Море Лабрадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Labradorseamap.png

Лабрадо́рське море (англ. Labrador Sea, фр. mer du Labrador) — частина Атлантичного океану, між півостровом Лабрадор, островом Ньюфаундленд та Ґренландією; 840 тис. км² глибина 4316 м; поклади природного газу; рибальство. Оточено континентальним шельфом з південного заходу, північного заходу, північного сходу. З'єднано на півночі з Баффіновою затокою через Дейвісову протоку[1]. Є окраїнним морем Атлантичного океану[2][3]

У період між 500 р до Р. Х. і 1300 р по Р. Х., вздовж південного узбережжя моря розташовувались поселення Дорсет, беотук і інуїтів; Дорсетська культура пізніше була замінена культурою туле[4]

Геологія[ред.ред. код]

Море утворилося через поділ Північно-Американської і Гренландської плит, що почалася близько 60 мільйонів років тому (палеоцен) і сформувалося близько 40 мільйонів років тому[5]. Осадовий басейн, який в даний час похований під континентальним шельфом, утворився в крейді[5] За палеоцену відбувся спрединг морського дна що супроводжувалося вулканічними виверженнями пікритів і базальтів у протоці Дейвіса і морі Баффіна[5]

Географія і батиметрія[ред.ред. код]

Головні течії Північної Атлантики

Найглибша точка моря близько 3400 м, ширина — 1000 км на межі з Атлантичним океаном. Стає мілководнішим (менш ніж 700 м) ближче до затоки Баффіна і має 300 км завширшки на межі з Девісовою протокою[6][7] і є одним з найдовших у світі дренажних систем плейстоцену[8]. Щось на кшталт, підводного русла річки з численними притоками і підтримує високу щільності каламутності струмів порогами[9]

Море Лабрадор є значним джерелом Північноатлантичної глибинної води (англ. North Atlantic Deep Water (NADW) ), холодної маси води, яка тече на великій глибині уздовж західного краю Північної Атлантики, поширюючись, щоб сформувати велику ідентифіковану масу води в Світовому океані.[10]. NADW складається з трьох частин різного походження та солоності, і верхній шар, Лабрадорська морська вода (англ. Labrador Sea Water (LSW)), формується в морі Лабрадор. Цей шар залягає на середній глибині і має відносно низьку солоність (34.84-34.89 проміле), знижену температуру (3,3-3,4 °C) і високий вміст кисню в порівнянні з шарами вище і нижче нього, LSW також має відносно низьку завихореність, тобто схильність до утворення вихорів, ніж будь-яка інша вода в Північній Атлантиці, що підкреслює її високу однорідність. Має потенціальну щільність в 27.76-27.78 мг/см³ щодо поверхневих шарів, тобто вона щільніша, і, таким чином занурюється під поверхнею і залишається однорідною і не залежить від коливань поверхні[11]

Температура води коливається між -1 °C взимку і 5-6 °C влітку. Солоність відносно низька, в 31-34.9 проміле. Дві третини моря покрита льодом в зимовий період. Припливи півдобові (тобто відбувається два рази на день), сягають 4 м[12]

Існує з циркуляція води проти годинникової стрілки в море. Вона утворюється Східно-Гренландською течією і дочірнєю від неї Західно-Гренландською течією, яка приносить теплі, солоніші води на північ, уздовж узбереж Гренландії до Баффінової затоки і далі Течією Баффінової Землі і Лабрадорською течією транспортує холоднішу і менш солону воду на південь вздовж узбережжя Канади. Ці течії переносять численні айсберги і, отже, перешкоджають навігації і розвідці газових родовищ під морським дном.[1][13] Швидкість Лабрадорської течії, як правило, 0,3-0,5 м/с, але може досягати 1 м/с в деяких областях,[14] в той час як течія Баффінової Землі дещо повільніше близько 0,2 м/сек[15] Середня температура Лабрадорської течії — 0 °С і солоність між 30 і 34 проміле[16]

Межі[ред.ред. код]

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі моря Лабрадор наступним чином:[17]

Клімат[ред.ред. код]

