Морське буріння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Морське буріння на нафту. Санта-Барбара, Каліфорнія, 2011
Морське буріння.

Буріння морське (рос. бурение морское, англ. off-shore drilling; нім. Meeresbohren, Offshorebohren) — різновид бурових робіт, що виконуються на акваторіях Світового океану і внутрішніх морів з метою пошуку, розвідки і розробок нафти, газу та інших корисних копалин, а також інженерно-геологічних досліджень.

З історії[ред.ред. код]

Морське буріння на нафту і газ існує у світі близько 100 років. Перші згадки відносяться до 1888 року, коли в Японії були зроблені вдалі починання в цій справі. Буріння з поверхні води в США виникло спочатку на озерах і затоках штату Луїзіана, де перші бурові установки були змонтовані у воді або на болоті на платформах, підтримуваних дерев'яними палями.

Один з найглибших проектів світу з морського буріння в даний час здійснюється з бурової платформи Пердідо в Мексиканській затоці - 2438 метрів. Він управляється Royal Dutch Shell і коштує $ 3 млрд.[1] Найглибша операційна платформа - це Petcobras America Cascade FPSO на полі Волкар-Рідж 249 у 2600 метрах води.

Сьогодення[ред.ред. код]

Морське буріння ведеться майже в 70 країнах і охоплює шельфи усіх континентів. До 2000 р. відкрито понад 3000 морських нафтових і газових родовищ. Морське буріння розвинене в Мексиканській затоці, біля берегів Західної Африки, в Бразилії, в Норвегії. Активне морське буріння в Мексиці здійснюється уздовж Тихоокеанського узбережжя в районі Бапа-дель - Біскаіно, на західному березі і в акваторії Каліфорнійського затоки, а також в Мексиканській затоці і на узбережжі штату Веракрус.

Класифікація способів[ред.ред. код]

За глибиною свердловини поділяють на:

  • морське неглибоке буріння (до 500 м нижче за рівень дна моря) — для пошуку твердих корисних копалин, інженерно-геологічних і структурно-картувальних досліджень, наукових досліджень;
  • морське глибоководне буріння — переважно для пошуку і освоєння нафтогазових ресурсів Світового океану.

Морське буріння здійснюється зі стаціонарних гідротехнічних споруд і плавучих бурових установок.

Глибоке морське буріння здійснюється в основному на нафту і газ, рідше на кам'яне вугілля і кам'яну сіль.

За станом на 2010 р. працювало понад 620 мобільних офшорних бурових установок.[2]

Охорона надр при роботах в акваторії[ред.ред. код]

Особливу небезпеку з точки зору забруднення навколишнього середовища при морському бурінні являють викиди і відкрите фонтанування. Тому профілактиці цього явища повинна приділятися найпильніша увага. В процесі буріння утворюються стічні води, що містять шлам, нафту і нафтопродукти, механічні домішки, а також різноманітні хімічні реагенти, потрапляння яких в море неприпустимо. Серйозні труднощі виникають у зв'язку з необхідністю ліквідації бурового шламу. Одна з важливих і складних проблем охорони акваторій - своєчасне виявлення розливів і витоків нафти.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. UPDATE 1-Shell starts production at Perdido. Reuters. Процитовано 20 April 2015. 
  2. RIGZONE - Offshore Rig Data, Onshore Fleet Analysis. Процитовано 20 April 2015. 

Література[ред.ред. код]