Московсько-литовська війна (1500—1503)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвсько-московська війна 1500 - 1503
Московсько—литовські війни
Літоўска-маскоўская вайна, кампанія 1500 року.svg
Дата: 1500 - 1503
Місце: Колишні землі Київської Русі
Результат: 6-ти річне перемир'я на умовах Московії
Сторони
Московія
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримський ханат
Alex K Grundwald flags 1410-03.svg ВКЛ
Командувачі
Іван III Васильович Олександр Ягеллончик
Військові сили
20-25 тис. чол. 7-8 тис. чол.
Втрати
ВКЛ передало Московії 20 міст і 70 волостей та визнало за Іваном III титул «Государ всієї Русі».

Московсько-литовська війна 1500—1503 років — конфлікт, що поклав початок низці військових сутичок між Великим князівством Литовським, Руським та Жемантійським, (до складу якого входили руські князівства) і Московією за спадщину Київської Русі.

Підстави[ред. | ред. код]

Приводом до воєнних дій став самовільний перехід з-під зверхності Великого князя Литовського Олександра під владу князя Московського Івана III Васильовича частини верховських і сіверських князівств.

Війна[ред. | ред. код]

У травні 1500 р., ще до офіційного оголошення війни, московські війська трьома групами розпочали наступ на східні землі ВКЛ й захопили Брянськ, Гомель, Любеч, Мценськ, Мосальськ, Новгород-Сіверський, Оршу, Рильськ, Серпейськ (нині село Калузької обл., РФ), Стародуб, Путивль, Дорогобуж.

14 липня 1500 р. під Дорогобужем на р. Відроша (басейн Дніпра) відбулася битва між литовськими (близько 7—8 тис. — під командуванням князя К. І. Острозького) і московськими (близько 20—25 тис. — під командою князя Данила Щені) військами, яка закінчилася поразкою литовців і полоненням князя К. Острозького.

У лютому 1501 року литовські посли в Москві запропонували припинити військові дії, проте князь московський Іван Васильович відмовився.

Тоді 3 березня 1501 року[1] відбулась зустріч великого князя литовського Олександра Ягеллончика з магістром Лівонського ордена Вальтером фон Плеттенбергом, щоб узгодити взаємодопомогу у війні[2].

21 червня 1501 року в Вендені (Лівонія; нині Цесис в Латвії) — було підписано Венденський договір між Великим князівством Литовським та Лівонським орденом з метою спільних дій проти Великого князівства Московського[3].

У травні 1501 московські війська продовжили наступ на Велике князівство Литовське. 4 листопада вони здобули перемогу над литовцями під Мстиславлем. Проте на кінець року литовським військам таки вдалося здолати частину московських полків біля озера Смолина, що на Вітебщині.

Влітку і восени 1502 та в лютому 1503 московські війська здійснили кілька успішних рейдів у внутрішні райони Великого князівства Литовського з метою розорення територій. У березні 1503 до Москви прибули литовські посли з новою пропозицією миру.

Результат[ред. | ред. код]

Проте московський уряд погодився лише на 6-річне перемир'я. Згідно з його умовами, ВКЛ передавало Московії вже фактично захоплені ним 20 міст і 70 волостей і визнавало за Іваном III Васильовичем титул «Государ всієї Русі». Угода була ратифікована королем польським і великим князем литовським Олександром у Варшаві в червні 1503 р.

В результаті ВКЛ втратило близько 1/3 всієї своєї території, і було серйозно послаблено в умовах стрімкого росту Московської держави. Мирний договір не задовольнив жодну сторону, і як наслідок невдовзі спалахнула нова війна.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Краткая история Латвии.
  2. http://www.vostlit.info/Texts/rus12/Russow/text24.phtml?id=1290 Бальтазар Руссов (Balthasar Rüssow). Chronica der Provinz Lyfflandt. Rostock, 1578 Вальтер фон Плетенберг, сорок первый магистр тевтонского ордена в Ливонии, 1495—1535 гг. // Хроника провинции Ливония
  3. Александр Ягеллон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Джерела та література[ред. | ред. код]