У лютому 1932 Погребищенський район став частиною новоутвореної Вінницької області.[6]

В середині 30-х рр. ХХ ст. біля села була побудована одноколійна залізниця зі станцією Мончин.

Під час Другої світової війни село було окуповане фашистами у другій половині липня 1941 року. На станції стояла німецька залога. У 1941 і 1943 роках через станцію проходили евакуйовані вантажні поїзди, які були зупинені через підрив колії літаками. Червоною армією село було зайняте 2 січня 1944 року.[7]

Після завершення війни залізничне сполучення було відновлене лише в середині 1950-х років.

На початку 1970-х років за місцевим колгоспом ім. Леніна було закріплено 4291 га землі, в тому числі 3544 га орної. Господарство було рільничо-тваринницького напрямку. В селі була середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пкнкт. Видавалася багатотиражна газета «Шляхом Леніна».[1]

У 1995 році залізничний рух був припинений через нерентабельність.

Протягом лютого-квітня 2011 року в селі проходила робота, що до координації дій людей і установ що до газифікації села. А протягом травня-серпня проходили роботи по укладці газових труб загалом ≈ 20 км. В листопаді було установлено газорозподільчу станцію. І лише 20 квітня 2012 року відбулися заходи з введення в експлуатацію газопроводу.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 601 особи,[8] із них 98,36 % зазначили рідною мову українську, 0,99 % — російську, 0,33 % — білоруську.[9]

Населення Мончина в різні роки
Рік 1897 ~1900 ~1902 ~1972[1] 1989[10] 2001[8]
Кількість осіб 1236 740 601

Персоналії[ред. | ред. код]

Працювали в селі[ред. | ред. код]

У двадцяті роки минулого століття у Мончині, після закінчення учительської семінарії, викладацькою роботою займався Дмитро Заянчківський. Майбутній дитячий письменник, член літературного об'єднання "Плуг", автор п'єси "Тарасик" - про дитячі роки Тараса Шевченка - (Х.; К., 1925). У селі організував хату-читальню, хор і драматичний гурток.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Мончин. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 15 000 прим. — С. 529.
  2. Метрики церкви в селі Мончин
  3. Похілевич І. Історико-статистичний опис Київської губернії. — К., 1864.
  4. Постанова Президії ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  5. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля»
  6. Постанова ВУЦВК № 28 від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР»
  7. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  8. а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 28 лютого 2019. 
  9. Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 28 лютого 2019. 
  10. Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 28 лютого 2019.