Мосендз Леонід Маркович

Леонід Мосендз
Леонід Мосендз Художник Алла Лисянська
Псевдо	Порфирій Горотак, О.Лясковець, Осип Лясковець і Ростислав Берладник
Народився	20 вересня (2 жовтня) 1897(1897-10-02) Могилів-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	14 жовтня 1948(1948-10-14) (51 рік) Блоне ·туберкульоз
Країна	Російська імперія  УНР  Чехословаччина  Австрія
Діяльність	поет, письменник, есеїст, гуморист
Alma mater	Українська господарська академія (1928)
Знання мов	українська
Жанр	повість, оповідання, роман, поема і есей
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Леоні́д Ма́ркович Мо́сендз (псевдоніми: О.Лясковець, Осип Лясковець, Ростислав Берладник; нар. 20 вересня (2 жовтня) 1897(18971002), Могилів-Подільський, Подільська губернія — пом. 14 жовтня 1948, Блоне, Швейцарія) — український поет, прозаїк, есеїст, гуморист, науковець, громадський та державний діяч. Спільно з Ю. Кленом писав під псевдонімом Порфирій Горотак.

Життєпис

Леонід Мосендз народився у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця Марка Мосендза, з українського роду Мосендзи, мати була з Волині, з роду Лясковець. Згодом мамине прізвище стане Мосендзові за псевдонім. У сім'ї окрім Леоніда було ще двоє синів та донька. Коли Леонідові Мосендзу було сім років — помер батько, і вони з матір'ю переїхали у село Ялтушків, згодом у Яришів Могилівського повіту. У 1911 році, в Яришеві, Леонід Мосендз закінчив початкову школу, після чого вступив до учительської семінарії у Вінниці, яку закінчив 1915 року. По закінченні семінарії короткий час учителював.

У роки Першої світової війни перебував у російській армії, воював на румунському фронті, де його й заскочила «революція» 1917 року. Після демобілізації вчителював у вищій та нижчій початкових школах міста Гнівань. 4 березня 1919 року вступив до Дієвої Армії УНР, де служив старшиною. У війську захворів на плямистий тиф і 26 жовтня 1919 року був евакуйований. Після лікування, 1 грудня 1919 року, повернувся до викладання фізики та природознавства у гніванських нижчій та вищій початкових школах. Вчителював до квітень 1920 року.

Після поразки УНР емігрував. З польської Ченстохови у 1922 році переїхав до Чехословаччини, де у 1923/24 році закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. У 1928 році одержав тут диплом інженера-технолога й залишився в Українській Господарській Академії асистентом.

У 1931 році він захистив докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працював у лабораторіях. У час пробудження Закарпаття Мосендз у 1937/38 p. викладав у Державній академії в Сваляві, а після окупації Закарпаття переїхав до Братислави. У 1945 році виїхав до Австрії. У місті Інсбруку Мосендз заприятелював з Юрієм Кленом (О. Бургардтом), з яким разом у 1947 році видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів «Дияволічні параболи» [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.].

У 1946 році, важко хворий на сухоти, Леонід Мосендз переїжджає у Швейцарію, де в місті Блоне 1948 року помирає. Похований там само.

Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948)), три збірки новел і оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).

Творчий доробок

Автор есе «Штайн — ідея і характер» (1935), збірки «Зодіяк» (1941); поем «Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945), «Волинський рік» (1948), збірок новел і оповідань «Засів», «Людина покірна», «Відплата»; роману «Останній пророк» (посмертне видання 1960). Окремі видання:

• Мосендз Л. Штайн. Ідея й характер [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.] — Львів: Книгозбірня "Вісника", 1935. — 95 с.]
• Мосендз Л. Відплата [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]. — Львів, 1939. — 125 с.]
• Мосендз Л. Вічний корабель: Лірична драма. — Прага: Колос, 1940. — 32 с.
• Мосендз Л. Вічний корабель : (лір. драма) / Леонід Мосендз. — Прага : Колос, 1940. — 32, 1 с. [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Зодіяк. — Прага: Колос, 1941. — 110 с. [Архівовано 17 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Помста. — Прага: Колос, 1941. — 157 с. [Архівовано 17 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Засів: Повість. — Прага: Колос, 1941. — 96 с. [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Канітферштан. — Інсбрук, 1945. — 31 с. [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Засів: Повість. — Малин: Накладом Українського Видавництва в Бельгії К.Мулькевича, 1946. — 101 с. [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Пригоди котика Кікі: Віршовані казки.– Австрія, 1947.; Львів: Універсум, 1996.– 48 с.
• Мосендз Л. Волинський рік: Поема. — Мюнхен: Українська трибуна, 1948.- 80 с. [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Людина покірна. — Вінніпег: Вид. І. Тиктора, 1951. — 143 с. [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Останній пророк. — Торонто, 1960. — 456 с. [Архівовано 12 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Зодіяк : вірші, 1921—1936 / Леонід Мосендз. — Прага : Колос, 1941. — 108, 1 с. : портр. [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Мосендз Л. Засів : повість / Леонід Мосендз. — Малін: Накладом Укр. вид-ва в Бельгії К. Мулькевич, 1946. — 101 с. [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Виявив себе також у публіцистиці, перекладах.

