Моторошна долина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mori Uncanny Valley.svg

«Моторошна долина», «неприродна долина» (англ. uncanny valley, яп. 不気味の谷現象) — гіпотеза з області робототехніки[1] і 3-вимірної комп'ютерної анімації[2][3], згідно з якою людиноподібні роботи викликають відразу, якщо вони виглядають і поводяться дуже схоже на людину. Слово «долина» покликається на заглибину в графі функції, яка зіставляє враження від образу і рівень подібності репліки до людини.

Походження назви[ред. | ред. код]

Оригінальний термін Bukimi no Tani Genshō (不気味の谷現象) придумав професор робототехніки Масахіро Морі у 1970. Гіпотеза пов'язана з концепцією Ернеста Єнча (Ernst Jentsch) про «моторошне» (Das Unheimliche), висловленою ним в есе 1906 року «On the Psychology of the Uncanny».[4][5][6], а потім розвинене Фройдом[7].

Зміст гіпотези[ред. | ред. код]

Оригінальна гіпотеза Морі стверджує, що зі збільшенням людиноподібності робота поступово збільшується позитивне враження і емпатія людського спостерігача, а далі враження різко стає відразливим. Однак, якщо подібність збільшуватиметься далі, то враження знову стане позитивним[8].

Ця область негативного враження між «трохи людським» і «цілком людським» виглядом називається «моторошною, неприродною долиною». Така назва виражає ідею, що майже ідеально людиноподібні роботи виглядають «дивно», «неприродно» для людини, викликаючи відразу, і не зможуть викликати емпатію, потрібну для взаємодії з роботом[8].

Пояснення[ред. | ред. код]

Майже людиноподібне обличчя робота Repliee Q2

Конфліктні відчуття: якщо робот виглядає майже, як людина, проте має помітні відмінності (наприклад, неприродні для людини рухи), це ускладнює його ідентифікацію як людини чи не людини. Сприймаючи схожого на людину робота, людина витрачає більше часу на розпізнавання, тому відчуває потенційну небезпеку. Цей же механізм лежить у страхові перед різними чудовиськами-химерами, широко відомими в світовій культурі[9][10].

Підсвідомий вибір партнера: спілкуючись між собою, люди підсвідомо оцінюють одні одних як потенційних статевих партнерів. Слабка імунна система, поганий гормональний стан, вроджені вади відображаються на зовнішньому вигляді, зокрема на обличчі, та спричиняють неприязнь і огиду. Адже потомство від стосунків з такою людиною передбачувано буде слабким чи нежиттєздатним[11].

Нагадування про смерть: робот подібний на труп; частково зібраний робот нагадує про поранення та розчленування, що спричиняє асоціації зі смертю. Оскільки роботи сприймаються як двійники людей, вони також сприяють страху, що замінять людей, в якомусь сенсі знищать їх — якщо не фізично, то в роботі, особистих стосунках[12][13].

Страх перед зараженням: незвичайний вигляд людини природно вказує, що вона хвора, а тому може бути заразною і становить потенційну загрозу для решти людей. Якщо робот має помітні відхилення від вигляду здорової людини, він викликає тривогу та відразу[11].

Парадокс нагромадження: людина поділяє об'єкти та явища за ознаками «людина/не людина», «людське/не людське». Робот, який майже точно нагадує людину, робить таке розрізнення складнішим, а тому спричиняє тривогу та страх. Подібно як із парадоксом нагромадження, складно сказати коли купа піску перестане бути купою, якщо забирати з нею по піщинці; якщо людиноподібність зменшується дуже малими порціями, важко провести межу між людиною та не людиною[14].

Порушення людських норм: поки в робота помітні явні нелюдські риси, він сприймається як машина, на яку переносяться людські ознаки. Коли ж робот стає майже, як людина, він починає сприйматися як буквальна інша людина, що діє ненормально, а отже становить загрозу[15][16].

Релігійне визначення людської ідентичності: в багатьох релігіях людину вирізняє наявність душі чи духу. Саме це робить людину чимось більшим, ніж просто організована матерія. Робот же сприймається як подоба людини, що душі чи духу не має. Присутність дуже людиноподібного робота вселяє страх, що і сама людина нічим суттєво не вирізняється, що вона — лише матерія[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Truth About Robotic's Uncanny Valley - Human-Like Robots and the Uncanny Valley. Popular Mechanics. 20 січня 2010. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 20 березня 2011. 
  2. When fantasy is just too close for comfort [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] — The Age, June 10, 2007
  3. Digital Actors in ‘Beowulf’ Are Just Uncanny [Архівовано 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] — New York Times, November 14, 2007
  4. Jentsch, E. (25 Aug. 1906). Zur Psychologie des Unheimlichen, Psychiatrisch-Neurologische Wochenschrift 8(22), 195—198.
  5. Mitchell et al., 2011.
  6. Misselhorn, 2009
  7. Freud, S. (1919/2003). The uncanny [das unheimliche] (D. McLintock, Trans.). New York: Penguin.
  8. а б Mori, Masahiro (1970). Bukimi no tani The uncanny valley (K. F. MacDorman & T. Minato, Trans.). Energy, 7(4), 33-35. (Originally in Japanese)
  9. Mathur, Maya B.; Reichling, David B. (2016). Navigating a social world with robot partners: a quantitative cartography of the Uncanny Valley. Cognition 146: 22–32. PMID 26402646. doi:10.1016/j.cognition.2015.09.008. 
  10. Ferrey, A. E.; Burleigh, T. J.; Fenske, M. J. (2015). Stimulus-category competition, inhibition, and affective devaluation: a novel account of the uncanny valley. Frontiers in Psychology 6: 249. PMC 4358369. PMID 25821439. doi:10.3389/fpsyg.2015.00249. 
  11. а б Rhodes, G. & Zebrowitz, L. A. (eds) (2002). Facial Attractiveness: Evolutionary, Cognitive, and Social Perspectives, Ablex Publishing.
  12. Tondu, Bertrand (26 листопада 2015). Fear of the death and uncanny valley: A Freudian perspective. Interaction Studies. Social Behaviour and Communication in Biological and Artificial Systems (англ.) 16 (2). с. 200–205. ISSN 1572-0373. doi:10.1075/is.16.2.06ton. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2022. 
  13. MacDorman, Karl F.; Ishiguro, Hiroshi (13 листопада 2006). The uncanny advantage of using androids in cognitive and social science research. Interaction Studies. Social Behaviour and Communication in Biological and Artificial Systems (англ.) 7 (3). с. 297–337. ISSN 1572-0373. doi:10.1075/is.7.3.03mac. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 16 квітня 2022. 
  14. Pollick, Frank E. (2010). У Daras, Petros; Ibarra, Oscar Mayora. In Search of the Uncanny Valley. User Centric Media 40. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 69–78. ISBN 978-3-642-12629-1. doi:10.1007/978-3-642-12630-7_8. 
  15. Saygin, A.P. (2011). The Thing That Should Not Be: Predictive Coding and the Uncanny Valley in Perceiving Human and Humanoid Robot Actions.. Social Cognitive and Affective Neuroscience 7 (4): 413–22. PMC 3324571. PMID 21515639. doi:10.1093/scan/nsr025. 
  16. UCSD News. Your Brain on Androids. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 16 квітня 2022. 
  17. Cathy S. Gelbin (2011). Introduction to The Golem Returns. University of Michigan Press. Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 18 грудня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]