Моріс Луїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моріс Луїс
Народження 28 листопада 1912(1912-11-28)[1][2][…]
Балтимор, Меріленд, США
Смерть 7 вересня 1962(1962-09-07)[1][2][…] (49 років)
  Вашингтон, США
(рак легень)
Громадянство Flag of the United States.svg США[5]
Навчання Maryland Institute College of Artd
Діяльність художник, рисувальник
Напрямок живопис
Твори Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку

Моріс Луїс «Бета лямбда» із серії «Unfurled», 1961

Моріс Луїс, повне ім'я Моріс Луїс Бернштейн (англ. Morris Louis Bernstein; нар. 28 листопада 1912 — пом. 7 вересня 1962) — американський художник-абстракціоніст єврейського походження, один із перших представників стилю живопису кольорового поля. Луїс разом із Кеннетом Ноландом та іншими вашингтонськими художниками сформував мистецький рух, відомий як Вашингтонська школа кольору[en].[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Моріс Луїс Бернштейн народився 28 листопада 1912 року в Балтиморі.

У 1929—1933 роках Луїс вивчав живопис у Мерілендському Інституті витонченого і прикладного мистецтва (Коледжі мистецтв інституту Меріленда[en]), який залишив незадовго до завершення програми. Щоб заробити собі на життя, Луїс окрім зайняття живописом змушений був працювати на різних роботах. 1935 року він став головою Асоціації художників Балтімору. У 1936—1940 роках жив у Нью-Йорку і працював у відділі Федерального мистецького проекту Управління громадської праці США[en]. У цей період він познайомився з Аршилем Горкі, Девідом А. Сікейросом і Джеком Творковим[en].

1947 року Луїс одружився з Марселлою Зігель.[7][8]

7 вересня 1962 року Морріс Луїс помер від раку легенів у своєму будинку у Вашингтоні. Хворобу спричинили випари токсичної фарби, з якою працював тривалий час.[7]

Творчість[ред. | ред. код]

1940 року Луїс повернувся до Балтимора, де займався викладанням. 1948 року він почав малювати фарбою «Magna» на акриловій основі, розробленою для нього друзями, нью-йоркськими майстрами Леонардом Бокуром[en] і Семом Ґолденом[en]. 1952 року Луїс переїхав до Вашингтона, де працював майже в ізоляції. У 1950-х роках він і група художників, до яких увійшли Кеннет Ноланд, Джин Девіс[en], Том Давнінг[en], Говард Мерінг[en], Енн Трітт[en] і Гільда Торп[en], започаткували стиль живопису кольорового поля. Вони значно спростили уявлення про те, що становить погляд на готовий живопис. Представники кольорового поля продовжили традиції живопису таких художників-абстракціоністів, як Джексон Поллок, Барнетт Ньюман, Кліффорд Стілл, Марк Ротко, Роберт Матервелл[en] й Ед Рейнгардт[en]. Художники відмовились від жестикулярного, композиційного малюнка. Вони наносили на грубе незаґрунтоване полотно проріджену і рідку фарбу, використовували інтенсивні кольори і поперечні, повторювані композиції. Одну з найважливіших серій живопису кольорового поля Луїса склали його картини «Unfurled».[9][10]

1953 року Луїс і Ноланд відвідали нью-йоркську студію Гелен Франкенталер[en]. Їх сильно вразила техніка нанесення фарби на полотно, яку художниця застосувала особливо в картині «Гори і море» (1952). Після повернення до Вашингтона Луїс і Ноланд експериментували з різними методами нанесення фарби. Луїс малював на незаґрунтованому полотні сильно розбавленою фарбою, яка текла по похилій поверхні, створюючи ефект світлопрозорої кольорової вуалі. Тут відчувався сильний вплив Франкенталер.[9] Принципи «Вуалей» Луїс розвинув у серіях «Florals», «Unfurled» і «Stripe». У цих творах проявився розвиток двох основних якостей абстрактного експресіонізму 1950-х років — жесту і кольорового поля. У своїх творчих пошуках художник прийшов до розгляду кольору не як заповнення лінійного малюнка, а як фізичного явища, продовженого за межами картини, на яку його потрібно нанести. Це дозволило художнику зображувати образи, що позбавлені початку і кінця, а тому не піддаються фізичному виміру.[11]

Художній критик Клемент Грінберг у картинах Луїса, Ноланда і Франкенталер побачив перенесення ефекту світіння, виробленого лінійною й відносно монохромною павутиною Поллока, в регістр інтенсивного кольору, визначеного як найменш тактильний елемент візуального поля. У Луїса поллоківська техніка виливання рідкої фарби на полотно без підрамника набула найзагальнішої форми фарбування, так що колір одночасно збігається зі своєю основою — переплетенням ниток полотна — і дематеріалізує її, перетворюючи в серію мерехтливих «оптичних» вуалей, які відкривають і розширюють картинну площину.[12]

Виставки[ред. | ред. код]

1963 року в Музеї Соломона Р. Гуггенхайма відбулася меморіальна виставка робіт Луїса. Виставки були також організовані Музеєм образотворчих мистецтв у Бостоні в 1967 році і Національною галереєю мистецтв у Вашингтоні в 1976 році. У 1986 році була проведена важлива ретроспективна виставка його робіт у Музеї сучасного мистецтва (MoMA) в Нью-Йорку. Протягом 2007—2008 років відбулася важлива ретроспективна виставка в Музеї сучасного мистецтва в Сан-Дієго, у Високому музеї в Атланті та в музеї Гіршхорна та саду скульптур у Вашингтоні.

Твори Луїса на арт-риноку[ред. | ред. код]

У 2015 році полотно Луїса, Номер 36 (1962) з колекції лорда Ентоні та леді Евелін Джейкобс продали за 1,5 мільйона фунтів стерлінгів у лондонському Christie's.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б RKDartists
  2. а б Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3
  3. SNAC — 2010.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Museum of Modern Art online collection
  6. Washington Color School Movement Overview. The Art Story. Процитовано 2019-03-08. 
  7. а б Morris Louis bio, http://www.theartstory.org/artist-louis-morris.htm
  8. «Morris Louis» bio, Archived copy. Архів оригіналу за 2012-03-05. Процитовано 2011-01-31. 
  9. а б Fenton, Terry. «Morris Louis». sharecom.ca. Retrieved December 8, 2008
  10. Morris Louis: Unfurled paintings
  11. Моріс Луїс // Енциклопедія живопису (рос.)
  12. Clement Greenberg. Louis and Noland // Art International. — vol. IV. — № 5, (May 25, 1960). — pp. 26-29.
  13. Christie's Lot. Morris Louis, Number 36.

Посилання[ред. | ред. код]