Мото Гран-Прі Німеччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мото Гран-Прі Німеччини
нім. Großer Preis von Deutschland
Місце проведення Заксенринг
Розташування Німеччина Гоенштайн-Ернстталь, Німеччина
50°47′30″ пн. ш. 12°41′20″ сх. д. / 50.79167° пн. ш. 12.68889° сх. д. / 50.79167; 12.68889
Історія
Перші змагання 1925
Перша гонка MotoGP 1952
Остання гонка 2016
Найбільше перемог (гонщик) Італія Джакомо Агостіні (13)
Інформація траси
Довжина кола 3 671 м
Повороти 13
Рекорд кола 1'21,530 (Марк Маркес, Honda, 2015)
Заксенринг — тут відбувається Мото Гран-Прі Німеччини

Мо́то Гран-Прі Німе́ччини (нім. Großer Preis von Deutschland) — етап змагань чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотогонок серії MotoGP. Проводиться на автомотодромі «Заксенринг», розташованому поблизу міста Хемніц у Саксонії, Німеччина. Перші змагання відбулись у 1925 році, з 1952 включені у календар чемпіонату світу. Гран-Прі Німеччини, який відбувся у 2012 році, був 60-м в історії MotoGP, за цим показником поступається лише Гран-Прі Нідерландів та Італії, які відбувались на той момент по 63 рази.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Гран-Прі Німеччини у MotoGP дещо відрізняється від історій таких історичних треків, як TT Assen, Le Mans і Брно, хоча спочатку, як і ці траси, було «трофічним», тобто створене на базі доріг загального користування, які перекривалися на дні перегонів. Частина старої дороги, яка входила у майже 9-кілометрове коло, можна спостерігати і зараз: вона проходить навколо діючого автодрому і з'єднує Оберлунгвіц з Гоенштейномом і Санкт-Егідієном.

Особливість гонок у Саксонії полягала ще й у тому, що вони проходили на території соціалістичної країни - НДР: перше Гран-Прі Східної Німеччини, офіційно включене в календар чемпіонату світу, відбулося в 1961 році. Історія гонок Гран-Прі по дорогах загального користування тривала до 1972-го, коли мотоцикли стали настільки швидкими, що заїзди по погано підготовленим для таких швидкостей магістралях перестали бути безпечними, і FIM наклала вето. На 25 років Східна Німеччина втратила «своє» Гран-Прі, яке перемістилося в Хоккенхайм і Нюрбург, тому що керівництво НДР не знайшло аргументів для будівництва настільки серйозної і дорогої споруди. Але, завдяки неймовірній популярності саксонського етапу, його історія не перервався.

Гран-Прі Німеччини завжди було одним з найбільш відвідуваних, кількість глядачів у Саксонії в 70-х доходило до 300 000 чоловік і навіть більше. Зокрема, змагання дебютного, 1952-го сезону, відвідало 400 000 глядачів.[1] Це спонукало регіональну владу за підтримки уряду вже об'єднаної Німеччини вишукати кошти для будівництва повноцінного автодрому.

Загалом за період 1952-1990 років Гран-Прі Німеччини відбувалось на чотирьох різних трасах: Солітуд, Шоттен, Нюрбургринг та Гоккенгайм[2].

Нинішній «Заксенринг» був збудований у 1992-1995 роках. Автодром «ADAC Sachsen», що став базою Національного Автомотоклубу (ADAC), первинна довжина кола якого становила 3 508 метрів, з'явився на одній з коротких секцій тієї самої старої дороги в Гоенштайн-Ернстталь, де колись ревли мотори гран-прійних мотоциклів. На обмеженому просторі вдалося зробити суворий, по-справжньому спортивний гоночний трек, неймовірно вимогливий до фізичних і вольових якостей пілотів, а також їхньої техніки.

Всього в історії нового автодрому було дві реконструкції, в 2001 і 2003 роках, в результаті чого довжина треку збільшилася до 3 671 м. Генеральну реконструкцію 2001 проводив Герман Тільке. Ательє Тільке змінило дизайн і профіль полотна, повністю переклало подушку, що дозволило зробити трасу дуже швидкою. Також реконструкція торкнулася паддоку і трибун, так що загальна місткість автодрому збільшилася до 152 000 місць. Але відвідуваність Гран-Прі Німеччини у 2000-них вражала завжди: у 2010 році - 210 000, у 2011 - 220 000 і близько 230 000 у 2012-у (за вікенд). Це на третину більше, ніж на Гран-Прі Італії і Чехії в ті ж роки.[3]

Переможці етапу[ред. | ред. код]

Найуспішнішим мотоциклом 4-тактної ери MotoGP, що стартувала в 2002 році, є Honda. Гонщики HRC дев'ять разів перемагали на «Заксенринзі», на рахунку пілотів Yamaha 3 перемоги, одна за Ducati. Марк Маркес є найуспішнішим гонщиком етапу у Німеччині, йому вдалося виграти 4 гонки в «королівському» класі, до того взявши 2 перемоги в 250сс та 1 в 125сс.

