Морозов Анатолій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Морозов Анатолій Олексійович
Морозов Анатолій Олексійович, д.т.н., професор, член-кореспондент Національної академії наук України
Морозов Анатолій Олексійович, д.т.н., професор, член-кореспондент Національної академії наук України
Народився 9 травня 1939(1939-05-09) (79 років)
Київ
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Діяльність інформатик
Alma mater Київський політехнічний інститут
Галузь Системи підтримки прийняття рішень, моделювання, ситуаційне управління, ситуаційні центри
Заклад Директор Інституту проблем математичних машин і систем НАН України
Вчене звання Професор, академік Національної академії наук України
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Член НАН України
Відомий завдяки: Головний конструктор системи «Рада» — програмно-технічного комплексу забезпечення роботи депутатів Верховної Ради України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1970 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1998 Державна премія СРСР — 1974, Премія Ради Міністрів СРСР, Премія ЦК ЛКСМ України імені М. Островського, Премія імені В. М. Глушкова, Премія імені С. О. Лебедєва, Заслужений діяч науки і техніки України
Особ. сторінка

Анато́лій Олексі́йович Моро́зов (*9 травня 1939, Київ) — вчений-кібернетик, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, дійсний член (академік) Міжнародної академії інформатики та Академії технологічних наук Росії, Президент Академії технологічних наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, засновник та науковий керівник школи «Теорія і практика створення інтелектуальних автоматизованих систем підтримки прийняття колективних рішень (типа Ситуаційний центр)». Автор понад 300 наукових робіт, у тому числі 7 монографій, 82 винаходів, ряду статей у вітчизняних і закордонних журналах.

Біографія[ред. | ред. код]

Анатолій Олексійович Морозов народився у м. Києві 9 травня 1939 р.
Закінчив Київський політехнічний інститут у 1961 р., аспірантуру Інституту кібернетики Академії наук УРСР в 1972 р. З 1961 по 1969 роки Анатолій Олексійович пройшов шлях від інженера до головного конструктора проекту Інституту кібернетики АН УРСР. Працював під керівництвом відомого українського кібернетика — академіка В. М. Глушкова, є його учнем і продовжувачем ряду наукових напрямків.
Одна з перших розробок, що принесла заслужене визнання А. О. Морозову — автоматизована система керування підприємством з масовим характером виробництва «Львів», головним конструктором якої він був. В 1970 році В. М. Глушкову, з колективом авторів, серед яких був і Анатолій Морозов, за цю розробку присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техники.
Одна з наступних важливих для вітчизняної науки розробок Анатолія Олексійовича — робота зі створення Центра керування польотами в Підлипках (м. Корольов), за яку в 1977 році була присуджена Державна премія СРСР (у складі авторського колективу).
Серйозних і соціально-вагомих робіт у Анатолія Олексійовича Морозова було чимало. Буквально відразу після чорнобильської катастрофи — з 1 травня 1986 року, — Анатолій Олексійович був у зоні катастрофи. Понад рік тривала напружена робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Саме в той час за допомогою ситуаційно-кризового центру розробки А. О. Морозова й під його безпосереднім керівництвом була створена система оцінки безпеки водних ресурсів і визначена можливість використання води в річці Дніпро, з якої споживає воду понад половини населення України. Одна з найвідоміших розробок А. О. Морозова, що використовується в наш час — автоматизована система інформаційного забезпечення депутатів всіх рівнів, призначена для підтримки прийняття рішень органами державної влади «Рада». Таких систем впроваджено й працює більше двадцяти в радах різних рівнів як в Україні, так і за кордоном.
1983 р. А. О. Морозов — доктор технічних наук, 1986 р. — професор, 1988 р. — член-кореспондент Національної академії наук України, 2015 — академік Національної академії наук України.
З 1969 по 1982 р. — завідувач відділом, заступник головного інженера, заступник директора Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем Інституту кібернетики АН УРСР (СКБ ММС).
З 1983 р. — директор СКБ ММС, а з 1992 р. до цього часу — директор Інституту проблем математичних машин і систем НАН України (ІПММС НАНУ), заснованого на базі СКБ ММС з ініціативи А. О. Морозова. В 1991 р. Анатолій Олексійович Морозов став одним із засновників Академії технологічних наук України і із цього ж року по теперішній час є Президентом Академії.
Під керівництвом А. О. Морозова захищено 14 докторських і 31 кандидатська дисертація.

