Мончинці (Калинівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мончинці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Калинівський район
Рада Нападівська сільська рада
Код КОАТУУ 0521685206
Облікова картка Мончинці 
Основні дані
Засноване 1787
Населення 291
Площа 17,8 км²
Густота населення 16,35 осіб/км²
Поштовий індекс 22413
Телефонний код +380 4333
Географічні дані
Географічні координати 49°36′47″ пн. ш. 28°35′49″ сх. д. / 49.61306° пн. ш. 28.59694° сх. д. / 49.61306; 28.59694Координати: 49°36′47″ пн. ш. 28°35′49″ сх. д. / 49.61306° пн. ш. 28.59694° сх. д. / 49.61306; 28.59694
Середня висота
над рівнем моря
287 м
Водойми Волока
Місцева влада
Адреса ради 22413, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Нападівка, вул. Першотравнева, 2
Карта
Мончинці. Карта розташування: Україна
Мончинці
Мончинці
Мончинці. Карта розташування: Вінницька область
Мончинці
Мончинці
Мапа

Мо́нчинці — село Калинівського району Вінницької області України. Населення становить 291 особу.

Історія[ред. | ред. код]

З книги «Приходы и церкви Подольськой епархии» К.-П.:-1901, — Мончинці с. — знаходиться на кордоні Київської губернії, за 12 в. на п.-захід від залізничної станції Голендри і зв 10 в. від поштової станції в м. Махнівка (Київська губернія). Поселення розташоване в місцевості відкритій та степовій, на овальному пагорбі серед великої і неглибокої котловини; з двох сторін — північно-східної і південної воно прилягає до двох ставків, з'єднаних між собою струмком. Ґрунт складається з глибокого жирного чорнозему. До 1897 року до приходу с. Мончинець було приписним село Нападівка, з цього року утворивше самостійний приход. Населення приходу складається майже виключно з селян-малороссів православного віросповідання; в 1898 р. їх нараховувалось 412 чоловіків і 393 жінок; усі вони займаються хліборобством, а деякі працюють на цукровому заводі в с. Заливанщина промишляють ковальським і ткацьким ремеслом. В Мончинцях проживають декілька сімей чиншовиків римо-католиків. Стара дерев'яна церква в М. згоріла в 1835 р.; на місці колишнього престолу споруджений кам'яний чотирикутний пам'ятник з конічним дахом, оббитим залізом і увінчаним кам'яним хрестом. Недалеко від цього місця стоїть тепер новий кам'яний храм з однією банею, в ім'я св. Апостола Івана Богослова, збудований в 1838 р. на засоби поміщиці Варвари Залевської з допомогою від казни в розмірі 500 р. В 1867 р. до будинку церкви прибудована кам'яна дзвіниця засобами місцевого прихожанина Феодора Шемотюка. Іконостас в церкві двохярусний, оновлений в 1888 р. засобами того ж Шемотюка. Церковні землі в приході: садиб. 2 д., орн. 27 д. і сін. 13 д. 1725 с. Церковно-приходська школа існує з 1862 р. і знаходиться в особливому приміщенні, тоді ж збудованому. Причт. приміщення старі.

До 7 березня 1923 в складі Малокутищанської (у 1914 перейменована на Люлинецьку) волості Вінницького повіту Подільської губернії.

З 7 березня 1923 року в складі Малокутищанського району Вінницької округи.[1]

17 червня 1925 року внаслідок розформування Малокутищанського району ввійшли до складу Махновського району Бердичівської округи.[2]

1935 року назву райцентру змінено на Комсомольське з відповідним перейменуванням району.

30 грудня 1962 внаслідок ліквідації Комсомольського району ввійшли до складу Калинівського району.[3]

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністраційно-територіяльний поділ Поділля»
  2. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині і Поділля»
  3. Указ Президії Верховної Ради України № 35 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»