Мостиська

Мостиська
Герб Мостиськ Прапор Мостиськ
Основні дані
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Яворівський район
Тер. громада	Мостиська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46140030010062678
Засноване	1245 (781 рік)
Магдебурзьке право	1404
Статус міста	з 1404 року
Населення	▲ 9103 (01.01.2022)
Площа	25.3 км²
Поштові індекси	81300
Телефонний код	+380-3234
Координати	49°47′31″ пн. ш. 23°9′9″ сх. д.
Висота над рівнем моря	220 м
Водойма	р. Січна
Назва мешканців	мостища́нин, мостища́нка, мостища́ни
Міста-побратими	Перемишль Самбір, Городок
День міста	перша неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція	Мостиська I, Мостиська II
До обл./респ. центру
- автошляхами	65,9 км
До Києва
- автошляхами	607 км
Міська влада
Адреса	вул. Грушевського, 6, м. Мостиська, Львівська область, 81300
Вебсторінка	Мостиська міська рада.
Міський голова	Пельц Мирослава
Мостиська у Вікісховищі Карта Мостиська Мостиська

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мостиська (значення).

Мости́ська — місто в Україні, адміністративний центр Мостиської міської громади Яворівського району Львівської області.

Місто Мостиська, як і деякі українські міста та села, мали інші назви за Польщі.

Географічне розташування

Місто Мостиська розташоване на березі річки Січна, у західній частині Сянсько-Дністровської вододільної рівнини, за 14 км від державного кордону з Польщею. Через місто пролягають автошляхи міжнародного значення М11, територіального значення Т 1415 та залізнична лінія Львів — Мостиська II і далі у напрямку польського міста Краків.

Історія

Галицько-Волинське князівство

Визначення першої письмової згадки про Мостиська можливе за умови наявності писемних джерел, які б не викликали сумніву. Як виявилось недавно — підтвердний документ про надання місту Магдебурзького права 1404 року виявився не найстаршим з документів, який згадує про Мостиська. Перша письмова згадка про Мостиська припадає на 1392 р. Про це виразно вказується у вступі до фонду № 35 (Мостиська книга), який знаходиться у Центральному державному історичному архіві України, у місті Львові.

У деяких місцевих виданнях, протягом попередніх років нав'язувалось твердження про те, що перша письмова згадка про Мостиська сягає 1244 року, проте це не відповідає дійсності.

Західні землі сучасної України, у тому числі край, що зветься Мостищиною, колись були частиною могутньої держави — Київської Русі.

Мостиська — одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Назва походить від слова «мости», які досі існують з усіх чотирьох сторін міста. Виникнувши на давньому важливому шляху із Західної Європи на Русь, у середні віки місто було значним торговим і ремісничим центром на західноукраїнських землях.

У складі Королівства Польського та Речі Посполитої

У 1387 році галицькі землі були захоплені польськими магнатами. Пізніше Мостиська належали до Перемишльської землі Руського воєводства. Воєвода Петро, який походив із Мостиськ, 1392 року зібрав військовий загін і відвоював на деякий час від окупантів Перемишль, Ярослав, Львів та Галич.

У 1404 році місту надано магдебурзьке право. Як і кожне місто, яке користувалося цим правом, Мостиська мали типову забудову: в центрі — ринок з ратушею, від нього у всі чотири сторони прямі вулички. Щотижня відбувалися торги й один раз на рік — великий ярмарок, які сприяли зростанню міста, розвитку ремесла і торгівлі. В середні віки місто було добре укріплене, мало довкола рови, мури, вали, які захищали населення від ворожих нападів.

У 1437 році власником війтівства в Мостиськах був Пйотр Цебровський гербу Голобок..

21—24 травня 1441 року у місті відбувся генеральний сеймик Червоноруських земель, у якому брали участь, зокрема, єпископи Львівської архидієцезії РКЦ, кам'янецький єпископ Павел з Боянчиць..

