Мордва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Основні ареали розселення мордви в Європейській Росії
Мордвини (1870)
Мордвини (1870)

Мордва́ — об'єднання двох фіно-угорських етносів — ерзя та мокша[1], які мають власні мови. Серед мордви виокремлюються 2 малих етнічних групи — терюхани, близькі до ерзя, і каратаї, близькі до мокшан.

Історія[ред. | ред. код]

Починаючи з доби пізнього неоліту, на території сучасного проживання мордви була поширена культура ямково-гребінцевої кераміки. Представники даної археологічної культури належали до вираженої лапоноїдної раси.

Археологічні знахідки пов'язані з мордовою датують, починаючи з 1-2 століть нашої ери.[2]

Слово мордва вперше з'являється у готських та арабських історичних джерелах у I тис. до н. е. для означення окремих союзів племен фіно-угорських народів Поволжя.

Після приєднання територій проживання мордви до Московського царства, після XI—XII ст. почався процес асиміляції. Мордва активно брала участь в етногенезі місцевих росіян, змішуючись із ними. У результаті на даний час більшість мордовців вільно спілкуються російською мовою, при чому ерзянську або мокшанську знають менше 30 % мордовців.

Офіційно прийнятий термін для позначення ерзян та мокшан у Російській імперії.

З огляду на велику дисперсність (розпорошеність) ерзянського та мокшанського народу, культурної та мовної неоднорідності, частина комуністичної інтелігенції виступила за збереження етноніму «мордва» для позначення двох споріднених фіно-угорських народів. У такий спосіб 1928 року створено спільний національний округ ерзян та мокшан, який отримав назву «Мордовський». Конституція Мордовської АРСР підтвердила державну функціональність цього нового етноніму.

Тепер ерзянська мова (эрзянь кель) переважає у мордовській спільноті і на ній говорить 2/3 мордовського автохтонного фіно-угорського населення.

Назва «мордва» належить до ряду екзоетнонімів, які традиційно використовували в російській мові та за часів радянської політики коренізації поступово замінювались на самоназви цих народів:

Виняток становлять палеоазійські народи, частина з яких досі носять старі російські екзоетноніми: чукчі (раветляни), якути (сахинці) тощо.

Термін[ред. | ред. код]

Мордва — «угро-фінська народність, мокша та ерзя»; — походження назви не з'ясоване; пов'язується з комі морт «людина», удмуртське мурт «чоловік, наречений», які виводяться від староперського mart «людина» (перське mard «чоловік»).[3] (прор.: удмурт)

Термін «мордва» в Україні[ред. | ред. код]

Зустрічається в староукраїнських літописних джерелах, починаючи з ХІ ст. У ХІІІ ст. в межах південної України селяться представники мокшан (як союзники Золотої Орди) — вони також іменуються мордвою. Починаючи з XVI століття українські переселенці з території Речі Посполитої сягають ерзянських та мокшанських рубежів у районі сучасної Тамбовської області та м. Воронеж. Після утворення Слобідської України — активні міжетнічні контакти, під час яких українці знову називали ерзян та мокшан «мордвою». У середовищі українців з'явилися прізвища на кшталт «Мордовець» — вихідець із Мордовії.

Національно-коректні імена — ерзя та мокша — почали пасивно ширитися в Україні після утворення Мордовської АРСР, масової еміграції ерзян до Української РСР після Другої світової війни, а також у 1990-х роках — завдяки ентузіазму невеличких груп інтелігенції Києва (член-кореспондент НАН України Борис Ткаченко) та Сум (середовище СУМ «Сумщина»).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Народы России. — М. : «Большая Российская Энциклопедия», 1994. — С. 232. — ISBN 5-85270-082-7.
  2. Расселение мордвы в III - начале XIII вв. cyberleninka.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 15 січня 2020. 
  3. Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. Т. 3: М/ Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989 — . — Т. З.: Кора — М/ Укл.:Р. В. Болдирєв та ін.-1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9. 10450 прим. (с.:512)

Посилання[ред. | ред. код]