Мостафа Мірсалім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мостафа Мірсалім
перс. سید مصطفی میرسلیم
перс. سید مصطفی میرسلیم
Мостафа Мірсалім перс. سید مصطفی میرسلیم‎
Мостафа Мірсалім
перс. سید مصطفی میرسلیم
Під час реєстрації на президентських виборах в 2017 році
Міністр культури і ісламської орієнтації
28 серпня 1994 — 19 серпня 1997
Президент Алі Акбар Хашемі Рафсанджані
Попередник Алі Ларіджані
Наступник Атаолла Мохаджерані
Радник Президента Ірану
серпень 1989 — серпень 1993
Президент Алі Акбар Хашемі Рафсанджані
Народився 9 червня 1947(1947-06-09) (76 років)
Тегеран, Іран
Відомий як письменник, політик, викладач університету
Місце роботи Технологічний університет Аміркабіраd
Громадянство Іран Іран
Освіта Університет Пуатьє
Національна школа механіки і аеронавтики
Національна школа нафти і двигунів
Alma mater Університет Пуатьє, École nationale supérieure de mécanique et d'aérotechniqued і IFPd
Політична партія Ісламська республіканська партія (1980—1987)
Ісламська Коаліція
Діти 2 дочки, син[1]
Релігія іслам
Підпис
mirsalim.com

Сейєд Мостафа Ага Мірсалім (нар. 9 червня 1947, Тегеран) — іранський інженер і консервативний політик, колишній міністр культури і ісламської орієнтації. Він був кандидатом в президенти на виборах 2017 року[2], на яких зайняв третє місце, отримавши 1,17 % голосів[3].

Рання біографія і освіта[ред. | ред. код]

Він отримав ступінь бакалавра в галузі механіки в університеті Пуатьє в 1969 році, магістра в галузі механіки в Національній школі механіки і авіаційної техніки у 1971 і, у тому ж році, магістра наук у галузі механіки рідин і термодинаміки в аспірантурі університету Пуатьє. У 1972 році Мостафа отримав ступінь магістра в галузі двигунів внутрішнього згоряння від національної школи нафти і двигунів.[4]

Він працював стажером в Alsace Mechanical Industries до 1976 року, після чого він повернувся до Ірану.[5] З 1976 по 1979 Мостафа працював на посаді операційного директора у Тегеранському метрополітені.[5]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після Іранської революції Мірсалім служив начальником національної поліції.[6] У липні 1980 року тогочасний президент Абольхасан Банісадр запропонував його кандидатуру на пост прем'єр-міністра, як компромісного кандидата, прийнятного як для нього, так і для парламенту, у якому домінували представники Ісламської республіканської партії.[6][7] Щоправда, Банісадр під тиском був змушений погодитися на кандидатуру Мохаммада Алі Раджаї.[7] З 1981 по 1989 Мостафа був радником тогочасного президента Алі Хаменеї.[8]

На початку 1989 року, у зв'язку зі смертю і похороном Хірохіто, 124-го імператора Японії, котрий правив країною понад 60 років, аж до своєї смерті, Мірсалім і Хоссейн Саффар Харанді, член парламенту і голова парламентського комітету з питань сільського господарства, прибули в Імператорський палац у Токіо, щоб взяти участь у Імператорському похоронному обряді 24 лютого з Мохаммедом Хоссейном Аделі, Надзвичайним і Повноважним послом Ірану в Японії, і його дружиною.[9]

Політик був призначений міністр культури і ісламської орієнтації в 1994 році.[8] Його перебування на посаді характеризується сильним консервативним ісламістським напрямком, метою якого було запобігти «культурному натиску» Заходу і сприяти благочестю ісламської культури, в тому числі за рахунок використання репресивних заходів. Міністерство під його керівництвом було особливо відомим за закриття ряду реформістських газет.[10]

Пізніше він був призначений до Ради доцільності Ірану.[11]

Він є доцентом машинобудування в Технологічному університеті імені Амір-Кабіра.[4]

Виборча історія[ред. | ред. код]

Рік Вибори К-ть голосів % Порядок Примітки
2017 Президентські 478,215 1,16 % 3-й Програв

Особисте життя[ред. | ред. код]

Згідно з Iranian Diplomacy, Мірсалім одружений з француженкою.[5] Він захоплюється плаванням і, зазвичай, носить бороду-ширму, смокінг без комірця і темну ярмулку.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. مشخصات شناسنامه‌ای 6کاندیدای ریاست‌جمهوری. 21 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 5 червня 2017. (перс.)
  2. В Ірані почалися президентські вибори. Дзеркало тижня. 19 травня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  3. Рухані став переможцем президентських виборів в Ірані. Укрінформ. Дзеркало тижня. 20 травня 2017. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  4. а б Домашня сторінка Сейєда Мостафи Аги Мірсаліма. Технологічний університет імені Амір-Кабіра. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)
  5. а б в г Mostafa Mirsalim: Back after Two Decades, Iranian Diplomacy, 18 грудня 2016, архів оригіналу за 13 травня 2017, процитовано 1 травня 2017
  6. а б Iran's Police Chief Chosen as Premier in Compromise Move. The New York Times. 27 липня 1980. с. 1. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)
  7. а б Mohsen M. Milani (1994). The Making of Iran's Islamic Revolution: From Monarchy to Islamic Republic. Westview Press. с. 176. ISBN 0-8133-8476-1. (англ.)
  8. а б Feuilherade, Peter (1 квітня 1994). Iran: media and the message. The Middle East. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 червня 2013. (англ.)
  9. Diplomatic Blue Book: the Year of 1989 — 5. Delegation Representatives of Countries and Organizations that Attended the Rites of Imperial Funeral of Emperor Shōwa (『外交青書 1989年版』 — 5.「昭和天皇大喪の礼」に参列した国及び国際機関の代表) [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.], опубліковано Міністерством закордонних справ Японії (яп.)
  10. Mehdi Moslem (2002). Factional Politics in Post-Khomeini Iran. Syracuse University Press. с. 221–223. ISBN 0-8156-2978-8. (англ.)
  11. Appointment of New members of Expediency Discernment Council. 17 березня 1997. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)