Московсько-литовська війна (1500—1503)
| Литвсько-московська війна 1500 - 1503 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Московсько—литовські війни | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
Московія Кримський ханат
|
 ВКЛ
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Іван III Васильович | Олександр Ягеллончик | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 20-25 тис. чол. | 7-8 тис. чол. | ||||||
| Втрати | |||||||
| ВКЛ передало Московії 20 міст і 70 волостей та визнало за Іваном III титул «Государ всієї Русі». | |||||||
Московсько-литовська війна 1500—1503 років — конфлікт, що поклав початок низці військових сутичок між Великим князівством Литовським, Руським та Жемантійським, (до складу якого входили руські князівства) і Московією за спадщину Київської Русі.
Підстави[ред. | ред. код]
Приводом до воєнних дій став самовільний перехід з-під зверхності Великого князя Литовського Олександра під владу князя Московського Івана III Васильовича частини верховських і сіверських князівств.
Війна[ред. | ред. код]
У травні 1500 р., ще до офіційного оголошення війни, московські війська трьома групами розпочали наступ на східні землі ВКЛ й захопили Брянськ, Гомель, Любеч, Мценськ, Мосальськ, Новгород-Сіверський, Оршу, Рильськ, Серпейськ (нині село Калузької обл., РФ), Стародуб, Путивль, Дорогобуж.
14 липня 1500 р. під Дорогобужем на р. Відроша (басейн Дніпра) відбулася битва між литовськими (близько 7—8 тис. — під командуванням князя К. І. Острозького) і московськими (близько 20—25 тис. — під командою князя Данила Щені) військами, яка закінчилася поразкою литовців і полоненням князя К. Острозького.
У лютому 1501 року литовські посли в Москві запропонували припинити військові дії, проте князь московський Іван Васильович відмовився.
Тоді 3 березня 1501 року[1] відбулась зустріч великого князя литовського Олександра Ягеллончика з магістром Лівонського ордена Вальтером фон Плеттенбергом, щоб узгодити взаємодопомогу у війні[2].
21 червня 1501 року в Вендені (Лівонія; нині Цесис в Латвії) — було підписано Венденський договір між Великим князівством Литовським та Лівонським орденом з метою спільних дій проти Великого князівства Московського[3].
У травні 1501 московські війська продовжили наступ на Велике князівство Литовське. 4 листопада вони здобули перемогу над литовцями під Мстиславлем. Проте на кінець року литовським військам таки вдалося здолати частину московських полків біля озера Смолина, що на Вітебщині.
Влітку і восени 1502 та в лютому 1503 московські війська здійснили кілька успішних рейдів у внутрішні райони Великого князівства Литовського з метою розорення територій. У березні 1503 до Москви прибули литовські посли з новою пропозицією миру.
Результат[ред. | ред. код]
Проте московський уряд погодився лише на 6-річне перемир'я. Згідно з його умовами, ВКЛ передавало Московії вже фактично захоплені ним 20 міст і 70 волостей і визнавало за Іваном III Васильовичем титул «Государ всієї Русі». Угода була ратифікована королем польським і великим князем литовським Олександром у Варшаві в червні 1503 р.
В результаті ВКЛ втратило близько 1/3 всієї своєї території, і було серйозно послаблено в умовах стрімкого росту Московської держави. Мирний договір не задовольнив жодну сторону, і як наслідок невдовзі спалахнула нова війна.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Краткая история Латвии.
- ↑ http://www.vostlit.info/Texts/rus12/Russow/text24.phtml?id=1290 Бальтазар Руссов (Balthasar Rüssow). Chronica der Provinz Lyfflandt. Rostock, 1578 Вальтер фон Плетенберг, сорок первый магистр тевтонского ордена в Ливонии, 1495—1535 гг. // Хроника провинции Ливония
- ↑ Александр Ягеллон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Б. В. Черкас. Литовсько-московська війна 1500—1503 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 185. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Похлебкин В. В. Внешняя политика Руси и России, СССР за 1000 лет в именах, датах, фактах: Справочник. М., 1995.
- Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998.
| |||||||||
.svg){kind=small}
