Москвич-402

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Москвич-402/407/403
Moskwitsch 403.jpg
Виробник МЗМА
Роки виробництва 19561965
Попередник(и) Москвич-400
Наступник(и) Москвич-408
Двигун(и) 402: 1220 см³/ 35 к.с.
407: 1360 см³/ 45 к.с.
Довжина 4055 мм
Ширина 1540 мм
Висота 1560 мм
Вага 980 кг
Найвища швидкість 402: 105 км/год
407: 115 км/год

Москвич-402радянський легковий автомобіль малого класу, що випускався на Московському заводі малолітражних автомобілів (МЗМА) в 1956—1958 рр. Попередник — Москвич-401, наступник — Москвич-407. Всього було випущено 87 658 Москвичів-402 з модифікаціями.

Москвич-402 змінив перше покоління Москвичів-400/401 в 1956 році. Автомобіль отримав сучасний більш просторний і комфортабельний кузов з окремим багажником класичних контурів. Головним недоліком 402-ої моделі став слабкий, морально застарілий нижньоклапанний двигун, конструкція якого була розроблена ще в середині 30-х.

Верхньоклапанний двигун не було введено в серійне виробництво через економічні причини і в серію пішов двигун М-407, в основі якого лежав той самий силовий агрегат Москвича-401, але з верхньоклапанною головкою й іншими вдосконаленнями. Модернізований автомобіль з таким двигуном отримав позначку Москвич-407. Серійне виробництво Москвича-402 було згорнуте в травні 1958 року.

Москвич-407 — вдосконалена версія з модернізованим верхньоклапаним двигуном і покращеним оздобленням, яка випускалась з травня 1958 по 1963 рік; випущено 359 980 екземплярів.

Москвич-403 — «перехідна» модель, яка поєднувала кузов і двигун «Москвича-407» з деякими вузлами й агрегатами перспективного «Москвича-408» і яка випускалась з грудня 1962 по липень 1965 року; випущено 105 726 екземплярів.

Модифікації[ред.ред. код]

На базі Москвича-402:

  • Москвич-423 — перший в СРСР серійний автомобіль з вантажопасажирським п'ятидверним кузовом універсал, випускався в 1957—1958 рр. У його конструкції використовувалася та ж бічна панель із зігнутими водостічними жолобками, задня панель з високим порогом багажної кришки. Заднє сидіння складалється, створюючи вантажний відсік завдовжки 1473 мм і шириною 1220 мм. При складених задніх сидіннях машина могла перевозити 250 кг вантажу і двох чоловік, включаючи водія. Для запасного колеса під підлогою передбачена горизонтальна ніша. Задні ресори були на 5 мм ширші, ніж у базової моделі Москвич-402. Задні двері відкривалися наліво, і їх поріг знаходився на висоті 760 мм від землі. З 1961 року випускалася простіша версія кузова універсал з незграбними рамками задніх дверей і цілісним водостічним жолобком, що йде уздовж всього даху;
  • Москвич-410 — повнопривідний седан на базі Москвича-402, випускався в 1957—1958 рр.;

На базі Москвича-407:

  • Москвич-407 — модернізована модель з новим верхньоклапанним двигуном і зміненим облицюванням радіатора, випускався в 1958—1963 рр. У 1959 році автомобіль отримав чотириступінчату коробку передач, а в 1960-му – нову решітку радіатора і гіпоїдний задній міст. Декілька років поспіль, понад 50% випуску Москвичів-407 йшли на експорт. Причому, «Москвич» мав попит не тільки в СРСР, але і в таких країнах як Фінляндія, Норвегія і Франція. В лютому 1960 року головою всесоюзного об'єднання «Автоекспорт» П.А.Грітчіним і президентом американської торгової фірми «Андреа моторс инкорпорейтед» Робертом Кастлом було підписано першу в історії радянсько-американських торгових відносин двухрічну угоду про продаж в Сполучені Штати 10 000 автомобілів «Москвич-407» і запчастин до них[1]. Експортні версії відрізнялися двобарвним забарвленням і допрацьованим екстер'єром. Саме заради нарощування експортної програми Москвича-407 з конвеєра були зняті повнопривідні моделі Москвич-410Н і -411.
  • Москвич-423Н — універсал на базі Москвича-407, випускався в 1958—1963 рр.;
  • Москвич-410Н — повнопривідний седан на базі Москвича-407, випускався в 1958—1961 рр.;
  • Москвич-411 — повнопривідний універсал на базі Москвича-410Н, випускався в 1959—1961 рр.;
  • Москвич-430 — вантажний варіант універсала Москвич-423Н з кузовом фургон. У боковинах фургона не прорубувалися двері і вікна, за передніми сидіннями з'явилася перегородка, що відокремлює вантажний відсік. Фургон випустили в 1958 році, коли базовою моделлю вже став Москвич-407 з новим двигуном. У ранніх Москвичів-430, як і у універсалів Москвич-423, водостічний жолобок був зігнутим. Задні двері відкидалися на ліву сторону. З 1961 року випускалася простіша версія кузова фургон з цілісним бортом, незграбними підштампуваннями на місці вікон і цілісним водостічним жолобком уздовж всього даху.

На базі Москвича-403:

  • Москвич-403 — модернізована "перехідна" модель з елементами конструкції від Москвича-407 (кузов і двигун робочим об'ємом 1360 см3 45 к.с.) і від перспективного Москвича-408 (елементи підвіски і гальм);
  • Москвич-424 — універсал на базі Москвича-403, випускався в 1963—1965 рр.;
  • Москвич-432 — вантажний варіант універсала Москвич-424 з кузовом фургон.

В ігровій і сувенірній індустрії[ред.ред. код]

  • Масштабні моделі автомобілів «Москвич-402», «Москвич-403» і «Москвич-407» в промислових масштабах в СРСР не випускались.
  • Масштабна модель автомобіля «Москвич-403ІЕ» в СРСР випускалась на саратовському заводі «Тантал» недовгий час в кінці 1970-х — початку 1980-х рр. (№ А7), після чого стала рідкістю. На початку 2000-х рр. виробництво моделі було поновлене, але без відкриваючих дверей.
  • В 2010 році в рамках проекту «Автолегенди СРСР» видавництва «ДеАгостіні» вийшов «Москвич-407» яскраво-синього кольору. В кінці березня 2011 р. вийшла модель «Москвич-403» білого кольору, в листопаді цього ж року — універсал «Москвич-423Н» гірчичного кольору, в грудні — темно-зелений повнопривідний «Москвич-410», у вересні 2012 р. — «Москвич-402» бірюзового кольору, в березні 2014 р. — модель фургона «Москвич-430» червоного кольору, в липні 2015 р. блідо-блакитний «Москвич-403ІЕ» закрив лінійку «Москвичів» другого покоління.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стаття «Совецкие автомобили на мировом рынке». А.Мінаєв, начальник торгово-рекламного відділу Всесоюзного об'єднання «Автоекспорт». Журнал «За рулем» №03 1960 рік. с.-13