Моссаковський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моссаковський Володимир Іванович
Народився 27 серпня 1919(1919-08-27)
Мелітополь
Помер 13 липня 2006(2006-07-13) (86 років)
Дніпропетровськ
Посада ректор Дніпропетровського державного університету
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня


Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»
Державна премія СРСР Заслужений діяч науки і техніки України

Володимир Іванович Моссаковський (нар. 27 серпня 1919(19190827), місто Мелітополь, тепер Запорізької області — пом. 13 липня 2006, Дніпропетровськ) — український радянський діяч, вчений-механік, ректор Дніпропетровського державного університету. Герой Соціалістичної Праці (1982). Депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань. Доктор фізико-математичних наук, професор. Дійсний член Національної академії наук України (1972).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині службовців.

У 1939 році з відзнакою закінчив середню школу № 38 міста Дніпропетровська і вступив на фізичний факультет Дніпропетровського державного університету.

З жовтня 1939 — у лавах Червоної армії. Служив до травня 1942 року на різних посадах молодшого командного складу у 339-му зенітно-артилерійському полку в околицях міста Баку. З травня 1942 р. — помічник командира взводу управління 419-го окремого зенітно-артилерійського полку в Майкопі, Батумі, потім — командир відділення 11-го гарматно-артилерійського полку на станції Акстафа в Азербайджанській РСР.

У листопаді 1942 — січні 1944 р. — курсант школи артилерійської інструментальної розвідки Закавказького фронту за спеціальністю звукометрист.

Учасник радянсько-німецької війни з травня 1944. Служив командиром відділення дешифрувальників у 1-й звуковій батареї дивізіону артилерійської інструментальної розвідки 157-ї Барановицької армійської гарматно-артилерійської бригади. Воював у складі військ 1-го і 3-го Білоруського, а пізніше 1-го Українського фронтів. У грудні 1945 року демобілізувався і продовжив навчання.

У 1950 році з відзнакою закінчив Дніпропетровський державний університет, спеціальність — «механіка».

З 1950 р. — аспірант, асистент, виконувач обов'язки доцента кафедри аеромеханіки та теорії пружності Дніпропетровського державного університету. З 1953 р. — завідувач кафедри аеромеханіки та теорії пружності Дніпропетровського державного університету.

Член КПРС з 1959 року.

З 1959 р. — декан фізико-технічного факультету, завідувач кафедри теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Організатор і науковий керівник Проблемної науково-дослідної лабораторії міцності і надійності конструкцій Дніпропетровського державного університету.

У 1964 — 1986 р. — ректор Дніпропетровського державного університету імені 300-річчя возз'єднання України з Росією.

Член-кореспондент Академії наук Української РСР (1967), дійсний член Академії наук Української РСР (1972).

З 1986 р. — завідувач кафедри прикладної теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Потім працював радником ректора Дніпропетровського національного університету.

Сфера наукових досліджень — теорія пружності, міцності і стійкості тонкостінних конструкцій, механіка суцільного середовища.

Автор понад 270 наукових праць, двох навчальних посібників, семи монографій, у тому числі «Контактные задачи математической упругости» (1985), «Контактные взаимодействия элементов оболочечных конструкций» (1988), «Прочность ракетных конструкций» (1990).

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.