У XV—XVII століттях місто не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи. Жителі міста зазнавали соціального гніту. Їхнє становище погіршували стихійні лиха — повені, посухи, епідемії, а також голод. Міська біднота не мирилися зі своїм тяжким становищем: саме вона восени 1648 року допомогла військам Богдана Хмельницького зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетні двори.

У XVII столітті в місті налічувалось 16 цехів, у тому числі кравецький, ткацький, бляхарський, шевський, столярський, різницький, ковальський, кушнірський, пекарський та інші. Кожен цех торгував своїм товаром у будках. Предметом торгівлі були також велика рогата худоба, коні, свині, полотна, сіль, фрукти, овочі та збіжжя. Торгівля велася на ринковій площі.

Австрія та Австро-Угорщина

1772 року, під час першого поділу Речі Посполитої, Галичину окупувала Австрійська імперія. Прихід нової влади позитивно вплинув на економічний і культурний розвиток міста. В цей період було створено відносно сприятливі умови для розвитку освіти і шкільництва. Наприкінці XIX — початку XX століть поширилася діяльність Української Національно-Демократичної Партії, завдяки якій в Мостиськах було утворено ряд українських організацій: кредитна спілка «Народний дім в Мостиськах», філії товариств: «Просвіта», «Сільський Господар».

Близькість Мостиськ до Перемиської фортеці позначилась на побуті його мешканців. Під час першої облоги Перемишля (кінець вересня — початок жовтня 1914 року) місто опустіло, так як мешканці, з міркувань власної безпеки, покинули свої домівки. До міста було стягнуто шестидюймові гармати, їх розмістили на головній вулиці. Як наслідок цієї війни, у Мостиськах знаходився цвинтар російських солдатів, який було знищено у 70-х роках місцевою владою в господарських цілях.

1914—1918 роки

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 12 000 осіб..

Західноукраїнська Народна Республіка

У листопаді 1918 року українці Мостиськ і прилеглих місцевостей захопили у тоді польсько-єврейському місті владу в свої руки. Однак ненадовго: в Мостиськах було утворено польське староство, а в Крукеничах — Мостиський повітовий комісаріат, який очолювали: директор кредитної спілки «Народний дім в Мостиськах» Степан Байдала (з 6 листопада 1918 р. до 14 лютого 1919 р.) і адвокат Любомир Данилович (з 14 лютого до 16 травня 1919 р.).

Польський період

У польський період Мостиська опинилися в центрі уваги польської преси через убивство купчихи Шляфф з донькою у 1933 р..

Радянські часи

Відповідно з пактом Ріббентропа — Молотова, підписаним 23 серпня 1939 року, Мостиська доєднунувались до УРСР, а з 17 січня 1940 року — районним центром Мостиського району Дрогобицької області.

Під час німецької окупації євреї, які становили переважну більшість населення, були зігнані в гетто, а згодом знищені. У повоєнному населенні доля євреїв, історично досить велика, була мізерною.

У Незалежній Україні

Восени 1994 року в місті відкритий пам'ятник Тарасові Шевченку, а також пам'ятний хрест полеглим борцям за волю України. У 1999 році жителі району урочисто відзначили 755-річчя Мостиськ.

У місті споруджено церкву Вознесіння Господнього громади УАПЦ.

У 2016 році, в ході децентралізації, Мостиська набула статусу адміністративного центру Мостиська міської громади.

27 серпня 2017 року в Мостиськах відбулось освячення храму УГКЦ Зіслання Святого Духа.

• Краєвиди міста
• 
  Аерознімання міста
• 
  Місто з висоти пташиного польоту
• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку на площі Ринок

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мостиського району, місто увійшло до складу новоутвореного Яворівського району.

Населення

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	79,32 %
поляки	18,84 %
росіяни	1,42 %
білоруси	0,18 %
інші / не вказали	0,24 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	7285	80,56 %
польська	1629	18,01 %
російська	122	1,35 %
білоруська	4	0,04 %
інші / не вказали	1	0,04 %
Всього	9044	100 %

Визначні пам'ятки архітектури

Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі

Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі

Споруджений у XVI ст на місті монастиря домініканів, заснованого королем Владиславом II Ягайлом на початку XV століття. Відомо, що у 1603 році мурований костел існував і вже тоді вважався дуже старим.

У 1631 році домініканці з Кракова передали до костелу мощі («реліквії») святих, а через два роки головний вівтар храму поповнився іконою (образом) святої Катерини. Наступна реконструкція храму відбулася у 1705 році, а наприкінці 1788 року австрійський уряд закрив святиню. Храм продали і невдовзі перетворили на сіносховище. Лише майже через 100 років храм знову викупила релігійна громада і провела в ньому ремонт. У 1879—1881 році весь комплекс колишнього домініканського монастиря передали ордену редемптористів, які прибули до Мостиськ з Англії. У 1880 році відбулося повторне освячення костелу і з того часу він працював, як філіальний. У 1883 році освятили вівтар Матері Божої Неустанної Допомоги, розмістивши в ньому чудотворну ікону з Риму, написану майстром Роденом і освячену папою Левом XIII. У 1902 році при переосвяченні храму надано новий титул «Святої Катерини та Матері Божої Неустанної Допомоги».

Костел Івана Хрестителя

Після Другої світової війни костел закрила радянська влада, а отці-редемптористи у 1946—1948 роках виїхали до Польщі, вивізши із собою до монастиря в Тухові чудотворний образ. Храм було повернено редемптористам і повторно освячено 1991 року. У 1996 році закінчили ремонт святині та повернули до неї з Польщі частину костельного майна, у тому числі й чудотворну ікону. У 2001 році її короновано папою Іваном Павлом II. Наступного року костел оголошено Санктуарієм Матері Божої Неустанної Допомоги.

Наприкінці 2014 року силами міської громади було відновлено годинник на вежі Санктуарію. Розробкою і виготовленням годинникового механізму займався львівський годинникар Олексій Бурнаєв.

• 
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці
• 
  Костел св. Архангела Михаїла
• 
  Кароль Ауер. Палац Страхоцького (початок XIX століття)

Костел святого Івана Хрестителя

Збудований на початку XVII століття і освячений 8 січня 1604 року єпископом з Перемишля Мацеєм Пстроконським. Храм мав 5 вівтарів. Головним був вівтар з образом Божої Матері зі Св. Іваном Хрестителем і Станіславом роботи майстра Долабелле. Крім того, було 2 каплиці — Св. Анни і Христа Розп'ятого.

Храм зазнав суттєві пошкодження під час Визвольної війни у 1648 році. Підтримані місцевими селянами війська Богдана Хмельницького пограбували і підпалили костел. Після проведення ремонтних робіт наприкінці 50-х років XVII століття святиню повторно освятив Перемишльський єпископ Андрій Тшебицький. У 1722 році в костелі з'явилися два нових вівтарі. Відновлення храму у 1913—1919 роках провів парох Альфред Білогловський. Протягом 1927—1929 років збудовано новий парафіальний будинок, а у 1933 році відреставровано головний вівтар.

Костел був діючим і за радянських часів. Наприкінці 1970-х років з храму був прибраний неоготичний головний вівтар, який замінили вівтарем з костелу у Старому Самборі. Вже у незалежній Україні його замінили вівтарем ХІХ століття з костелу села Мильчиці, перетвореного на церкву. У вівтарі знаходиться фігура Івана Хрестителя з його батьками по боках. Крім того, у храмі знаходяться ще 2 бічні вівтарі початку XX століття — Серця Ісуса Христа, Діви Марії, Святого Антонія та вівтар Пресвятої Трійці. Нині є одним з найвражаючих костелів Львівщини, як і раніше, обнесено муром. Тимпан фронтону вінчає «всевидяще око».

Церква святої Покрови

Збудована у 1636 році як філіальна каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією. Під час правління австрійського імператора Йосифа II її було передано греко-католицькій громаді, у 1804 році проведено ремонт. По Другій світовій війні в храмі знаходилася парафія російської православної церкви, а після здобуття незалежності України колишній костел (нині — церкву святої Покрови, передано Українській православній церкві Київського патріархату).

Костел святого Архангела Михаїла

Будівництво храму розпочато у 1898 році зусиллями мостиського препозита Альфреда Бялогловського та професора теології Івана Лабуди, уродженця Мостиськ. У вересні 1900 року новозбудований храм освятив Перемишльський єпископ Йосиф Себастьян Пельчар. Тоді ж було споруджено головний бароковий вівтар Святого Архангела Михаїла. У 1907 році в костелі встановили бічний неоготичний вівтар Пресвятого Серця Господа Ісуса (нині знаходиться в костелі в Крукеничах).

Під час бойових дій Першої світової війни костел зазнав пошкоджень. По закінченню війни, у 1920-х роках, храм передано сестрам-юзефіткам, які заклали у Закостіллі монастир і відкрили виховний заклад для дітей. Монастир разом із храмом закрито були закриті радянською владою у 1948 році і повернуто вірянам у 1989 році.

Палац Антонія Страхоцького

Виконання палацу приписується архітектору Фридерикові Бауману. У 1825 році Антоній Страхоцький розпочав будівництво палацу у Рудниках. Палац у романтичному стилі своєю баштою-ротондою нагадував оборонний замок і містив елементи готики на західному фасаді. Після смерті Антонія Страхоцького маєток перейшов до графа Борковського, згодом — до графа Холонєвського. Перед Першою світовою війною Рудниками володів Ланцютський банк. Під час війни резиденція постраждала, але була відбудована. Після Другої світової в палац переїхала школа, яка знаходиться тут і понині.

Культура

Міська бібліотека

В місті функціонує міська бібліотека площею понад 410 м² з великим читальним залом, бібліотечним фондом 40 тис. примірників книг. При бібліотеці для людей похилого віку працює клуб «Надвечір'я», яким керує Софія Василівна Гринько — , заслужений працівник культури України. Дітей шкільного віку обслуговує районна бібліотека для дітей з бібліотечним фондом 25 тис. примірників книг.

Міський народний дім

У міському народному домі проводяться усі урочистості, культурно-освітні заходи, концерти й вистави. Тут працюють і тішать глядачів своєю творчістю такі народні колективи як:

• Народний ансамбль народної пісні та музики «Троїсті музики»;
• Народний драматичний театр «Ми»,
• Народна хорова капела;
• Народний оркестр народних інструментів;
• Зразковий дитячий ансамбль бального танцю «Рондо».

Також проводять свої заняття танцювальний ансамбль «Веселі галичанки», дитячий танцювальний колектив «Сузір'я», дитяча театральна студія, студія брейк-дансу «Street masters», оздоровча група «Шейпінг-клас».

Народний історико-краєзнавчий музей «Мостищина»

Музей відкрито 1995 року. Площа 133 кв. м. Фонди налічують 1855 одиниць збережень. Музей займає п'ять кімнат у колишньому будинку Омеляна Лебедовича, лікаря, громадського діяча, видатного просвітянина, який 1944 року емігрував до Німеччини. В експозиції першої кімнати — пам'ятки археології. У другій — експозиція про діячів легіону Українських Січових Стрільців Галичини, національно-визвольні змагання у краї. У центральній кімнаті представлено старовинні меблі, речі, картини, 300 книжок рідкісних видань, зброя та інші. Дуже великий внесок у створення та розвиток музейної справи вніс Іван Саган, який був першим директором музею, істориком та краєзнавцем.

Заклади освіти

В місті існує три середні загальноосвітні школи І—ІІІ ступенів та основна школа, яка розташована в передмісті Рудники.

Засоби масової інформації

Районна газета «Наш край» — заснована Мостиською районною радою і колективом редакції, була єдиним друкованим часописом, яке видавалось на теренах колишнього Мостиського району. Онлайн-ЗМІ представлені створеним у 2005 році виданням «Портал міста Мостиська».

Транспорт

Мостиська розташована на перетині автошляхів М11 та Т 1415 і, як наслідок, існує зручне автобусне сполучення з обласним центром та районним центром та найближчими містами Самбором, Дрогобичем тощо.

Станція Мостиська I відкрита 4 листопада 1861 року, одночасно з відкриттям першої галицької залізниці Львів — Перемишль. Спочатку мала назву Мостиська, а вже після відкриття у 1950 році станції Мостиська II має сучасну назву. Приміське залізничне сполучення здійснюється за напрямком Львів — Мостиська II та у зворотному напрямку.

• Залізничні станції
• 
  Вокзал станції Мостиська I
• 
  Вокзал станції Мостиська II

Пам'ятники

• Степану Бандері (камінь), скульптор — Олександр Гавюк.
• Тарасові Григорійовичу Шевченку
• Богдану Хмельницькому.
• Пам'ятний хрест полеглим борцям за волю України.

Відомі особи

Уродженці міста

• Олекса Балабух — селянин, обраний послом до Галицького сейму 1861 року.
• Ірена Грех (нар. 1959) — оперно-камерна та естрадна співачка, заслужена артистка України.
• Миколай з Мостиськ — монах-домініканець, письменник-мораліст
• о. Франц Рабій — український греко-католицький священик і громадський діяч.
• Мирослав Турко — польський і радянський український футболіст.
• Юзеф Кисілевський — польський письменник.
• Ян Тоболька — видатний учений-економіст.
• Ян Щепаник — польський винахідник, автор сотень патентів і більш як 50 винаходів, частина з яких — в галузі фільмування, телебачення і фотографії — використовуються і донині. За багатогранність і плідність діяльності прозваний «польським Едісоном» і «Галицинським генієм»
• Едвард Кава — єпископ Римо-католицької Церкви.

Пов'язані з Мостиськами

• Беата Стадницька — доброчинниця монастиря домініканців у Мостиськах.
• Кшиштоф Запальський — професор Замойської академії.
• Матвій Мостиський — професор Краківського університету.
• Якуб Мостиський — професор Краківського університету.
• Анджей Максиміліан Фредро (з околиць Мостиськ) — найвизначніший філософ і економіст Польщі XVII століття.

Перебувала

• Анна Могила — опікунка православного братства у місті, фундаторка церкви Святого Юра.

Мостиські старости

• Ян Островський гербу Гриф — чоловік Аполлонії з Ходоровських, доньки Павла.
• Рафал Лещинський — староста корсунський, батько короля Речі Посполитої Станіслава.

Парламентські посли від Мостиськ

• доктор Захар Скварко — український правник, громадський діяч, посол Галицького сейму 9-го скликання.

Померли в місті

• Леонтій Куницький — український галицький церковний і політичний діяч, доктор богослов'я (1904), член НТШ (1934), прелат, крилошанин капітули Львівської Греко-Католицької митрополії.
• Іван Саган — український історик, краєзнавець перекладач, журналіст.

Джерела та література

• О. В. Андрощук. Мостиська [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 92. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Mościska 4.) M., miasto pow // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 693. (пол.) — S. 693—700
• Мостиська, Львівська область // Історія міст і сіл Української РСР

Посилання

• Портал міста Мостиська. [Архівовано 3 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Мостиська. Замки та храми України. [Архівовано 27 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Рудники. Замки та храми України. [Архівовано 8 червня 2010 у Wayback Machine.]
• jewishgen.org Mostiska, Ukraine.^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (англ.)
• Мостиська. Палац Страхоцьких. Пам'ятки Галичини. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]