Мортен Ескіль Вінге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мортен Ескіль Вінге
швед. Mårten Eskil Winge
Mårten Eskil Winge - from Svenskt Porträttgalleri XX.png
Народився 21 вересня 1825(1825-09-21)[1][2]
Стокгольм, Шведсько-норвезька унія[3]
Помер 22 квітня 1896(1896-04-22)[2] (70 років)
Енчепінг, лен Уппсала, Швеція, Шведсько-норвезька унія
Поховання Північний цвинтар (Стокгольм)[4][5]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція[6]
Діяльність художник, викладач університету, рисувальник
Вчителі Тома Кутюр[d]
Відомі учні Анна Берглунд[d], Відольфа фон Енгестрем-Аренберг[d] і Емма Спрінхорн[d]
Заклад Шведська королівська академія вільних мистецтв
Членство Шведська королівська академія вільних мистецтв
Жанр Історичний живопис
Magnum opus Крака (картина)[d] і Hjalmar Parting from Orvar Odd after the Fight on Samsö[d]
Батько Ісаак Мартін Вінге[d]
У шлюбі з Ганна Матільда Тенгелін-Вінге[3]

Мортен Ескіль Вінге (швед. Mårten Eskil Winge; 21 вересня 1825 — 22 квітня 1896) — шведський художник, один з найзначніших історичних живописців Швеції. Професор Королівської Академії мистецтв. Поряд зі своїм однокурсником, другом і творчим соратником Августом Мальстремом зробив істотний внесок в шведський романтичний націоналізм — готицизм[7]. Чоловік шведської художниці Ганни Матильди Тенгелін-Вінге.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Стокгольмі в родині ректора і вікарія Ісаака Мартіна Вінге і його дружини Андрієтти Софії, уродженої Ротман. У 1846 році отримав ступінь бакалавра в Упсальському університеті, потім навчався в художній майстерні Пера Емануеля Валландера в Стокгольмі. У 1847 році вступив до Королівської Академії мистецтв. Одночасно з навчанням, працював поштовим службовцем, а також мав додатковий дохід, займаючись малюванням портретів.

У 1856 році Вінге отримав золоту медаль і грант для художньої мандрівки за кордон від Королівської Академії мистецтв за картину «Карл X Густав біля смертного ложа Акселя Оксеншерни» . Спершу Вінге відправився в Дюссельдорф, де проходив практику в Дюссельдорфській академії мистецтв. Потім відвідав Париж. Там Вінге разом з Мальстремом навчався у Тома Кутюра, у якого декільком роками раніше вчився їх наставник і професор Королівської Академії мистецтв Йоган Крістоффер Боклунд. За умовами гранту Вінге зробив декілька копій картин Рубенса в Луврі. Наприкінці 1859 року відправився в Рим, де також зробив декілька копій картин Рафаеля, Тіціана тощо. У 1863 році повернувся до Швеції.

Творчість[ред. | ред. код]

Скандинавські сюжети[ред. | ред. код]

З ранніх років мотивом у творчості художника були скандинавські сюжети з міфології, саг, народного фольклору.

Захопленість до романтики середньовічної Скандинавії, була передана Вінге в дитинстві, спільним другом його батька і Адама Еленшлегера, основоположником шведської лікувальної гімнастики Пером Генріком Лінгом. Останні двоє були членами літературного гуртка «Готичний Заповіт» (Götiska förbundet).[8]

Вінге був ілюстратором епопеї «Боги Півночі» (Nordens Gudar) Адама Еленшлегера і віршів «Приймальні брати» (Fosterbröderna) кронпринца Карла XV.

Найвідоміші картини «Тор бореться з гігантами», «Крака», «Локі і Сігюн», «Г'ялмар прощається з Орвар Оддом після Самсеської битви» знаходяться в постійній експозиції Національного музею Швеції.

Християнські сюжети.[ред. | ред. код]

З великим успіхом Вінге займався живописом на біблійні сюжети Нового Заповіту. Він створив у багатьох шведських церквах прекрасні вівтарні картини, серед яких «Христос в Гетсиманському саді» — церква в Боргебю, «Воскресіння Христове» — церква у Вестанфорсі, «Преображення Господнє» — церква Святого Павла в Мальме та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]