Моршин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моршин
Morshin gerb.png Morshin prapor.png
Герб Моршина Прапор Моршина
Статуя Спасителя в Моршині  (позаду — бювет мінеральних вод)
Статуя Спасителя в Моршині
(позаду — бювет мінеральних вод)
Моршин
Моршин на мапі України
Моршин на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Моршинська міськрада
Код КОАТУУ 4610700000
Засноване 1482
Населення 6037 (01.08.2012)[1]
Агломерація Стрийська агломерація
Площа 2,22 км²
Поштові індекси 82482, 82483
Телефонний код +380-32606
Координати 49°09′17″ пн. ш. 23°52′07″ сх. д. / 49.15472° пн. ш. 23.86861° сх. д. / 49.15472; 23.86861Координати: 49°09′17″ пн. ш. 23°52′07″ сх. д. / 49.15472° пн. ш. 23.86861° сх. д. / 49.15472; 23.86861
Висота над рівнем моря 340 м
Водойма ріка Бережниця
День міста третя неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція Моршин
До обл./респ. центру
 - автошляхами 82 км
Міська влада
Адреса 82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. І.Франка, 15
Веб-сторінка www.morshyn-rada.gov.ua
Міський голова Ільницький Руслан Якович (2006…)

Мо́ршин — місто обласного підпорядкування у Львівській області України. Бальнеологічний курорт України. Місто оточене лісами. Населення міста — 6108 мешканців.[2]. Моршин — місто обласного підпорядкування, розташований серед прикарпатських заповідних лісів на висоті 340 м над рівнем моря на території Львівської області, за 10 км від м. Стрия, 95 км від Івано-Франківська та 82 км від обласного центру — міста Львова. Завдяки цілющим мінеральним джерелам та праці лікарів-дослідників він перетворився в справжню карпатську перлину.

Старий бювет мінеральних вод

Історична довідка[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Моршин датована 2 січня 1482 р. в судовому записі, де згадувалось, що село Моршин належало шляхтичу Юрію (Юхну) Нагваздану та входило до складу Польського королівства. На той час це було невеличке село, котре налічувало 12 дворів. Однак вже в ті часи селяни в Моршині використовували джерела ропи для виварювання солі. Топонімічні назви «баня», які й досі зустрічаються в назвах населених пунктів чи частини міста, свідчать про використання спеціального приміщення — «бані» або «жупи», в яких і випарювали з ропи сіль. Оскільки в часи середньовіччя сіль добували в малій кількості, вона була доволі прибутковим товаром, тож займатись солеварними промислами було вигідно і прибутково. Саме за такий промисел вирішили взятися тогочасні власники Моршина — шляхтичі Бранецькі, котрі отримали від королівської канцелярії дозвіл на відкриття соляних шахт. Було викопано п'ять шахтних колодязів для видобутку ропи, з якої шляхом виварювання отримувалась сіль. Однак промисел не виправдав себе — моршинська сіль була гіркою та непридатною для вживання, то ж не могла конкурувати з сіллю з інших міст. Соляні промисли приходять в занепад. А гіркого смаку солі додавав мірабіліт — глауберова сіль. Тільки через століття Глаубер добув мірабіліт хімічним способом, який в Моршині добували натуральним способом. А вже в XIX столітті моршинські джерела використовували як лікувальний засіб для лікування органів травлення.

В 1875 році, з будівництвом через Моршин залізниці Стрий-Станіслав життя міста значно пожвавилось. Тогочасний господар Моршина купець Боніфацій Штіллер — за походженням німець — привертав увагу людей до живописної місцевості, з якою тепер було добре сполучення. В газетах за 1877 рік було розміщено повідомлення про те, що в Моршині відкривається кліматичний курорт для хворих туберкульозом легенів.

Запрошені Штіллером лікарі В.Пясецький та С.Дзіковський розпочали організацію в Моршині клімато- і водолікування на кшталт західних курортів, котрі були на той час досить модними. В травні 1878 року С.Дзіковський доповідає про можливість організації курорту в Моршині на засіданні «бальнеологічної комісії» в Кракові. Лікар Лютостанський, котрий провів інспекцію Моршина, розповідає про наявність на курорті приміщення на 12 ванн, трьох житлових приміщень для приїжджих, дерев'яного водопроводу. Також він звертає увагу на три джерела з гірко-соленою водою. 1878 рік став роком першого офіційного лікувального сезону з відкриттям «Закладу для лікування грудних захворювань». З того часу мінеральні води джерел Моршина стають предметом вивчення. Перший хімічний аналіз ропи джерела № 1 опубліковано професором Львівського університету В. Радзишевським в 1881 році.