Сфера наукової діяльності[ред. | ред. код]

Методи дослідження і розробки автоматизованих систем управління різних класів, проблемно-орієнтованих комплексів, моделювання, ситуаційне управління, ситуаційні центри.

Міжнародне визнання[ред. | ред. код]

А. О. Морозов відомий в Росії, США, Японії, Німеччині, Франції, Великій Британії, Португалії, Туреччини та інших країнах світу як розробник автоматизованих систем управління і систем прийняття колективних рішень, ситуаційних центрів різних класів.

Нагороди[ред. | ред. код]

1970 р. — Державна премія УРСР в галузі науки і техніки. За розробку й впровадження АСУ радіотехнічними підприємствами масового виробництва — системи «Львів».
1973 р. — Республіканська премія ЦК ВЛКСМ України імені М. Островського. За розробку проблемно-орієнтованих технічних комплексів АСУ і їхнє впровадження в народне господарство.
1974 р. — Державна премія СРСР. За створення центра керування космічними польотами.
1981 р. — Премія Ради Міністрів СРСР. За розробку й впровадження в народне господарство комплексу програмно-технічних засобів для створення багаторівневих автоматизованих систем збору, передачі й обробки даних (система БАРС).
1985 р. — Державна премія СРСР. За розробку й впровадження ГВС.
1986 р. — Орден Трудового Червоного Прапора. За роботу в Чорнобилі при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Медалі.
1991 р. — Премія імені С. Лебедєва. За розробку теоретичних основ і створення цифрових систем керування технологічними процесами.
1991 р. — Заслужений діяч науки й техніки України.
1991 р. — Почесна грамота Республіки Узбекистан.
1992 р. — Державна премія УРСР[джерело?]. За роботу в галузі приладобудування.
1993 р. — Премія імені В. М. Глушкова. За цикл робіт «Методи управління й обробки динамічних прикладних систем».
1998 р. — Державна премія України в галузі науки і техніки. За розробку системи інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої й правозастосовчої діяльності.
1999 р. — Подяка Президента України й Подяка Глави Верховної Ради України за значний особистий внесок у справі впровадження новітніх інформаційних технологій у законотворчу діяльність парламенту.
2002 р. — «Людина року» у номінації «Учений року».
2006 р. — Почесна грамота Верховної Ради України.
2008 р. — Орден «За заслуги» ІІІ ступеня. За видатні особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу Української держави й з нагоди 90-річчя Національної академії наук України.

Основні роботи[ред. | ред. код]

  1. Морозов А. А., Ященко В. А. Ситуационные центры. Информационные технологии будущего. — Киев: СП «Интертехнодрук», 2008. — 332 с.
  2. Морозов А. А.. Косолапов В. Л. Информационно-аналитические технологии поддержки принятия решений на основе регионального социально-экономического мониторинга. — Киев: Наукова думка, 2002. — 230 с.
  3. Морозов А. О., Саєнко Ю. І., Косолапов В. Л. та ін. Соціально-економічні наслідки техногенних катастроф: експертне оцінювання. К.: Стилос, 2000, — 260 с.
  4. Морозов А. А., Ященко В. А. Интеллектуализация ЭВМ на базе нового класса нейроподобных растущих сетей. Киев: ГКПП «ТИРАЖ», 1997, — 125 с.
  5. Морозов А. А., Вьюн В. И., Кобозев А. А., Паничевская Т. А., Теслер Г. С. Справочник-словарь терминов АСУ.Под. ред. д.т.н. Ю. Е. Антипова, член.-кор. АН УССР А. А. Морозова. -Москва: Радио и связь, 1990,- 128с.
  6. Морозов А. А., Кривоносов Ю. А. Мини- и микро-ЭВМ: Справочник. Киев: Выща школа, 1990, — 287 с.
  7. Морозов А. А., Свиридов В. В. и др. Технические средства в АСУ. Машиностроение. — Москва, 1985, — 386 с.

Посилання[ред. | ред. код]

http://www.immsp.kiev.ua/
http://www.vovremya.info/art/1197462879.html
http://nauka.relis.ru/26/0507/26507086.htm
http://www.iprinet.kiev.ua/gf/asu.htm
http://lib.baikal.net/MEMUARY/MALINOWSKIJ/5.htm
http://www.ukrainiancomputing.org/PHOTOS/Morozov_r.html
http://glavred.info/archive/2008/04/24/172136-0.html
http://www.nas.gov.ua/aboutNASU/Documents/RUS/103.htm
http://ogas.kiev.ua/