Honda є абсолютним домінатором в Німеччині в класі MotoGP протягом останніх семи сезонів.

Німецькі гонщики за останні 20 років на подіумі з'являлися нечасто. Всього вони взяли сіи призів. Ральф Вальдман став третім в 1999 у гонці класу 250сс, Стіві Йенкер був третім у 125сс 2002-го, Штефан Брадль фінішував другим у 125сс в 2008-у і виграв гонку Moto2 в 2011, Сандро Кортезі став третім у 125сс в 2010-у і виграв першу гонку Moto3 в Німеччині, ставши також першим німецьким гонщиком, який виграв Гран-Прі з того моменту, як національний етап повернувся в «Заксенринг»; нарешті, Йонас Фольгер став другим в гонці класу Moto2 в сезоні 2016.

На рахунку Гран-Прі Німеччини є один рекорд всіх часів: найближчий фініш TOP-4 в класі MotoGP - першу четвірку на фініші розділили всього 0,307 секунди.[3]

Сезон Трек Moto3 Moto2 MotoGP Звіт
2016 Заксенринг Малайя Хайрул Ідхам Паві Франція Йоан Зарко Іспанія Марк Маркес Звіт
2015 Заксенринг Велика Британія Данні Кент Бельгія Ксав'є Сімеон Іспанія Марк Маркес Звіт
2014 Заксенринг Австралія Джек Міллер Швейцарія Домінік Аегертер Іспанія Марк Маркес Звіт
2013 Заксенринг Іспанія Алекс Рінс Іспанія Хорді Торрес Іспанія Марк Маркес Звіт
2012 Заксенринг Німеччина Сандро Кортезі Іспанія Марк Маркес Іспанія Дані Педроса Звіт
Сезон Трек 125cc Moto2 MotoGP Звіт
2011 Заксенринг Іспанія Гектор Фаубель Іспанія Марк Маркес Іспанія Дані Педроса Звіт
2010 Заксенринг Іспанія Марк Маркес Іспанія Тоні Еліас Іспанія Дані Педроса Звіт
Сезон Трек 125cc 250cc MotoGP Звіт
2009 Заксенринг Іспанія Хуліан Сімон Італія Марко Сімончеллі Італія Валентіно Россі Звіт
2008 Заксенринг Франція Майк Ді Меліо Італія Марко Сімончеллі Австралія Кейсі Стоунер Звіт
2007 Заксенринг Угорщина Габор Талмаші Японія Хіросі Аояма Іспанія Дані Педроса Звіт
2006 Заксенринг Італія Маттіа Пасіні Японія Юкі Такахаші Італія Валентіно Россі Звіт
2005 Заксенринг Фінляндія Міка Калліо Іспанія Дані Педроса Італія Валентіно Россі Звіт
2004 Заксенринг Італія Роберто Локателлі Іспанія Дані Педроса Італія Макс Б'яджі Звіт
2003 Заксенринг Італія Стефано Перуджині Італія Роберто Ролфо Іспанія Сете Жібернау Звіт
2002 Заксенринг Франція Арно Вінсен Італія Марко Меландрі Італія Валентіно Россі Звіт
Сезон Трек 125сс 250сс 500сс Звіт
2001 Заксенринг Італія Сімоне Санна Італія Марко Меландрі Італія Макс Б'яджі Звіт
2000 Заксенринг Японія Йоучі Уї Франція Олів'є Жаке Бразилія Алекс Баррос Звіт
1999 Заксенринг Італія Марко Меландрі Італія Валентіно Россі США Кенні Робертс молодший Звіт
1998 Заксенринг Японія Томомі Манако Японія Тетсуї Харада Австралія Мік Дуейн Звіт
1997 Нюрбургринг Італія Валентіно Россі Японія Тетсуї Харада Австралія Мік Дуейн Звіт
1996 Нюрбургринг Японія Масакі Токудоме Німеччина Ральф Вальдман Італія Лука Кадалора Звіт
1995 Нюрбургринг Японія Харучіка Аокі Італія Макс Б'яджі Австралія Дарил Біті Звіт
1994 Гоккенгаймринг Німеччина Дірк Родіс Італія Лоріс Капіроссі Австралія Мік Дуейн Звіт
1993 Гоккенгаймринг Німеччина Дірк Родіс Італія Доріано Ромбоні Австралія Дарил Біті Звіт
1992 Гоккенгаймринг Італія Бруно Казанова Італія Пьєрфранческо Чілі Австралія Мік Дуейн Звіт
1991 Гоккенгаймринг Німеччина Ральф Вальдман Німеччина Гельмут Брадль США Кевін Швантс Звіт

Примітка. Дані офіційного сайту MotoGP[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The history of Grand Prix racing in Germany. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. 10.07.2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10.07.2014.
  2. What's the racing history at Sachsenring?. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. 06.07.2015. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 07.07.2015.
  3. а б MotoGP: Германия в истории Больших Мотоциклетных Призов (рос.) . MOTOGONKI.RU. 11 липня 2013. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 11 липня 2013.
  4. Moto GP results and statistics archive (англ.) . Moto GP офіційний сайт. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.