В 1879 році очищено та впорядковано два шахтні колодязі, котрі названо іменами власника курорту Штіллера та його дружини — джерела «Боніфацій» та «Магдалена» (нині джерела № 1 та № 2). В цьому ж році виявлено ще одне джерело, котре дає ультрапрісну воду — джерело Матері Божої, або джерело № 4. Одночасно в околицях Моршина знайдена торфяна грязь — «боровина».

Курортний сезон 1880 року відкрився з новою назвою — «Лікування мінеральними водами та грязями». Воду мінеральних джерел почали застосовувати для ванн, а торфяну грязь — для грязевих ванн та аплікацій. Моршин став бальнеогрязевим курортом.


В 1880–1881 роках були зроблені перші спроби внутрішнього вживання вод джерела «Боніфацій», які, очевидно, виявились успішними, тому що з 1883 року ця вода продавалась в пляшках.

Моршин став відомим, про нього знали не тільки в Австро-Угорщині, а й за її межами. В рекламних проспектах, що виходили перед Першою світовою війною, Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Про лікувальні властивості моршинської ропи в ті роки писали багато дослідників, прирівнюючи її з водами відомих тоді німецьких, угорських та чеських курортів. Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни.

В 1930 роках на курорті були збудовані водолікарня, грязелікарня, інгаляторій та бювет мінеральних вод — «грибок», котрий став символом міста. В 1935 році, за проектом Мар'яна Нікодемовича, Товариством галицьких лікарів почалось будівництво «Курортного дому» — нині санаторій «Мармуровий палац».

У 19341939 рр. центр Моршинської сільської ґміни Стрийського повіту Станіславського вооєводства Польської республіки.

Загальний вигляд парку. 1935 рік

З приходом радянської влади приватні пансіонати були об'єднані в санаторії, котрих на початок 50-х років було дев'ять. В 1957 році почала функціонувати моршинська курортна поліклініка. В 1960 році курорт був переданий в управління профспілкам. В 1965–1975 роках на курорті було збудовано їдальню на 800 місць, відділення зв'язку, кінотеатр та Будинок культури. Побудовано сучасний бювет мінеральних вод, розрахований на 6000 людей одночасного відвідування.

090901 Morschyn Ukraine Spa.JPG

В 1979 році на курорті збудовано новий санаторний комплекс «Пролісок» для батьків з дітьми. Останній крупний санаторій — «Лаванда» — було збудовано в 80-х роках.

Популярність курорту зростає. В 1964 році курорт відвідало 42221 осіб, в 1973 −59288, в 1977 на курорті лікувалось 67137 осіб. Моршин став курортом всесоюзного значення.

Моршин сьогодні[ред.ред. код]

Моршинський палац культури

Основу містоутворюючої бази міста складає курортне господарство, в якому в наш час[Коли?] зайнято 2829 працюючих. Доповнюють народногосподарський комплекс міста Моршина промисловість, транспорт, капітальне будівництво, установи і організації регіонального значення та ін. Загальна кількість працюючих в місті становить 3600 працівників.

Найбільшим підприємством курорту є Прикарпатське дочірнє підприємство СКК «Моршин» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», до складу якого, крім санаторно-курортних закладів Моршина, входять також оздоровниці «Любінь Великий», «Немирів», «Розділ», «Львів» Львівської області, а також лікувальні оздоровчі заклади в Івано-Франківській області (санаторії «Черче», «Водоспад»). Санаторно-курортний комплекс «Моршин» представляє інтереси санаторіїв: «Черемош», «Дністер», «Світанок», «Перлина Прикарпаття», «Лаванда», Бальнеогрязеозокеритолікарня, а також допоміжних установ — Палацу культури, підприємства МТЗ.

