Перейти до вмісту

Монік Віттіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монік Віттіг
фр. Monique Wittig Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася13 липня 1935(1935-07-13)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Даннмарі[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла3 січня 2003(2003-01-03)[1][5][…] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Tucson, Arizona, United States
·інфаркт міокарда[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьесеїстка, письменниця-романістка, філософ, викладачка університету, письменниця, активістка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиесей, гендерні дослідження, фемінізм і французька література Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСорбонна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Аризони Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1] і англійська[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusL'Opoponaxd[8], Партизани (роман)[8], The Lesbian Bodyd[8] і The Straight Mind and Other Essaysd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоGouines rougesd[9], Стокротки, Mouvement de libération des femmesd і Front homosexuel d'action révolutionnaired (1970) Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGille Wittigd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зSande Zeigd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: moniquewittig.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Монік Віттіг у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Монік Віттіг (фр.: [vitig]; 13 липня 1935 — 3 січня 2003) — французька письменниця, філософ і теоретик фемінізму[10], що писала про подолання соціально зумовлених гендерних ролей, авторка фрази «гетеросексуальний контракт». Свій перший роман «Опопонакс» (фр. L'Opoponax) опублікувала в 1964 році[11]. Другий роман Віттіг «Герильєрки» (фр. Les Guérillères) (1969) став орієнтиром у лесбійському фемінізмі.[12]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Монік Віттіг народилася 1935 року в Даннемарі, Верхній Рейн, Франція. У 1950 році переїхала до Парижа на навчання в Сорбонну. У 1964 році опублікувала перший роман «L'Opoponax», що швидко став популярним у Франції. Після перекладу роману англійською Віттіг здобула міжнародне визнання. Вона була однією із засновниць Жіночого визвольного руху (Mouvement de libération des femmes, MLF). У 1969 році опублікувала, мабуть, свою найвпливовішу роботу «Les Guérillères», яка сьогодні вважається революційним та суперечливим джерелом для діячок лесбійського фемінізму. Ця публікація також вважається фундаментом подій французького фемінізму, а саме галузі теорій та філософських досліджень жінок та про жінок, що з'явились у 1970-х та до 1990-х років.

Віттіг здобула докторський ступінь з філософії у Школі перспективних досліджень суспільних наук[10] після завершення дипломної роботи під назвою «Le Chantier littéraire».[13] Віттіг була центральною фігурою у лесбійських та феміністичних рухах у Франції. У 1971 році вона була однією з засновниць першої лесбійської групи в Парижі Gouines rouges («Червоні дайки»). Також брала участь в радикальній феміністській групі Féministes Révolutionnaires («Революційні феміністки»)[14]. Опублікувала низку інших творів, як-от «Лесбійське тіло» (фр. Le Corps lesbien) 1973 року та «Примітки до словника коханок» (фр. Brouillon pour un dictionnaire des amantes) 1976 року, зі співавторкою, партнеркою Віттіг — Занде Цайг[11].

У 1976 році Віттіг та Цайг переїхали до США, де Віттіг зосередилася на створенні праць з гендерної теорії. Її твори, починаючи від філософського есе «Прямий розум» і закінчуючи такими притчами, як «Les Tchiches et les Tchouches», досліджували взаємозв'язок та стик лесбійства, фемінізму та літературної форми. Маючи різні редакційні посади як у Франції, так і в США, твори Віттіг набули міжнародного визнання і зазвичай друкувалися французькою та англійською мовами. Вона продовжувала працювати запрошеною професоркою у різних університетах по всій країні, зокрема Каліфорнійському університеті, Берклі, Коледжі Вассар та Університеті Аризони в Тусоні. Викладала курс матеріалістичної думки за програмами жіночих студій, де її студент(к)и були занурені у процес виправлення американського перекладу «Лесбійського тіла».

