Моріс Дюверже

Моріс Дюверже
фр. Maurice Duverger
Народження	5 червня 1917(1917-06-05)[…]  Ангулем, Шаранта, Франція
Смерть	16 грудня 2014(2014-12-16) (97 років)  V округ Парижа, Париж
Громадянство (підданство)	Франція
Знання мов	французька
Ім'я при народженні	фр. Maurice Louis Georges Duverger
Діяльність	правник, політик, політолог, викладач університету
Викладав	Faculté de droit de Poitiersd, Paris Faculty of Law and Economicsd, Faculté de droit de Bordeauxd, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна і Ле-Монд
Член	Американська академія мистецтв і наук, Сербська академія наук і мистецтв, Association française de science politiqued і Фінська академія наук
Науковий ступінь	докторський ступінь (1940)
Alma mater	Faculté de droit de Bordeauxd і Sainte-Marie Grand Lebrund
Посада	директор і Депутат Європейського парламенту
Партія	Італійська комуністична партія і Union populaire de la jeunesse françaised
Нагороди	Почесний доктор Женевського університетуd почесний доктор Варшавського університетуd honorary doctor of the Autonomous University of Barcelonad honorary doctorate of Barcelona Universityd почесний доктор Софійського університетуd honorary doctor of the University of Miland почесний доктор Афінського університетуd
Моріс Дюверже у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Моріс Дюверже (фр. Maurice Duverger; 5 червня 1917, Ангулем, Франція — 16 грудня 2014, Париж) — французький соціолог, політолог, юрист, державознавець, міжнародний консультант із проблем конституційного права та виборчої боротьби, керівник Центру порівняльного аналізу політичних систем, член Академії наук і мистецтв (США), доктор права та професор соціології Паризького університету.

Біографія

Народився в містечку Ангулем департаменту Шаранта. Закінчив факультет права в Бордо. У молодості деякий час був членом фашистської Французької народної партії, але до кінця Другої світової війни перейшов у опозицію. У 1955-1985 роках викладав у Парижі. Під час «Холодної війни» належав до числа вчених ліволіберальної спрямованості. Виступав проти ремілітаризації ФРН, колоніальних воєн і неофашизму.

Здобув свою популярність завдяки працям в галузі політичної науки. Роботи характеризують відхід від юридичного методу дослідження політичної організації суспільства до політичних інститутів і процесів. Основна увага приділялася соціології політичних партій і політичних режимів, загальної теорії політики, методам політичної науки. Погляди на сутність політичної влади, держави, демократії, хоча й містять ряд цікавих положень, все ж носять еклектичний характер. Так, стосовно епохи промислового капіталізму він визначає правильність марксистської характеристики буржуазної держави.

Викладав конституційне право та політичні науки в університетах Парижа, Женеви, Нью-Йорка, керував створеним ним Центром політичних досліджень, а згодом — Центром порівняльного аналізу політичних систем Сорбонни, працював політичним оглядачем газет «Монд» і «Нувель обсерватер», консультував уряди Франції, Мексики, Греції та інших держав з питань конституційного права та виборчих кампаній, був депутатом Європейського парламенту.

Почесні звання та нагороди

• Почесний член Американської та Фінляндської академій наук та мистецтв.
• Почесний доктор університетів Сієни, Женеви, Нью-Джерсі, Мілану, Барселони, Варшави, Софії, Праги, Афін.
• Великий офіцер ордену Почесного легіона.
• Командор національного Ордену «За заслуги».

Наукові праці

• Курс конституційного права / La participation des femmes à la vie politique (1946)
• Політичні партії / Les partis politiques (1951)
• Державні фінанси / Les finances publiques (1956)
• Методи політичної науки / Méthodes de la science politique (1959)
• Про диктатуру / De la dictature (1961)
• Методи соціальних наук / Méthodes des Sciences sociales (1961)
• Введення в політику / Introduction à la politique (1964)
• Соціологія політики / Sociologie politique (1966)
• Демократія без народу / La démocratie sans les peuples (1967)
• Конституційне право і політичні інститути / Institutions politiques et Droit constitutionnel (1970)
• Янус: два обличчя Заходу / Janus: les deux faces de l'Occident (1972)
• Соціологія політики / Sociologie de la politique (1973)
• Інша сторона речей / L'autre côté des choses (1977)
• Шах королю / King's Mate (1978)
• Апельсинові дерева з озера Балатон / Les orangers du lac Balaton (1980)
• Factors in a Two-Party and Multiparty System, in Party Politics and Pressure Groups (New York: Thomas Y. Crowell, 1972)
• Політичні партії:їх організація та діяльність у країні / Political Parties: Their Organization and Activity in the Modern State
• The Study of Politics
• Республіка громадян / La République des Citoyens (1982)
• Відкритий лист до соціалістів / Lettre Ouverte aux Socialistes (Collection Lettre ouverte)
• Сучасна демократія: Економічна потужність / Modern Democracies: Economic Power Versus Political Power
• La Cohabitation des Français
• Europe des Hommes: Une Métamorphose Inachevée (1994)
• Ідея Політика: влада в суспільстві / The Idea of Politics: the Uses of Power in Society
• Французька політична система / The French Political System
• L'Europe dans tous ses Etats (1995)

Література

• А. Кудряченко. Дюверже Моріс // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.232 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Дюверже [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 2 : Д — Й. — 741 с. — ISBN 966-7492-02-8.
• Коротка біографія (французькою) [Архівовано 12 травня 2006 у Wayback Machine.]
• Класифікація політичних партій (іспанською)