Моця Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моця Олександр Петрович
Олександр Моця
Олександр Моця
Народився 30 травня 1950(1950-05-30) (71 рік)
Літки
Місце проживання Київ
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність археолог
Alma mater Київський університет
Галузь археологія
Заклад Інститут археології НАН України
Посада професор
Звання професор
Ступінь доктор історичних наук
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки

CMNS: Моця Олександр Петрович у Вікісховищі

Олекса́ндр Петро́вич Мо́ця (*30 травня 1950) — український археолог-медієвіст. Доктор історичних наук (1991).

Професор (1997), завідувач відділу Інституту археології (з 1997), член-кореспондент НАН України (обраний 16 травня 2003).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (1967—1972).

У 1972—1974 рр. — служба у лавах Збройних сил.

У 1974—1976 рр. — старший лаборант Археологічного музею НАН України, у 1976—1979 — аспірант, а з 1979 р. — науковий співробітник Інституту археології НАН України (молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач сектору, завідувач відділу), з 1997 р. — завідувач відділу давньоруської та середньовічної археології.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002).

Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (2009).

Автор і співавтор понад 270 наукових праць, зокрема монографій «Населення середнього Подніпров'я ІХ—ХІІІ ст.» (1987), «Населення південноруських замель ІХ—ХІІІ с.» (1993), «Київська Русь від язичництва до християнства» (1996, співавтор), «Давня історія України» (т.3, 2000, співавтор), «Українська етнічна нація» (2012, співавтор). Також досліджував історію Синьоводської битви.

Викладає у Києво-Могилянській Академії.

Праці[ред. | ред. код]

  • Моця О. П. Південна «Руська земля». Моногр. / О. П. Моця; Інститут археології НАН України. Київ: Корвін пресс, 2007.
  • Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005. — 504 с. 966-06-0394-0.

Джерела та література[ред. | ред. код]