Дмитро Донцов назвав його «одним із найкращих, коли не найкращим — із наших… новелістів».

Вшанування пам'яті

Іменем Леоніда Мозендза названо вулицю у м. Вінниця

Джерела

• Кравців Б. Леонід Мосендз і його “Останній пророк”. — Нью-Йорк: Накладом Комітету для видання творів Леоніда Мосендза, 1960. — 32 с. [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Іванис В. Родовід Л.М. Мосендза і його останні листи. — Новий Ульм: Українські вісті, 1961. — 32 с. [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Задеснянський Р. Правда про Мосендза і його твори. — Торонто, б.д.: Гомін України. - 120 с. [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Малюта О. В. Мосендз Леонід Маркович [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 74. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Мосендз Леонід // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. Кубійович. — Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. — Т. 5. — С. 1651.
• Набитович І. Леонід Мосендз — лицар святого Грааля: Творчість письменника в контексті європейської літератури. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 220 с.

Література

• Василенко В. Роман «Останній пророк» Леоніда Мосендза: джерела, жанр, структура, образ // Слово і Час. 2022. № 6. С. 17–33.
• Журнал «Вітчизна», № 3-4, 2004, «Леонід Мосендз» [Архівовано 3 липня 2007 у Wayback Machine.]
• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
• Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — 384с.
• Олег Баган. Готика — як стиль і настрій. До джерел художнього стилю Леоніда Мосендза // Українські проблеми. — 1998. — № 2. — С. 122—130.
• Олег Баган. Історіософські концепції Леоніда Мосендза в контексті розвитку ідеології й естетики вісниківства. Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. 2016
• Микола Васьків. Актуалізація роману Л. Мосендза «Останній пророк» крізь призму прагматизму // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1.Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 30-39.
• Васьків М. Еміграційний історичний роман: загальне й індивідуальне // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 34-111.
• Іщук-Пазуняк Н. Леонід Мосендз і доля його могили // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 273—275.
• Кравців Б. Леонід Мосендз і його «Останній пророк» // Мосендз Л. Останній пророк. — Торонто,1960. — С. V — ХХХІІ.
• Мариненко Ю. Проза Леоніда Мосендза в контексті доби // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 207—215.
• Мейзерська Т. Потрійний код «Вічного корабля» Леоніда Мосендза: історичний, метафізичний, національний // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і оетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер»,2010. — С. 79-86.
• Набитович І. Леонід Мосендз — лицар святого Грааля: Творчість письменника в контексті європейської літератури. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 220 с.
• Набитович І. Сакральне в художній творчості Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 87-107.
• Неврлий М. «Трохи Дон-Кіхот в мені є …» // Україна. — 1990. -№ 18. — С. 20-22.
• Нигрицький Л. Передмова // Мосендз Л. Людина покірна. — Львів: Укр. бібліотека, 1937. —С. 5-6.
• Просалова В. А. Драматична доля роману Л. Мосендза «Останній пророк» // Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. — Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2003.- Т. 15. — С. 152—163.
• Просалова В. А. Оповідання Л. Мосендза та їх інтертекстуальне тло // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка, 2004. — вип. 3 (71). — C. 83-91.
• Руснак І. Художній світ новел Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 116—131.
• Руснак І. Художній світ новели Леоніда Мосендза Брат” // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Філологічні науки.- 2009. - Вип. 85. - С.318-327. Електронний ресурс: https://scholar.google.com.ua/citations?hl=uk&user=k3qMJ70AAAAJ
• Яковенко Т. Образ Івана Хрестителя у романі «Останній пророк» Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 132—140.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

• Мосендз Леонід // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1041. — 1000 екз.
• Юрій Мариненко. Мосендз Леонід Маркович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019
• Леонід Мосендз у Е-бібліотеці «Чтиво»
• Станіслав Федорчук. «Птах високого лету». Леонід Мосендз: від світогляду до творчості. «Історична правда»