Морін Степлтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морін Степлтон
Maureen Stapleton Charles Durning Queen of the Stardust Ballroom.jpg
Народилася 21 червня 1925(1925-06-21)[1][2][3][4]
Трой (Нью-Йорк), Ренсселер, Нью-Йорк, США[5]
Померла 13 березня 2006(2006-03-13)[1][2][3][4] (80 років)
Ленокс, Беркшир, Массачусетс, США
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Діяльність телеактор[d], кіноактор і актор театру[d]
У шлюбі з David Rayfiel[d]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі?

Морін Степлтон (англ. Maureen Stapleton; 21 червня 1925 — 13 березня 2006) — американська акторка, лауреат премій «Оскар», «Золотий глобус», «Еммі» і «Тоні», включена в Американський театральний хол слави.

Біографія[ред.ред. код]

Лоїс Морін Степлтон (англ. Lois Maureen Stapleton) народилася в місті Трой, штат Нью-Йорк, в родині Айрін і Джона П. Степлтона. Її батьки були вихідцями з Ірландії і своє дитинство майбутня акторка провела в суворих католицьких традиціях. Її батьки розлучилися через алкоголізм її батька, коли Степлтон була ще дитиною. Відразу після закінчення середньої школи вона почала акторську кар'єру в театрі і незабаром добре проявила себе як драматична, так як і комедійна акторка.

У вісімнадцять років Морін Степлтон переїхала в Нью-Йорк і перший час працювала там моделлю, щоб мати можливість оплачувати рахунки. На одній з модельних студій вона познайомилася з голлівудським актором Джоел МакКрі, завдяки якому вона пробилася на театральні підмостки Нью-Йорка. Її дебют на Бродвеї відбувся в 1946 році в постановці «Удалий молодець — гордість Заходу». У 1951 році акторка отримала роль в постановці «Татуйована троянда». Спочатку Теннессі Вільямс написав цю п'єсу спеціально для Анни Маньяні, але через недостатньо хорошого знання англійської останньої, роль перейшла в Степлтон. Роль Серафіни з цією п'єсою принесла акторці премію «Тоні», а Маньяні все ж зіграла цю роль через чотири роки в однойменній екранізації.

Пізніше Степлтон з'явилася ще в ряді п'єс Вільямса, серед яких «27 фургонів повних бавовни» і «Орфей спускається в пекло», а також в зіграла в постановці «іграшки на горищі» Лілліан Геллман. Своєї другої премії «Тоні» акторка удостоїлася за свою роль у п'єсі Ніла Саймона «Пишна дама» в 1971 році. На Бродвеї у неї також були примітні ролі в постановці «Лисички» з Елізабет Тейлор у головній ролі, а також в «Грі в Джин», в ролі дублера Джессіки Тенді.

У 1968 році Степлтон отримала премію «Еммі» за роль у фільмі «Серед доріг Едему». Значного успіху акторка досягла з початком кінокар'єри. Уже за свою першу кінороль Фей Дойл у фільмі «Самотні серця» 1959 року Степлтон була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Також помітною стала її роль у фільмі «Поки, пташка» в 1963 році з Джанет Лі і Диком Ван Дайком в головних ролях. Морін Степлтон ще тричі номінувалася на «Оскар» за ролі у фільмах «Аеропорт» (1970) і «Інтер'єри» (1978), а в 1982 році удостоїлася заповітної премії Кіноакадемії за роль Емми Голдман у фільмі Воррен Бітті «Червоні».

У 1980-х роках у Степлтон були примітні ролі у фільмах «Кокон» (1985), «Божевільний» (1987) і «Кокон: Повернення» (1988). У 1981 році студентський театр при коледжі в її рідному місті Трой був названий на її честь.

Морін Степлтон двічі була заміжня. Від свого першого чоловіка Макса Аллентуа (1949—1959) він народила сина і дочку. У 1963 році вона вийшла заміж за Девіда Рейф з яким через три роки розлучилася.

Протягом багатьох років Степлтон страждала підвищеною тривожністю і алкоголізмом. Пізніше вона зізнавалася: «Як тільки опускався завісу, я бралася за горілку». Вона також розповідала, що її несприятливий дитинство багато в чому сприяло її станом і невпевненості в собі.

Морін Степлтон, будучи завзятим курцем, померла від хронічної обструктивної хвороби легень 13 березня 2006 року о своєму будинку в місті Ленокс, штат Массачусетс, в віці 80 років.

Фільмографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]