Мохаммед Омер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (січень 2023)
Мохаммед Омер
Народився 1984
Рафах[d], Рафах, сектор Гази
Країна  Палестинська держава
Діяльність журналіст
Alma mater Ісламський університет Газиd (червень 2006)
Нагороди

Мохаммед Омер (араб. محمد عمر‎ , народився в 1984 р.) — палестинський журналіст. Працював репортером у численних засобах масової інформації: The New York Times (Доповідь Вашингтона у справах Близького Сходу),[1] Аль-Джазіра,[2] New Statesman,[3] Pacifica радіо, електронна Інтіфада,[4] The Nation,[5] Інтер прес-служба,[6] Новини вільного мовлення,[7] Вермонт Guardian,[8] ArtVoice Weekly,[9] норвезька Morgenbladet,[10] і Dagsavisen, шведські газети Dagen Nyheter і Aftonbladet, шведський журнал Arbetaren[11], німецькі видання Junge Welt і Ny Tid .[12] Він також заснував Rafah Today і є автором декількох книг, зокрема Shell-Shocked .[13]

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2008 році Омер отримав Премію Марти Ґеллгорн у журналістиці[14], де був номінований як «голос глухих», і його доповіді описувалися як «гуманний запис про несправедливість у громаді, забутій великою частиною світу».[15] Ноам Хомскі відзначив, що кілька років стежив за роботою Омера і був радий дізнатися про його нагороду як «про честь, яку він заслуговує. Він продовжував свою роботу … з мужністю та чесністю. Не буде перебільшенням сказати, що він може служити моделлю почесної журналістики».[16] Мохаммед нагороджений премією «Ossietzky» норвезької філії PEN International у 2009 році за «видатні досягнення у сфері вільного вираження поглядів».[17] Його ім'я також було відзначене у 20 провідних глобальних медіа-показниках Pulse Media за 2009 рік[18]

  • «Найкращий голос молоді» (2006).[19]
  • Премія Марти Ґеллгорн у журналістиці (2008)[14]
  • Премія Ossietzky (2009)[20]
  • Премія за свободу преси (2009)[21]
  • Рейтинг 398 від Arabian Business Power 500 (2013)[22]

Родина та освіта[ред. | ред. код]

Омер був вихований в таборі біженців Рафах на півдні Сектора Гази поблизу єгипетського кордону. Він почав працювати для підтримки своєї сім'ї у віці шести років, коли його батько перебував у ізраїльській в'язниці. Згодом Мохаммед влаштувався на роботу, а після здобуття освіти почав працювати перекладачем, журналістом і координатором програм.[23]

Омер закінчив Ісламський університет Гази у червні 2006.[24]

Інциденти[ред. | ред. код]

Ізраїльські обмеження іноді зупиняли його поїздки на Західний берег.[25]

У 2008 році, під час поїздки назад до Сектора Гази через міст Алленбі на Західний берег, Омер повідомив, що його роздягнули до нижньої білизни, принизили і побили ізраїльські солдати. Омер переконаний, що жорстокий напад стався, тому що служби безпеки були розчаровані неможливістю конфіскувати гроші, які він отримав.[26]

Згодом, після повернення до Гази, Мохаммед був госпіталізований; в лікарні було виявлено, що в результаті попереднього інциденту у нього кілька переломів ребер і різні тілесні ушкодження. Поступово здоров'я Омера відновлювалося, і він все ж зумів зберегти свою журналістську позицію.[27] Уряд Нідерландів, який послав дипломата до Мохаммеда Омера з метою супроводу його до Гази, подав офіційний протест Ізраїлю щодо поганого поводження з журналістом.[28]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Washington Report correspondent Mohammed Omer speaks with Hesham Tillawi» [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.], Current Issues TV
  2. ↑ «Mohammed Omer» [Архівовано 7 жовтня 2011 у Wayback Machine.], Al Jazeera English
  3. ↑ «Mohammed Omer» [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.], New Statesman
  4. ↑ «Electronic Intifada — Mohammed Omer» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.], Electronic Intifada
  5. ↑ «The Nation — Mohammed Omer» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.], The Nation
  6. ↑ «Inter Press Service — Mohammed Omer» [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Inter Press Service
  7. ↑ «Right to Facts November 2006». Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  8. ↑ «Mohammed Omer» [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Vermont Guardian
  9. ↑ «It's all about people». Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  10. ↑ «Morgenbladet» [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Morgenbladet
  11. ↑ «Arbetaren» [Архівовано 27 травня 2012 у Archive.is], Arbetaren
  12. ↑ «Ny Tid» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.], Ny Tid
  13. ↑ Rafah Today [Архівовано 1 липня 2008 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б «Martha Gellhorn» [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.], Martha Gellhorn,
  15. ↑ «Reporters share Gellhorn prize» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.], The Guardian, 19 May 2008
  16. ↑ «Norway grants award to Rafah journalist» [Архівовано 15 вересня 2013 у Wayback Machine.], Ma'an News Agency
  17. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 3 січня 2010. Процитовано 16 вересня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ «20 Top Global Media Figures of 2009» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.], Pulse Media
  19. ↑ "New American Media. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 7 липня 2019.
  20. ↑ Ossietzky Prize [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.]
  21. ↑ «Pressfrihetspris till palestinsk fotograf», Journalisten [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.]
  22. ↑ «Arabian Business Power 500 2013» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], arabianbusiness.com
  23. ↑ Christian Avard, «Gaza journalist Mohammed Omer: His life and words» [Архівовано 10 січня 2010 у Wayback Machine.], Vermont Guardian, 8 December 2006
  24. ↑ Biography of Gaza Correspondent Mohammed Omer [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Washington Report on Middle East Affairs 2006. Verified 17 November 2008.
  25. ↑ «Viewpoints from Sderot and Rafah» [Архівовано 31 грудня 2008 у Wayback Machine.], BBC News, 24 January 2008. Verified 17 November 2008.
  26. ↑ Report of the Special Rapporteur in accordance with Human Rights Council resolution 5/1 [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.]. «were attempting to confiscate the award money». 25 September 2008. Verified 26 October 2008.
  27. ↑ Mel Frykberg, «Israelis Assault Award Winning IPS Journalist» [Архівовано 20 лютого 2012 у Wayback Machine.], Inter Press Service, 28 June 2008
    - «Gaza Reporter Says Mistreated By Israel», The New York Times, 30 June 2008
  28. ↑ «Netherlands protests treatment of journalist» [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Radio Netherlands, 27 June 2008

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мохаммед_Омер&oldid=39198329