Моріс Дюверже

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моріс Дюверже
фр. Maurice Duverger
Maurice Duverger - Honoris Causa UAB.jpg
Народження 5 червня 1917(1917-06-05)[1][2][…]
Ангулем, Шаранта, Франція[4]
Смерть 17 грудня 2014(2014-12-17)[2][1][…] (97 років)
Париж, Іль-де-Франс
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Знання мов
  • французька[2]
  • Діяльність
  • юрист, політик, політолог, викладач університету
  • Викладав Університет Пуатьє, Паризький університет і Університет Бордо
    Член Американська академія мистецтв і наук і Сербська академія наук і мистецтв
    Alma mater Університет Бордо
    Посада директор і Депутат Європейського парламенту[6]
    Партія Італійська комуністична партія
    Нагороди

    CMNS: Моріс Дюверже у Вікісховищі

    Моріс Дюверже (фр. Maurice Duverger;*5 червня 1917, Ангулем, Франція16 грудня 2014, Париж) — французький соціолог, політолог, юрист, державознавець, міжнародний консультант із проблем конституційного права та виборчої боротьби, керівник Центру порівняльного аналізу політичних систем, член Академії наук і мистецтв (США), доктор права та професор соціології Паризького університету. [7]

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився в містечку Ангулем департаменту Шаранта. Закінчив факультет права в Бордо. У молодості деякий час був членом фашистської Французької народної партії, але до кінця Другої світової війни перейшов у опозицію. У 1955-1985 роках викладав у Парижі. Під час «Холодної війни» належав до числа вчених ліволіберальної спрямованості. Виступав проти ремілітаризації ФРН, колоніальних воєн і неофашизму.

    Здобув свою популярність завдяки працям в галузі політичної науки. Роботи характеризують відхід від юридичного методу дослідження політичної організації суспільства до політичних інститутів і процесів. Основна увага приділялася соціології політичних партій і політичних режимів, загальної теорії політики, методам політичної науки. Погляди на сутність політичної влади, держави, демократії, хоча й містять ряд цікавих положень, все ж носять еклектичний характер. Так, стосовно епохи промислового капіталізму він визначає правильність марксистської характеристики буржуазної держави.

    Викладав конституційне право та політичні науки в університетах Парижа, Женеви, Нью-Йорка, керував створеним ним Центром політичних досліджень, а згодом – Центром порівняльного аналізу політичних систем Сорбонни, працював політичним оглядачем газет «Монд» і «Нувель обсерватер», консультував уряди Франції, Мексики, Греції та інших держав з питань конституційного права та виборчих кампаній, був депутатом Європейського парламенту.

    Почесні звання та нагороди[ред. | ред. код]

    Наукові праці[ред. | ред. код]

    • Курс конституційного права / La participation des femmes à la vie politique (1946)
    • Політичні партії / Les partis politiques (1951)
    • Державні фінанси / Les finances publiques (1956)
    • Методи політичної науки / Méthodes de la science politique (1959)
    • Про диктатуру / De la dictature (1961)
    • Методи соціальних наук / Méthodes des Sciences sociales (1961)
    • Введення в політику / Introduction à la politique (1964)
    • Соціологія політики / Sociologie politique (1966)
    • Демократія без народу / La démocratie sans les peuples (1967)
    • Конституційне право і політичні інститути / Institutions politiques et Droit constitutionnel (1970)
    • Янус: два обличчя Заходу / Janus: les deux faces de l'Occident (1972)
    • Соціологія політики / Sociologie de la politique (1973)
    • Інша сторона речей / L'autre côté des choses (1977)
    • Шах королю / King's Mate (1978)
    • Апельсинові дерева з озера Балатон / Les orangers du lac Balaton (1980)
    • Factors in a Two-Party and Multiparty System, in Party Politics and Pressure Groups (New York: Thomas Y. Crowell, 1972)
    • Політичні партії:їх організація та діяльність у країні / Political Parties: Their Organization and Activity in the Modern State
    • The Study of Politics
    • Республіка громадян / La République des Citoyens (1982)
    • Відкритий лист до соціалістів / Lettre Ouverte aux Socialistes (Collection Lettre ouverte)
    • Сучасна демократія: Економічна потужність / Modern Democracies: Economic Power Versus Political Power
    • La Cohabitation des Français
    • Europe des Hommes: Une Métamorphose Inachevée (1994)
    • Ідея Політика: влада в суспільстві / The Idea of Politics: the Uses of Power in Society
    • Французька політична система / The French Political System
    • L'Europe dans tous ses Etats (1995)

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    • А. Кудряченко. Дюверже Моріс // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.232 ISBN 978-966-611-818-2

    Посилання[ред. | ред. код]