Мото Гран-Прі Аргентини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мото Гран-Прі Аргентини
Termas de Río Hondo.svg
Мото Гран-Прі Арегентини
Місце проведення Термас де Ріо Ондо
Розташування Аргентина Термас-де-Ріо-Ондо, Аргентина
27°30′21″ пд. ш. 64°54′52″ зх. д. / 27.505861° пд. ш. 64.914472° зх. д. / -27.505861; -64.914472Координати: 27°30′21″ пд. ш. 64°54′52″ зх. д. / 27.505861° пд. ш. 64.914472° зх. д. / -27.505861; -64.914472
Титульний Спонсор Red Bull
Історія
Перші змагання 1960
Перша гонка MotoGP 1961
Остання гонка 2014
Найбільше перемог (гонщик) По 3: Нова Зеландія Х'ю Андерсон
Австралія Мік Дуейн
Австралія Том Філліс
Найбільше перемог (виробник) Honda (13)
Інформація траси
Довжина кола 4 805 м
Повороти 14
Рекорд кола 1'39,233 (Іспанія Дані Педроса, Honda RC213V, 2014)


Мо́то Гран-Прі Арегенти́ни (ісп. Gran Premio de Argentina de Motociclismo) — етап змагань Чемпіонату світу із шосейно-кільцевих мотогонок MotoGP. Змагання проводились 10 разів на автодромі імені Хуана й Оскара Альфредо Гальвесів в період з 1961 по 1999 роки. З сезону 2014 року Гран-Прі Арегентини знову повернулося у календар чемпіонату, відбувається на автомотодромі Термас де Ріо Ондо.[1]

Історія[ред.ред. код]

1961
Завершальним Гран-Прі сезону 1961 стала гонка в Буенос-Айресі. На той момент це був перший етап в 13-річній історії чемпіонату світу MotoGP, що відбувся за межами Європи. Не всі з найкращих гонщиків змогли взяти участь у змаганнях, не в останню чергу завдяки цьому у класі 500сс перемогу здобув аргентинський гонщик Хорхе Кісслінг (єдину у своїй кар'єрі). Це Гран-Прі також часто згадують через події у класі 125сс: лідер чемпіонату Ернст Дегнер не взяв участь у гонці (саме в той час він емігрував зі Східної Німеччини у Японію), а перемогу святкував австралієць Том Філліс, що дозволило йому виграти чемпіонат. Цим він здобув першу перемогу для Honda у класі 125сс.

1962
Змагання знову були проігноровані найкращими гонщиками. В класі 500сс перемогу святкував знову місцевий мешканець, цього разу — Бенедікто Калдарелла. В класі 250сс гонку виграв Артур Вілер у віці 46-и років, ставши найстаршим переможцем етапу Гран-Прі. Його перемога стала останньою з 45-и для виробника Moto Guzzi. Новозеландець Х'ю Андерсон виграв гонки в класах 50сс та 125сс на Suzuki. Ернст Дегнер зайняв друге місце в класі 50cc і здобув титул чемпіона світу — перший в історії для Suzuki.

1963
Чемпіон світу Майк Гейлвуд виступав в Аргентині вперше на мотоциклі MV Agusta і виграв гонку в класі 500сс. Х'ю Андерсон на Suzuki знову виграв гонку в класі 50сс, Джим Редман на Honda переміг в категорії 125сс. В класі 250сс тріумфував Тарквіньйо Провіні, здобувши для Moto Morini останню перемогу у серії Гран-Прі.

1981/82
Після 17-річної перерви гонки MotoGP знову повернулися до Аргентини. Гран-Прі 1981-го року включали змагання в категоріях 125сс, 250сс та 350с, на яких тріумфували Анхель Ньєто, Жан-Франсуа Бальде та Джон Екерольд відповідно. У 1982-му році замість гонок у класі 250сс відбулися змагання в класі 500сс, які виграв Кенні Робертс. Анхель Ньєто здобув для Garelli дебютну перемогу в класі 125сс, Карлос Лавадо виграв гонку в категорії 350сс.