Крім санаторіїв ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на території міста діють санаторії: ТзОВ "Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», ДП «Санаторій Моршинський», "Санаторій «Мармуровий Палац», пансіонати «Динамо», «Зорецвіт», «Моршин», «Борис», готель «Дюк», МПП «Нік». Загальна місткість санаторіїв близько 5000 пацієнтів щомісячно. Окрім того, на курорті можна винайняти житло в місцевих жителів. В бальнеогрязеозокеритолікарні продаються курсівки на лікування.

Корпус санаторію «Перлина Прикарпаття»
Парк санаторію «Мармуровий палац»
Залізничний вокзал

Промисловість міста в основному представляють ВАТ «Моршинський завод мінеральних вод „Оскар“» та ВАТ «Нова»", яке здійснює продаж продукції ВАТ «Моршинський завод мінеральних вод „Оскар“», а також інших виробників через свої філії та офіційні представництва, що розташовані у 17 містах України.

Важливим фактором розвитку економіки міста стали підприємства, які вирізняються багатогалузевими профілями діяльності, головна мета яких спрямована на обслуговування відпочиваючих та місцевого населення. В Моршині зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності: фізичні та юридичні особи; прокатні пункти, перукарні, майстерні, підприємства громадського харчування (кафе, бари, ресторани), підприємства побуту, діючі об'єкти дрібно-роздрібної торгівлі.

Бюджетна мережа міста складається із наступних бюджетних установ та організацій:

  • НВК «Середня загальноосвітня школа-ліцей» м. Моршина, в якій навчається 559 учнів та працює 48 педагогів;
  • Моршинська школа мистецтв, в якій навчається 198 учнів, 35 педперсоналу;
  • Дошкільний виховний заклад № 2 «Сонечко»;
  • Моршинська міська лікарня. В корпусах лікарні розташовані 2 гастроентерологічні відділення по 50 ліжок, терапевтичне відділення на 60 ліжок, дитяче відділення на 40 ліжок, заклад для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту на 200 ліжок і поліклініка на 250 відвідувань в зміну;
  • Самостійна пожежна частина № 15 Головного управління МНСУ у Львівській області, яка нараховує 50 штатних працівників та 4 пожежні машини;
  • Моршинське відділення Стрийського РВ ГУМВСУ у Львівській області налічує 11 штатних працівників та 7 працівників патрульно-постової служби.
  • З грудня 2001 року у Моршині діє Лікарня відновного лікування № 2 «Говерла» — Центр реабілітації ветеранів ОУН-УПА на 75 ліжко-місць.

Через місто проходить залізнична лінія Стрий — Івано-Франківськ, Моршин — Львів. В Моршині знаходиться вокзал третього класу, в приміщенні є кафе, бар, готель.

В районі переїзду, неподалік від залізничного вокзалу, знаходиться автобусна станція. Переважно всі автобусні маршрути здійснюються через автостанцію міста Моршина.

Місцеве населення міста Моршина становить 6.1 (01.01.2011)[3] тисячі людей, проте населення разом з громадянами, які перебувають тут на лікуванні, відпочинку, може досягати протягом місяця понад 10 тисяч.

В результаті розвитку курорту, промисловості та інших складових містоутворюючої бази міста питання адміністративно-господарського устрою Моршина виникало неодноразово, яке сформувало декілька етапів його вирішення і привело до назрілої ситуації, яка для майбутнього підняття соціально-економічного статусу міста диктувала умови зміни статусу міста з віднесенням його до категорії міст обласного підпорядкування. З 1996 року Моршин стало містом районного значення.

22 листопада 2002 року згідно з постановою Верховної Ради України № 246-IV «Про віднесення міста Моршина Стрийського району Львівської області до категорії міст обласного значення» місто Моршин віднесено до категорій міст обласного значення.

Чимало жителів Моршина увійшли в історію національно-визвольних змагань українського народу XX століття. Найвідомішою постаттю серед них є багаторічний в'язень, дисидент, поет Зіновій Красівський.

Культурно-мистецьку славу Моршину приносять народний ансамбль пісні і танцю «Смерічка» Палацу культури та Зразковий театр української пісні «Джерельце» Моршинської школи мистецтв. Діяльність Палацу культури щорічно наповнюється гастрольними виступами творчого вокального дуету Наталі Мельник та Володимира Гуменчука, Катерини Бужинської, Віктора Павліка, Наталія Валевська та інших відомих українських і зарубіжних виконавців.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]