Кліматичні умови моря Лабрадор через його фізико-географічне положення й режим морських течій досить складний. Акваторія моря на півночі лежить в субарктичному кліматичному поясі, а на півдні — в помірному[18]. На півдні панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Відносно тепла волога зима з нестійкою погодою, прохолодне літо. Поблизу узбережжя півострова Лабрадор, південно-західна акваторія моря, через вплив континенту зима холодна, а влітку перезволоження, постійні тумани[19]. Над північчю акваторії моря влітку теж переважають помірні повітряні маси, але взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Цілий рік зустрічається багато морської криги, айсбергів. Літо прохолодне й сире з частими туманами; зима волога й вітряна[19].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря поділяєтья на 3 морських екорегіони: Західногренландський шельф, Північний Лабрадор, Південний Лабрадор і прилеглі морські банки арктичної зоогеографічної провінції[20]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до переіхдної зони між арктичною циркумполярною областю арктичної зони і атлантичною областю бореальної зони[21].

Порти[ред.ред. код]

Готгоб (Ґренландія), Сент-Джонс (острів Ньюфаундленд).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica. Labrador Sea. Процитовано 2008-02-03. 
  2. Peter Calow (12 July 1999). Blackwell's concise encyclopedia of environmental management. Wiley-Blackwell. с. 7. ISBN 978-0-632-04951-6. Процитовано 29 November 2010. 
  3. Spall, Michael A. (2004). Boundary Currents and Watermass Transformation in Marginal Seas. J. Phys. Oceanogr. 34 (5). с. 1197–1213. doi:10.1175/1520-0485(2004)034<1197:BCAWTI>2.0.CO;2. 
  4. Grønlands forhistorie, ed. Hans Christian Gulløv, Gyldendal 2005, ISBN 87-02-01724-5
  5. а б в Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок r1 не вказаний текст
  6. Ice-sheet sourced juxtaposed turbidite systems in Labrador Sea. Geoscience Canada 24 (1). с. 3. 
  7. Reinhard Hesse And Allan Rakofsky (1992). Deep-Sea Channel/Submarine-Yazoo System of the Labrador Sea: A New Deep-Water Facies Model (1). AAPG Bulletin 76. doi:10.1306/BDFF88A8-1718-11D7-8645000102C1865D. 
  8. Hesse, R., Klauck, I., Khodabakhsh, S. & Ryan, W. B. F. (1997). Glaciated continental margins: an atlas of acoustic images. У Thomas A. Davies. Glacimarine drainage systems in the deep-sea: the NAMOC system of the Labrador Sea and its sibling (Springer). с. 286. ISBN 0-412-79340-7. 
  9. Gerhard Einsele (2000). Sedimentary basins: evolution, facies, and sediment budget. Springer. с. 234. ISBN 3-540-66193-X. 
  10. Wallace Gary Ernst (2000). Earth systems: processes and issues. Cambridge University Press. с. 179. ISBN 0-521-47895-2. 
  11. Talley, L.D.; McCartney, M.S. (1982). Distribution and Circulation of Labrador Sea Water. Journal of Physical Oceanography 12 (11). с. 1189. doi:10.1175/1520-0485(1982)012<1189:DACOLS>2.0.CO;2. ISSN 1520-0485. 
  12. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок bse не вказаний текст
  13. The Canadian Encyclopedia. Labrador Sea. Процитовано 2008-02-03. 
  14. Petrie, B., and A. Isenor (1985). The near-surface circulation and exchange in the Newfoundland Grand Banks region. Atmosphere-Ocean 23 (3). с. 209–227. doi:10.1080/07055900.1985.9649225. 
  15. Encyclopædia Britannica. Baffin Current. Процитовано 2010-02-03. 
  16. Encyclopædia Britannica. Labrador Current. Процитовано 2010-02-03. 
  17. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
  18. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  19. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  20. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  21. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література[ред.ред. код]

  • Clarke, R.A. & J.-C. Gascard. The Formation of Labrador Sea Water. Part I: Large-Scale Processes // Journal of Physical Oceanography, Volume 13, Issue 10 (October 1983), pp. 1764–1778.
  • Clarke, R.A. & J.-C. Gascard. The Formation of Labrador Sea Water. Part II: Mesoscale and Smaller-Scale Processes // Journal of Physical Oceanography, Volume 13, Issue 10 (October 1983), pp. 1779–1797.
  • Dickson, R. From the Labrador Sea to global change // Nature, Vol. 386 (1997), pp. 649–650.
  • Talley, L.D. & M.S. McCartney. Distribution and Circulation of Labrador Sea Water // Journal of Physical Oceanography, Volume 12, Issue 11 (November 1982), pp. 1189–1205. [1]