1987
Після перерви, що тривала чотири роки, Аргентина знову була включена в якості фінальної гонки. Цього разу змагання відбувалися лише у класах 250сс та 500сс, де переможця стали відповідно Сіто Понс та Едді Лоусон.

1994-95 та 98-99
Аргентинський етап у 1990-х відбувався чотири рази. У 1994 році Хорхе Мартінес здобув тут свою останню з 37-ми перемог на етапах; це була також остання перемога в класі 125сс для Yamaha. Мабуть, самою помітною подією в цей період стала гонка в класі 250сс у 1998-му році, коли товариші по команді Лоріс Капіроссі та Тетсуя Харада приїхали до Аргентини на фінальну гонку, розділені всього двома очками у загальному заліку. Доля титулу була вирішена, коли два гонщика зіткнулися в останньому повороті: Харада розбився, а Капіроссі завоював титул. У 1999-му році Еміліо Альзамора зайняв друге місце в гонці у класі 125сс і став чемпіоном світу, не вигравши жодної гонки у сезоні.[2]

Переможці Гран-Прі Аргентини[ред.ред. код]

У розрізі сезонів[ред.ред. код]

З 2014[ред.ред. код]

Сезон Трек Moto3 Moto2 MotoGP Звіт
Гонщик Виробник Гонщик Виробник Гонщик Виробник
2014 Ріо Ондо Італія Романо Фенаті KTM Іспанія Естів Рабат Kalex Іспанія Марк Маркес Honda Звіт

У період 1960-1999[ред.ред. код]

Сезон Трек 50 cc 125 cc 250 cc 350 cc 500 cc
Гонщик Виробник Гонщик Виробник Гонщик Виробник Гонщик Виробник Гонщик Виробник
1999 Буенос Айрес Італія Марко Меландрі Honda Франція Олівьє Жаке Yamaha США Кенні Робертс, мол. Suzuki
1998 Буенос Айрес Японія Томомі Манако Honda Італія Валентіно Россі Aprilia Австралія Мік Дуейн Honda
1995 Буенос Айрес Іспанія Еміліо Альзамора Honda Італія Макс Бьяджі Aprilia Австралія Мік Дуейн Honda
1994 Буенос Айрес Іспанія Хорхе Мартінес Yamaha Японія Тадаюкі Окада Honda Австралія Мік Дуейн Honda
1987 Буенос Айрес Іспанія Сіто Понс Honda США Едді Лоусон Yamaha
1982 Буенос Айрес Іспанія Анхель Ньєто Garelli Венесуела Карлос Лавадо Yamaha США Кенні Робертс Yamaha
1981 Буенос Айрес Іспанія Анхель Ньєто Minarelli Франція Жан-Франсуа Бальде Kawasaki ПАР Джон Екерольд Bimota-Yamaha
1963 Буенос Айрес Нова Зеландія Х’ю Андерсон Suzuki Flag of the Federation of Rhodesia and Nyasaland.svg Джим Редман Honda Італія Тарквіньйо Провіні Morini Великобританія Майк Хейлвуд MV Agusta
1962 Буенос Айрес Нова Зеландія Х’ю Андерсон Suzuki Нова Зеландія Х’ю Андерсон Suzuki Великобританія Артур Вілер Moto Guzzi Аргентина Бенедікто Калдарелла Matchless
1961 Буенос Айрес Австралія Том Філліс Honda Австралія Том Філліс Honda Аргентина Хорхе Кісслінг Matchless
1960 Буенос Айрес Великобританія Джон Грейс Bultaco Австралія Том Філліс Honda Аргентина Хуан Карлос Салатіно Gilera

Примітка: Рожевим кольором виділені сезони, коли змагання не входили до календаря MotoGP.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «MotoGP to return to Argentina in 2013». motogp.com (англ.). Dorna Sports. 13.09.2011. Процитовано 26.12.2013. 
  2. «A history of Grand Prix racing in Argentina». motogp.com (англ.). Dorna Sports. 23.04.2014. Процитовано 25.04.2014.