Моссаковський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моссаковський Володимир Іванович
Народився 27 серпня 1919(1919-08-27)
Мелітополь
Помер 13 липня 2006(2006-07-13) (86 років)
Дніпропетровськ
Посада ректор Дніпропетровського державного університету
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня


Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»
Державна премія СРСР Премія Ради Міністрів СРСР Заслужений діяч науки і техніки України

Володимир Іванович Моссаковський (нар. 27 серпня 1919(19190827), місто Мелітополь, тепер Запорізької області — пом. 13 липня 2006, Дніпропетровськ) — український радянський діяч, вчений-механік, ректор Дніпропетровського державного університету. Герой Соціалістичної Праці (1982). Депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань. Доктор фізико-математичних наук, професор. Дійсний член Національної академії наук України (1972).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині службовців.

У 1939 році з відзнакою закінчив середню школу № 38 міста Дніпропетровська і вступив на фізичний факультет Дніпропетровського державного університету.

З жовтня 1939 — у лавах Червоної армії. Служив до травня 1942 року на різних посадах молодшого командного складу у 339-му зенітно-артилерійському полку в околицях міста Баку. З травня 1942 р. — помічник командира взводу управління 419-го окремого зенітно-артилерійського полку в Майкопі, Батумі, потім — командир відділення 11-го гарматно-артилерійського полку на станції Акстафа в Азербайджанській РСР.

У листопаді 1942 — січні 1944 р. — курсант школи артилерійської інструментальної розвідки Закавказького фронту за спеціальністю звукометрист.

Учасник радянсько-німецької війни з травня 1944. Служив командиром відділення дешифрувальників у 1-й звуковій батареї дивізіону артилерійської інструментальної розвідки 157-ї Барановицької армійської гарматно-артилерійської бригади. Воював у складі військ 1-го і 3-го Білоруського, а пізніше 1-го Українського фронтів. У грудні 1945 року демобілізувався і продовжив навчання.

У 1950 році з відзнакою закінчив Дніпропетровський державний університет, спеціальність — «механіка».

З 1950 р. — аспірант, асистент, виконувач обов'язки доцента кафедри аеромеханіки та теорії пружності Дніпропетровського державного університету. З 1953 р. — завідувач кафедри аеромеханіки та теорії пружності Дніпропетровського державного університету.

Член КПРС з 1959 року.

З 1959 р. — декан фізико-технічного факультету, завідувач кафедри теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Організатор і науковий керівник Проблемної науково-дослідної лабораторії міцності і надійності конструкцій Дніпропетровського державного університету.

У 1964 — 1986 р. — ректор Дніпропетровського державного університету імені 300-річчя возз'єднання України з Росією.

Член-кореспондент Академії наук Української РСР (1967), дійсний член Академії наук Української РСР (1972).

З 1986 р. — завідувач кафедри прикладної теорії пружності Дніпропетровського державного університету. Потім працював радником ректора Дніпропетровського національного університету.

Сфера наукових досліджень — теорія пружності, міцності і стійкості тонкостінних конструкцій, механіка суцільного середовища.

Автор понад 270 наукових праць, двох навчальних посібників, семи монографій, у тому числі «Контактные задачи математической упругости» (1985), «Контактные взаимодействия элементов оболочечных конструкций» (1988), «Прочность ракетных конструкций» (1990).

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.