Мораліте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мораліте́ (франц. moralite, від лат. moralis — моральний) — жанр повчальної алегоричної драми середньовіччя та епохи Відродження в Західній Європі XIV-XVI ст.; моралізаторська, повчально-алегорична драма етичного змісту переважно віршованої форми.

Відома драма в Україні за доби бароко (наприкінці XVII-XVI ст.) як різновид шкільної драми. Мораліте переважно ставили на сцену Масницю.

Характерні ознаки[ред. | ред. код]

Для жанру були характерні роздуми про сенс життя, нагадування про розплату за гріхи. На сцені відтворювали модель божественної світобудови, але в реальних формах, тому мораліте відрізняться від близьких містерії та міракля.

Основою фабули були схематизовані взаємини людини і довкілля, зображення страстей та розмірковування про них, полеміка про християнські чесноти, про випробування душі, що символізували життя людини. Однак дійова особа поставала пасивною, її долю вирішували алегоризовані сили добра і зла [3].

Приклади творів[ред. | ред. код]

Найпершим відомим мораліте вважають франкомовну п'єсу "Мораліте про Розсудливого та Нерозсудливого" (1439). Популярною також є п 'єса "Базельський собор" (1450) Ж. Шателена. Схожий сюжет був розробленим в англійських анонімних п'єсах "Замок стійкості" (1405-1425), "Людство" (1465-1470), "Кожна людина" (1495). Пізніше у творах виразніше окреслюютьсясоціальні проблеми, до прикладу: "Лихий Багач та Прокажений", "Торгівля, Ремесло, Пастух", "Про розумне та нерозумне". У цьому жанрі з'являються також гуманістичні акценти: "Засудження бенкетів" М. де ла Шене (1507), "Чотири стихії" Дж. Растелла (1519) [3].

Окремі елементи мораліте вплинули на ренесансну драматургію (алегоричні фігури Часу у "Зимовій казці" В. Шекспіра чи Голода, Хвороби, Слави у "Нумансії" М. де Сервантеса.

Мораліте в українській літературі[ред. | ред. код]

Однією з перших п'єс цього жанру в українській літературі є текст, який зберігся в фрагментах "Умирающому чоловіку полезноє увіщаніє" невідомого автора; "Воскресеніє мертвих" Григорія Кониського (1747); "Трагедокомедіа о награжденіи в сем світі приїсканих діл, мздьі в будущей жизни вічной" Варлаама Лащевського

(40 рр. XVIII ст.)

Традиція жанру мораліте позначилася на міщанській драмі, побутовій комедії, історичній драмі. Вона вплинула і на комедію "Сто тисяч", "Хазяїн" І. Карпенка-Карого, "Молох" В.Винниченка тощо.


Джерела[ред. | ред. код]

  1. Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3: К-Н. — 496 с.
  2. Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
  3. Великий тлумачний словниксучасної української мови /Уклад. і гол.ред. В. Т. Бусен. - Київ, Ірпінь: ВТФ "Перун", 2007. - 1736 с.

Посилання[ред. | ред. код]