Померла від серцевого нападу 3 січня 2003 р.[10]

Твори

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Wittig, Monique (1964). L'Opoponax. Paris: Union générale d'éditions. OCLC 299952008. (Winner of the Prix Médicis.)
  • Wittig, Monique (1971). Les guérillères. New York: Viking Press. ISBN 9780670424634.
  • Wittig, Monique (1973). Le corps lesbien [The lesbian body]. Paris: Les éditions de Minuit. ISBN 9782707300973.
  • Wittig, Monique; Zeig, Sande (1976). Brouillon pour un dictionnaire des amantes [Lesbian peoples: material for a dictionary]. Paris: Grasset. ISBN 9782246004011.
  • Wittig, Monique (1985). Virgile, non [Across the Acheron]. Paris: Les éditions de Minuit. ISBN 9782707310217.
  • Wittig, Monique (1999). Paris-la-politique et autres histoires. Paris: P.O.L. ISBN 9782867446979.

П'єси

[ред. | ред. код]
  • Wittig, Monique (1967). L'amant vert. (Unpublished.)
  • Wittig, Monique (1972). Le grand-cric-jules. (Radio Stuttgart.)
  • Wittig, Monique (1972). Récréation. (Radio Stuttgart.)
  • Wittig, Monique (1972). Dialogue pour les deux frères et la soeur. (Radio Stuttgart.)
  • Wittig, Monique (1985). Le Voyage sans fin. Paris. (Vlasta 4 supplement.)

Коротка художня література

[ред. | ред. код]
  • Wittig, Monique (1965). Banlieues. Nouveau Commerce. 5: 113—117.
  • Wittig, Monique (1967). Voyage: Yallankoro. Nouveau Commerce. 177: 558—563.
  • Wittig, Monique (1973). Une partie de campagne. Nouveau Commerce. 26: 13—31.
  • Wittig, Monique (1978). Un jour mon prince viendra. Questions Féministes. 2: 31—39.
  • Wittig, Monique (1983). Les Tchiches et les Tchouches. Le Genre Humaine. 6: 136—147.
  • Wittig, Monique (1985). Paris-la-Politique. Vlasta. 4: 8—35.
  • Barnes, Djuna (1982). La passion [Spillway and other stories]. Paris: Flammarion. ISBN 9782080644602.
  • Marcuse, Herbert (1968). L'Homme unidimensionnel: essai sur l'idéologie de la société industrielle avancée [One dimensional man]. Paris: Les éditions de minuit. ISBN 9782707303738.
  • Barreno, Maria; Horta, Teresa; Velho Da Costa, Fatima (1975). Novas cartas portuguesas [The Three Marias: New Portuguese Letters]. Garden City, New York: Doubleday. ISBN 9780385018531.

Нариси та критика

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Монік Віттіг

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Encyclopædia Britannica
  6. ↑ http://www.nytimes.com/2003/01/12/nyregion/monique-wittig-67-feminist-writer-dies.html
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ а б в WorldCat — 1971.
  9. ↑ http://ladiesroom.fr/2008/06/24/les-gouines-rouges/
  10. ↑ а б в Martin, Douglas (12 січня 2003). Monique Wittig, 67, Feminist Writer, Dies. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 7 вересня 2021.
  11. ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 347.
  12. ↑ Benewick, Robert (1998). The Routledge Dictionary of Twentieth-Century Political Thinkers. London: Routledge. с. 332—333. ISBN 978-0-203-20946-2. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 25 травня 2012.
  13. ↑ «Word by Word Monique Wittig completed The Literary Workshop (Le chantier littéraire) in Gualala, California, in 1986, as her dissertation for the Diplome de l'Ecole des Hautes Etudes en Sciences Sociales in Paris. Gérard Genette was the director, and Louis Marin and Christian Metz were readers. Wittig wrote The Literary Workshop at a time of immense productivity…» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]; Monique Wittig, Catherine Temerson, Sande Zeig. «The Literary Workshop: An Excerpt», in "GLQ: A Journal of Lesbian and Gay Studies — Volume 13, Number 4, 2007, pp. 543—551
  14. ↑ Balén, Julia. In Memoriam: Monique Wittig, The Women's Review of Books, January 2004, Vol. XXI, No. 4., quoted in Trivia Magazine, Wittig Obituary. [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монік_Віттіг&oldid=45772514