Мотика Ярослав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярослав Миколайович Мотика
Мотика Ярослав Миколайович - 16093530.jpg
Ярослав Мотика на відкритті пам'ятника Ігорю Ґереті в Тернополі 25.09.2016
Народився 10 січня 1943(1943-01-10) (75 років)
с. Староміщина
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Жанр скульптура
Навчання Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1972

Моти́ка Яросла́в Микола́йович (нар. 10 січня 1943, Староміщина) — український скульптор, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1972)[1]. Член НСХУ (1966).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 10 січня 1943 року в селі Староміщина (нині — Підволочиський район Тернопільська область). Дитинство Ярослава як і у всіх «дітей війни» проминуло у злиднях та бідності. Його батько, Микола Григорович Мотика — багаторічний в'язень ГУЛАГу, тому виховання трьох маленьких дітей лягло на плечі матері. Згодом родина переїздить до Львова, де юнак відвідує дитячу художню школу. Пізніше навчався та закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966), навчався у Дмитра Крвавича, Данила Довбошинського.

Працює в галузі станкової, декоративної і монументальної скульптури, пластики малих форм, художньої кераміки.

Від 1964 року — учасник виставок у містах Львів, Київ, Москва. Персональні виставки — м. Львів (1984)[2].

Окрім монументальних робіт, створює галерею портретів відомих українців: погруддя Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Грушевського, Григорія Сковороди, Ліни Костенко, Івана Марчука, Володимира Патика, Романа Сельського, героя України Бориса Возницького та інших[3]. Мешкає у Львові на вулиці Кривчицька дорога.[4]

Нагороди[ред.ред. код]

  • Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1972).

Доробок[ред.ред. код]

Монументальні роботи
Станкові роботи
  • «Т. Г. Шевченко на засланні» (1964).
  • «Дума» 1970, теракота, 70×80×10.[17]
  • «Материнство» 1970, бетон, 50×60×70.[17]
  • Композиція «Спортивна юність» (1979).
  • Портрет гончара Архимовича (1976, тонована теракота, 30×15×15).[18]
  • Портрет художника Леопольда Левицького (1977, тонований гіпс, 50×45×45[18], за іншими даними шамот, 70×75×50[19]).
  • Портрет матері (1978, шамот, 50×20×10).[19]
  • Портрет художників Романа і Маргарити Сельських (1978, шамот, 70×80×45)[19]
  • Скульптурна композиція «Гончарі з Гавареччини» (1982, глина, димлення, 25×49×19).[20]
  • Скульптурна композиція «Художник на пленері» (1982, глина, димлення, 27×45×20).[20]
  • Портрет художника Р. М. Турина (1982, шамот, димлення, 79×36×35).[21]
  • Портрет художника (1982, шамот, димлення, 53×46×45).[21]
  • «Важка ноша», декоративна пластика (1986, глина, ліплення, димлення, 34×26×25).[22]
  • «Каменяр» (1987, шамот, 38×32×32).[23]
  • «Козак Нечай» (1987, шамот, 75×43×28).[23]
  • «Пієта» (1991).
  • «Еміґранти» (1991).
  • «Поема в камені» (1995).
  • «Втеча» (1999, бронза).[24]
  • «Ісус» (2001 тонована кам'яна маса, 75×50×25).[25]
  • «Григорій Сковорода» (2010, випалена глина, 75×30×20).[26]
  • Портрет Бориса Возницького (2011, бронза, 70×80×25).[27]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мотика Ярослав Миколайович | Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. knpu.gov.ua. Процитовано 2016-04-18. 
  2. Підволочиська ЦБС - Мотика Ярослав Миколайович. www.pidvol-library.org.ua. Процитовано 2016-04-18. 
  3. Zaxid.net. Львівський скульптор Ярослав Мотика створює портрети відомих українців. ZAXID.NET. Процитовано 2016-04-18. 
  4. Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 315.
  5. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 324. (рос.)
  6. а б Памятники истории… — С. 336.
  7. Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 257—258.
  8. Мистецтво України. 1991—2003. Альбом / упоряд. Т. Придатко, З. Чегусова. — К. : Мистецтво, 2003. — С. 82. — ISBN 966-577-002-0.
  9. Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — Львів, 2013. — С. 75. — ISBN 978-617-7142-00-2.
  10. Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1784—2000). — Львів : Модерн-2, 2000. — С. 822—823. — ISBN 966-7158-73-X.
  11. Наконечний Р. Світ його привітав… — С. 123.
  12. Мисько Е. Пам'ять // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 91: Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — Київ : Реклама, 1980. — С. 37.
  13. Памятники истории… — С. 326.
  14. Львівська експериментальна… — С. 99.
  15. Конкурси // Архітектурний вісник — 2002. — 2 (15). — С. 27.
  16. Мотика Ярослав
  17. а б Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 26.
  18. а б Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 51.
  19. а б в Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 28. (рос.)
  20. а б Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 37.
  21. а б Моя Батьківщина… — С. 15.
  22. Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Молчанова Л. А., Маїк Н., Волочинюк М. та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 13.
  23. а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 11—12.
  24. Всеукраїнське трієнале скульптури «Київ-2002»: тенденції розвитку сучасної пластики // Образотворче мистецтво. — 2002. — № 3. — С. 28—29. — ISSN 1030-1799.
  25. Весняний салон — 2008 / Гунц Д., Левицька Н. — Львів : Растр-7, 2008. — С. 104.
  26. Весняний салон — 2010 / Гунц Д., Левицька Н., Турко М. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 44.
  27. Весняний салон — 2011 / Гунц Д., Левицька Н., Турко М. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 82.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]