Моток
Мото́к[1] — рівно змотаний або намотаний на щось мотузок, стрічка, дріт тощо. Для перемотування ниток у мотки застосовують мотовила.
Одиниця[ред. | ред. код]
Для кожного конкретного матеріалу мотки зазвичай мають одну і ту ж довжину, і тому моток часто використовується як одиниця виміру. Традиційна українська міра, «міто́к»[2] (діал. «моток»)[1], складалася з 40—50 «пасом» (або з двох «півмітків» по 20-30 пасом)[3]. 1 пасмо дорівнювало 10 чисницям = 30 ниткам[4][5]. «Нитка» визначалася як довжина нитки, що виходила при обведенні її навколо простого мотовила[6]. Оскільки довжина одної чисниці складала 4-5 аршинів (3-3,5 м)[7], то одне пасмо мало дорівнювати 30-35 м, а міток — 1200—1750 м. Згідно зі Словником Грінченка, існували «круглі» та «чиноваті» мітки: у перших пасма містили по 60 ниток, у других — по 30 ниток[8]; отже, довжина «круглих» мітків була ще більшою.
Незважаючи на спроби стандартизації вже в кінці XIX століття (конгреси у Відні в 1873 році, Брюсселі в 1874 році, Турині в 1875 році і Парижі в 1878 році встановили довжину мотка в метричній системі рівною 1000 метрів), на практиці довжина мотка варіює залежно від конкретного матеріалу, а іноді і країни-виробника. Наприклад, у мотку льону 270 метрів, у мотку бавовни або шовку 768 метрів.
Якщо матеріал призначений для рукоділля, мотки зазвичай відміряються на вагу, найпопулярнішою одиницею є 50 грамів. У результаті довжина нитки в такому мотку сильно коливається, від 400 метрів для тонкого мохеру до 60 метрів в разі важкої бавовни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Моток // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Міток // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Півміток // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Пасмо // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Чисниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ткацтво. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 19 серпня 2020.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Міток // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Література[ред. | ред. код]
- Пряжа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)