Москаленко Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Василь Москаленко
Moskalenko VV.jpg
Особові дані
Повне ім'я Василь Васильович Москаленко
Народження 18 червня 1938(1938-06-18)
  Одеса, УРСР
Смерть 1 березня 2010(2010-03-01) (71 рік)
  Одеса, Україна
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Півзахисник / нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1956—1957 СРСР Харчовик (Одеса) 51 (16)
1958—1962 СРСР СКА (Одеса) 165 (82)
1963—1970 СРСР Чорноморець (Одеса) 186 (47)
1971 СРСР Суднобудівник (Миколаїв) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1971—1972 СРСР Портовик (Іллічівськ)
1974—1975 СРСР Портовик (Іллічівськ)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Васи́ль Васи́льович Москале́нко (нар. 18 червня 1938, Одеса, УРСР — пом. 1 березня 2010, Одеса, Україна) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника та півзахисника. Майстер спорту СРСР (1963). Найкращий бомбардир СКА (Одеса) у чемпіонатах СРСР. Найкращий футболіст Одеси ХХ століття (2001).

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Москаленко — корінний одесит. Футболом почав займатися у дитячій команді суконної фабрики, потім виступав за команду заводу імені Дзержинського. Грав на будь-якій позиції, іноді навіть займав місце у рамці воріт, якщо не було основного голкіпера. Граючи у одеській футбольній школі молоді, Москаленко привернув увагу представників київського «Динамо» і вирушив до столиці УРСР. Однак у Києві Василь Васильович провів лише лічені матчі у дублюючому складі. Щось у нього не заладилося в «Динамо» і він попросив керівництво клубу відпустити його до Одеси.

Повернувшись до рідного міста, Москаленко приєднався до «Харчовика», де Петро Ступаков зібрав непоганий колектив, що ставив перед собою високі цілі. І якщо 1956 рік був для молодого форварда одеситів адаптаціонним до футболу серйозного рівня, то вже у наступному він став справжньою грозою воротарів, утворивши з Костянтином Фурсом потужний дует форвардів-бомбардирів. Того року на двох вони забили 33 м'ячі.

Однак підійшов час служби у армії і Москаленко опинився у іншому одеському клубі — СКА. Армійці на той час демонстрували досить високий рівень гри, постійно займаючі призові місцяу свої зоні класу «Б». Особливо успішними стали особисто для Василя Васильовича сезони з 1960 по 1962, коли він тричі поспіль забивав понад 20 м'ячів за сезон.

У 1963 році на одному з банкетів Москаленка вмовили повернутися до «Чорноморця», який саме очолив Всеволод Бобров. Однак у тому сезоні форвард провів у новому клубі всього три матчі, отримавши прикрий перелом ноги. Зате з наступного року з подвоєним натхненням взявся за справу, ніби доводячи, що на нього не даремно покладали такі надії. 20 голів у 35 матчах — чи може бути більш красномовне підтвердження якості гри, яку демонстрував Москаленко?! Після появи у команді таких досвідчених гравців, як Лобановський, Каневський та Базилевич, тренер перевів Москаленка трохи вглиб — на позицію розігруючого, однак навіть граючи там він примудрявся забивати велику кількість красивих та вкрай потрібних команді м'ячів.

Провівши у «Чорноморці» 8 сезонів після поверняння з армії, Василь Москаленко відчув, що вже не може демонструвати гру того рівня, якого від нього вимагають тренери, і прийняв рішення залишити команду. Ще рік він відіграв у складі миколаївського «Суднобудівника» і перейшов на тренерську роботу.

Значних успіхів на тренерській ниві Василь Васильович не досяг, тренуючи переважно колективи фізичної культури та нетривалий час перебуваючи на посаді помічника головного тренера «Чорноморця» у 1973 році. Москаленко постійно брав участь у матчах ветеранських команд.

Урочисте святкування 70-річчя Василя Васильовича відбулося на стадіоні «Іван» у Одесі влітку 2008 року. Федерація футболу нагородила ювіляра почесним призом «За заслуги перед одеським футболом», а колишні партнери по команді вручили пам'ятну футболку[1].

1 березня 2010 року Василя Москаленка не стало. Прощання з уславленим бомбардиром відбулося на одеському стадіоні «Спартак», а поховано його було на Таїровському кладовищі[2]. 7 липня 2011 на могилі видатного форварда з Одеси було встановлено пам'ятник[3].

Найкращий футболіст Одеси ХХ сторіччя[ред. | ред. код]

У вересні 2001 року на сторінках газети «Одеса-Спорт» було опубліковано підсумки авторського проекту одеського спортивного журналіста Юрія Усатюка, головною метою якого було визначення найкращого футболіста Одеси ХХ століття за опитуванням авторитетних футбольних фахівців. Василь Москаленко виграв опитування з колосальним відривом[4], випередивши володаря «Золотого м'яча» 1986 року Ігора Бєланова, що зайняв друге місце, на 53 бали. Третім став Юрій Заболотний.

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні трофеї
Особисті здобутки

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Одеситів Масловського, Чеботарьова та Москаленка викликали до збірної УРСР, що мала провести спаринг-матч з національною збірною країни. Їхали у Київ на «Москвичі» Масловського, прихопивши з собою ящик горілки. По приїзду адміністратор збірної був в шоці — як же вони будуть грати?! Однак футболісти запевнили його, що все в нормі і, попарившись у лазні, дійсно відновили кондиції, перемігши у спарингу з рахунком 4:0. Василь Москаленко двічі вразив ворота суперників.
  • Постояти за честь Одеси Василь Москаленко міг не тільки голами та результативними передачами, а й, як кажуть, по-чоловічому. У 1968 році «Чорноморець» грав у Тбілісі проти місцевого «Динамо». Під час подачі кутового Василь Москаленко як зазвичай відтягнувся назад, щоб допомогти захисникам. Коли м'яч злетів над штрафним майданчиком, найвідоміший футболіст у складі тбілісців Муртаз Хурцилава, що не володів богатирських зростом, вирішив піти на хитрість. Він стрибнув на Москаленка, наступивши тому на ікри, сперся руками на плечі і головою вколотив м'яч у ворота. Звичайно ж, стерпіти таке гоноровий Василь Васильович не міг. Одеський бомбардир розвернувся і послав маститого нахабу в нокаут. Хурцилаву відкачували хвилин десять.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю