Мости майя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Рештки підвісного мосту майя через річку Усумасінта

Мости майя — інженерні споруди, що створювалися за часи існування цивілізації майя. Відповідали соціально-економічним та військово-політичним потребам майяських держав. Стали одним з досягнень технічної думки стародавніх майя.

Дослідження[ред.ред. код]

Тривалий час вважалося, що майя не споруджували мости. Причини цьому називалися різні: у відсутності потреби, оскільки для перетину водних перепон користувалися човнами та каное різного розміру; на думку інших — не мали відповідної технології. Завдяки сучасним дослідженням археологів ці думки були практично повністю спростовані.

Перші відомості про наявність мостів у майя з'явилися після досліджень стародавніх міст майя в депаратменті Петен (Гватемала) та штатах Кампече і Чіяпас (Мексика), де знайдені були рештки кам'яних споруд. Подальше їх вивчення підтвердило відповідність інженерним спорудам для перетину річок різного розміру, тобто мостам. У 1995 році вчені на чолі з Джеймсом О'Коном отримали підтвердження щодо зведення майя підвісних мостів, хоча до того були відомості з праць іспанських хроністів. В згадується, що майя грали в гру пулук на дощочках підвісного мосту.

Характеристка[ред.ред. код]

Відповідно до відомих натепер даних майя вміли споруджувати кам'яні та підвісні мости. Прикладом перших є мости в Паленке, Пусільхе, Ель-Баулі, Лубаантуні, та Агуатекі. Ці мости були зведенні майя у класичний період. Основним матеріал був вапняк та потрібнене каміння. На думку низки вчених, при зведені таких мостів майяські інженери застосовували метод хибної арки, який широко застосовували в архітектурі. Водночас більшість досліджень показує, що вони були рівними, з берегів над землею підіймали кам'яні опори (з монолітних бетонних блоків), між якими прокладалися дерев'яни бруси. Поверх останніх викладали шліфовані, пласкі кам'яні блоки, в результаті чого зовнішня поверхня мосту нагадувала дороги-сакбе. Оскільки майя не мали свійської худоби та коней, не застосовували колеса, тиск на міст дорівнювався лише кількості людей, що були на ньому. також наявність мосту забезпечувала проходження церемоніальної процесії під час важливих ритуалів від храму в центрі міста до святилищ поза ним.

Дослідження руїн таких мостів довели, що вони не мали масового характеру, будували через струмки середнього розміру та невелички річки. Звідси дослідники їх поділяють на довгі кам'яні мости (від 10 до 20 м) та короткі (до 5-6 м). З перших типовим є міст через річку Пісульхе, завдовжки близько 17,5 м та міст через річку Сантьяго біля руїн Ель-Бауля; других — через струмок Отулум біля Паленке. Ширина їх встановлена частково: на ньому повинні були поміститися й розійтися у різні боки дві людини. З кожного боку розташовувалися сходи. З боків обладнувався тротуар.

Таким чином, міст міг забезпечувати рух у протилежних напрямках. Вважається, що їх споруджували з військовою та торговельними цілями. Існує гипотеза щодо зведення деяких з таких мостів спеціально для ахавів (царів) держав майя, для спокійного проходження разом з почтом до свого палацу.

З підвісних мостів натепер відомо лише про міст через річку Усуманіста, біля руїн стародавнього міста майя Яшчілан. Він датується кінцем VII ст. н. е. Це був 3-прольотний підвісний міст, що тягнувся від центру міста через річку Усумасінта до північної сторони річки. З двох сторін Усумасінти міст підтримували по 2 великих кам'яні балки та стояли ще ще 2 кам'яні балки між прольотами. Між ними були натягнуті канати з листя агави виду хенекен (в інших випадках майя могли застосовувати ліани), підлогу становили дерев'яні дощечки, приєднані одна до одної. Блаки стояли на штучних підвищеннях (стілобатах). Загальна довжина його була близько 113 м, центральна частина становила близько 63 м, заввишки більш ніж 15 м. .

Джерела[ред.ред. код]